Затриманий психічний розвиток

Затримка психічного розвитку зустрічається значно частіше, ніж олігофренія. У цьому випадку йдеться не про стійкий і незворотній психічний недорозвиток, а про сповільнення його темпів, яке най­частіше виявляється, коли дитина йде до школи, і полягає в недостатності загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості мислення, малій інте­лектуальній цілеспрямованості, переважанні ігрових інтересів, швидкій насичуваності інтелектуальною діяльністю. На відміну від дітей-олігофренів ці діти досить кмітливі у межах наявних знань, продук­тивніші у використанні допомоги. При цьому в од­них випадках на перший план виступає затримка розвитку емоційної сфери... А в інших випадках, навпаки, переважає сповільнення розвитку інтелектуа­льної сфери...

В етіології затримки психічного розвитку виз­начальними є конституційні чинники, хронічні со­матичні захворювання, тривалі несприятливі умови виховання, органічна недостатність нервової систе­ми резидуального або генетичного характеру...

К.С.Лебединська (1982), спираючись на етіоло­гічний принцип, розрізняє 4 основні форми затрим­ки психічного розвитку:

1. затримка психічного розвитку конституційного походження;

2. затримка психічного розвитку соматогенного по­ходження;

3. затримка психічного розвитку психогенного по­ходження;

4. затримка психічного розвитку церебрально-органічного генезу.

...Затримці психічного розвитку конституційно­го походження (гармонійний психічний та психо­фізичний інфантилізм...) властива інфантильність психіки, яка часто відповідає інфантильному типу статури з дитячою пластичністю міміки та мотори­ки. Емоційна сфера цих дітей ніби знаходиться на більш ранньому ступені розвитку...: з яскравістю та жвавістю емоцій, переважанням емоційних реакцій у поведінці, ігрових інтересів, навіюваності і недо­статньої самостійності. Ці діти невтомні у грі, у якій проявляють багато творчості, і швидко перенасичу­ються інтелектуальною діяльністю... Несприятливі умови життя таких дітей можуть сприяти патологіч­ному формуванню особистості за нестійким типом...

Соматогенній затримці психічного розвитку ха­рактерна емоційна незрілість, зумовлена тривалими хронічними захворюваннями... Хронічна психічна і фізична астенія гальмують розвиток активних форм діяльності, сприяють формуванню таких рис особис­тості, як лякливість, нерішучість, невпевненість у своїх силах... До явищ, зумовлених хворобою, додається штуч­на інфантилізація, викликана умовами гіперопіки.

Затримка психічного розвитку психогенного по­ходження пов'язана з несприятливими умовами ви­ховання. Соціальний генез цієї аномалії не виключає її патологічного характеру. Як відомо, при ранній і тривалій дії психотравмуючого чинника можуть виникнути стійкі зрушення нервово-психічної сфе­ри дитини, які зумовлюють патологічний розвиток особистості.

Так, в умовах безпритульності може формува­тись патологічний розвиток особистості з затримкою психічного розвитку за типом психічної нестійкості: невмінням гальмувати свої емоції та бажання, імпуль­сивністю, відсутністю почуття обов'язку та відпові­дальності.

В умовах гіперопіки психогенна затримка емо­ційного розвитку проявляється в формуванні его­центричних установок, нездатності до вольових зу­силь, праці.

У психотравмуючих умовах виховання, коли переважає жорстокість або груба авторитарність, фор­мується невротичний розвиток особистості, за якого затримка психічного розвитку буде проявлятись у відсутності ініціативи та самостійності, лякливості.

... Причини церебрально-органічних форм за­тримки психічного розвитку(патологія вагітності та пологів, інфекції, інтоксикації, травми нервової сис­теми у перші роки життя) подібні до причин олігоф­ренії. Ця подібність визначається органічним пошкод­женням центральної нервової системи на ранніх етапах онтогенезу. Чи призведе це до виразного і незворотного психічного недорозвитку у вигляді олігоф­ренії, чи до сповільнення темпів психічного дозріван­ня — буде залежати передусім від масивності пошкод­ження. Іншим чинником виступає час пошкодження. Затримка психічного розвитку частіше пов'язана з більш пізніми екзогенними пошкодженнями мозку, які діють в період, коли диференціація основних мозко­вих систем значною мірою вже просунута...

Ознаки сповільнення темпів дозрівання вияв­ляються вже у ранньому розвитку цих дітей... Так, сповільнення темпів фізичного розвитку спостерігається у 32% дітей з затримкою психічного розвит­ку, затримка у становленні локомоторних функцій — у 69%, мовлення — у 63%, тривала затримка формування навичок охайності (енурез) — у 36%...

У структурі затримки психічного розвитку це­ребрально-органічного генезу майже завжди є набір енцефалопатичних розладів (церебрастенічних, неврозоподібних, психопатоподібних, епілептоформних, апатико-адинамічних)...

За кордоном патогенез цієї форми затримки пси­хічного розвитку повязується з " мінімальними пошкод­женнями мозку", " мінімальною мозковою дисфунк­цією" — ММД. Ці терміни підкреслюють невиразність і неспецифічність церебральних порушень...

Емоційно-вольова незрілість при церебрально-органічній недостатності проявляється у вигляді органічного інфантилізму... Емоції характеризують­ся відсутністю жвавості і яскравості, певною при­мітивністю. Груба навіюваність відображає органіч­ний дефект критики. При виразному переважанні ігрових інтересів над навчальними гра характери­зується одноманітністю, відсутністю творчості...

Як показали спеціальні експериментально-пси­хологічні дослідження Н.Л.Білопольської, у дітей молодшого шкільного віку з затримкою психічного розвитку гра за правилами складалась з окремих, мало пов'язаних між собою фрагментів. Ускладнення пра­вил гри, їхня інтелектуалізація часто призводила до її розпаду. Учбова ситуація інфантильно сприйма­лась цими дітьми головним чином своєю оціночною стороною. При виконанні експериментальних учбо­вих завдань дії учнів визначались не об'єктивним змістом задачі, а реакцією на поведінку експеримен­татора, його міміку, жести, інтонації голосу. Процес виконання завдання часто переривався запитаннями про оцінку... У прагненні до позитивної оцінки вони вибирали найлегші завдання... Найпривабливішими були завдання, які пропонувалися в ігровій формі.

Особливості клініко-психологічної картини ор­ганічного інфантилізму пов'язані з переважаючим фоном настрою. У дітей з підвищеним ейфоричним настроєм переважають імпульсивність, психомотор­на розгальмованість, щось на зразок дитячої життє­радісності та безпосередності. Виразна нездатність до вольового зусилля і систематичної діяльності...

Для дітей з переважанням пригніченого настрою властива схильність до лякливості, страхів...

Клініцисти підкреслюють інакшу ієрархію струк­турних порушень пізнавальної діяльності, ніж при олігофренії: найбільшу недостатність не мислення, а дефіцитарність передумов мислення: пам'яті, уваги, просторового гнозису та ін... Спеціальні експеримен­тальні дослідження показали сповільненість темпів прийому та переробки сенсорної інформації... Підвищена виснажливість лежить в основі ослабленої ро­зумової працездатності...

В залежності від того, що переважає в клінічній картині: явища емоційно-вольової незрілості чи функціональні порушення інтелектуальної діяльності, затримка психічного розвитку церебрально-органіч­ного генезу умовно поділяється на дві основні гру­пи: перша — з переважанням явищ органічного інфан­тилізму; друга — з переважанням порушень пізна­вальної діяльності...

Нейропсихологічне обстеження дітей першої групи виявило мозаїчний і переважно динамічний характер порушень вищих коркових функцій, зумовленість їхньої дефіцитарності низьким психічним тонусом, підвищеною виснажливістю, недостатністю автоматизації рухів та дій. Так, при дослідженні дрібної моторики і проб на динамічний праксис труд­нощі автоматизації рухів були пов'язані з підвище­ною виснажливістю і посилювались при наростанні втомлення. У графічних пробах при виснаженні іноді виникав тремор, проявлялись макро- і мікрографії. Фіксація уваги на технічному боці дії часто призво­дила до збільшення помилок на письмі — злітного написання окремих слів, недописування елементів букв, порушення засвоєних раніше граматичних пра­вил. Легкі розлади мовленнєвої моторики прояви­лись у труднощах проговорювання складних слів. Недостатність мовленнєвої моторики, труднощі ди­ференціації фонем, негрубі порушення зорово-мотор­ної координації перешкоджають автоматизації та зміцненню навичок читання та письма. Відмічались труднощі механічного запам'ятовування. Первинно­го порушення зорового гнозису, конструктивного праксису, фонематичного слуху не спостерігалось.

Регуляторні функції були порушені у ланці конт­ролю. Особливо показовими були конфліктні зав­дання, виконання яких страждало через імпульсив­ність. При цьому діти правильно повторювали інст­рукцію, відповідно оцінювали свої помилки. Поси­лення мовленнєвого контролю, залучення зовнішніх опор призводило до нормалізації дій...

Нейропсихологічне дослідження дітей другої групи з виразними порушеннями пізнавальної діяль­ності та енцефалопатичними явищами виявило більш виразні розлади... Явища підвищеної лабільності та виснажливості перекривались інертністю з наявніс­тю персевераторних явищ. Поряд із стійкими дина­мічними труднощами спостерігалась і первинна дефіцитарність ряду вищих коркових функцій.

У пробах на зоровий гнозис виникали труднощі сприймання ускладнених варіантів предметних зоб­ражень, а також букв. У пробах на праксис часто спостерігались персеверації при переключенні з однієї дії на іншу. При дослідженні просторового праксису часто відмічались погана орієнтація у " правому" та " лівому", дзеркальність у написанні букв, труднощі у диференціації подібних графем. Мали місце розла­ди мовленнєвої моторики та фонематичного слуху, слухомовленнєвої пам'яті, труднощі у побудові мов­леннєвого висловлювання, низька мовленнєва ак­тивність.

Порушення регуляції проявлялися не лише у ланці контролю, але й у програмуванні. Проте пози­тивний ефект відпрацювання мовленнєвих формул дії дозволяє припустити, що у дітей другої групи недорозвиток регуляторних коркових систем знач­ною мірою є вторинним...

Відмічається парціальність, мозаїчність пору­шень окремих коркових функцій. Через це одним дітям найважче дається читання, другим — письмо, третім — рахунок. Парціальна недостатність корко­вих функцій в свою черіу призводить до вторинного недорозвитку найскладніших психічних новоугворень, зокрема, довільної регуляції, по відношенню до якої вищеперераховані порушення виступають у якості базальних...

Діти першої групи потребують організації ува­ги та контролю, актуалізації мотивів діяльності. Ор­ганізуюча допомога передбачає посилення мовлен­нєвого контролю (наприклад, введення мовленнєво­го звіту...), використання ігрової ситуації, емоційної стимуляції. Для другої групи потрібна більш повна допомога у корекції їхніх інтелектуальних труднощів, розчленування програми на окремі смислові ланки, зменшення обсягу і темпу виконання завдань, відпрацювання мовленнєвої формули програми...

Для уточнення структури дефекту і його корекції цікавим є спеціальне експериментальне навчання дітей з цереброорганічною затримкою психічного розвитку... розв'язанню задач на конструктивне мис­лення (В.В.Лебединський, А.Д.Кошелева, 1974). У процесі навчання, яке ґрунтується на теорії поетап­ного формування розумових дій (П.Я.Гальперін), дитина оволодівала уміннями членувати візерунок кубиків Кооса на окремі елементи з допомогою спеці­альної сітки, а потім без неї аналізувати візерунок, знаходити в кожному елементі кут і сторони, спів­відносити відповідні ознаки на візерунку і на куби­ках. Відставання у формуванні часово-просторових уявлень коригувалось відпрацюванням на предметах і в мовленні таких відношень, як " догоридонизу", " між", " від" та ін. Дія домінантної руки була матері­альною опорою для формування уявлень " справа-зліва". Труднощі програмування коригувались зовні­шньою організацією потрібної послідовності.

Експериментальне поетапне навчання підтвердило дані нейропсихологічного дослідження, яке показало, що порушення програмування значною мірою пов'язані з недорозвитком мовлення. У процесі навчання діти виконували завдання мовчки... Наполегливі про­хання супроводжувати дії мовленням викликали хви­лювання, відмови, плач. Разом з тим мовчазне вико­нання дії призводило до численних помилок... Потрібна була спеціальна робота з розвитку програмуючої функції мовлення. Значну роль у цьому процесі відіграв піктографічний запис, який символізував з допомогою позначень предмети та дії з ними...

У процесі навчаючого експерименту виявились труднощі при скороченні та автоматизації дії...

На відміну від олігофренії, виникнення якої цілковито пов'язано з біологічними чинниками, у формуванні затримки психічного розвитку навіть церебрально-органічного генезу певна роль належить і соціальному чиннику у вигляді несприятливих умов виховання.

Дитина з " мінімальною мозковою дисфункцією" потребує активної стимуляції психічного розвитку. В благополучних сім'ях затримка психічного розвитку може бути подолана цілеспрямованою активізацією можливостей дитини. У сім'ях, в яких не приділя­ють достатньої уваги дітям, психічний розвиток ди­тини з церебральною недостатністю ще більше спові­льнюється за рахунок нашарування мікросоціальної та педагогічної занедбаності...

Окрім несприятливих умов виховання в по­гіршенні затримки психічного розвитку значну роль відіграє й інший психогенний чинник. Ситуація систематичного неуспіху, у яку потрапляють діти з зат­римкою психічного розвитку, негативно впливає не лише на їхній інтелектуальний розвиток, але й сприяє аномальному формуванню особистості.

... У цих дітей формується занижений рівень домагань не лише щодо навчальної діяльності, а й до будь-якої діяльності, яка містить оціночні моменти.

Спеціальні дослідження стосунків встигаючих і невстигаючих учнів з затримкою психічного розвит­ку дозволили виявити чинники середовища, які спри­яють формуванню заниженого рівня домагань. Ос­новним критерієм загальної оцінки учня його одно­класниками є шкільна успішність... Критерії успіш­ності впливають на оцінку не лише інтелектуальних, а й особистіших і фізичних якостей дитини...

Така широка іррадіація негативного ставлення до інтелекту, особистості і зовнішності дитини з зат­римкою психічного розвитку зумовлює її ізоляцію у межах класу... Несприятливе становище дитини з затримкою психічного розвитку у середовищі од­нолітків породжує у неї ряд гіперкомпенсаторних реакцій...

Опис затримки інтелектуального розвитку був би неповним без спеціального обговорення так зва­ної педагогічної, а вірніше — мікросоціальної занед­баності: недостатності рівня розвитку навичок, умінь та знань у дитини з повноцінною нервовою систе­мою, яка тривалий час знаходилась в умовах дефіци­ту інформації, інтелектуальної та емоційної депри-вації... Психологічна структура цього недорозвитку і його прогноз будуть іншими, ніж при затримці психіч­ного розвитку, зумовленій хворобливими чинниками. " Мозаїчність" знань, уявлень і понять мікросоціально занедбаної дитини, асинхронія у її розвитку будуть пов'язані не з парціальною недостатністю вищих кор­кових функцій, а з особливостями виховання й ото­чення. Така дитина буде добре зорієнтована у досить складних, але знайомих їй ситуаціях, проявить в них самостійність, гнучкість та ініціативу...

Динаміка самого феномену затримки психічно­го розвитку, навіть її церебрально-органічних форм, принципово відмінна від динаміки олігофренії. Не­зважаючи на сповільнений темп психічного розвит­ку і епізодичні явища регресу..., наявність енцефалопатичних та нейродинамічних розладів, дефіцитарність коркових функцій, в умовах правильного навчання ці діти поступово долають затримку психіч­ного розвитку, засвоюючи знання та навички, не­обхідні для соціальної адаптації. Цьому сприяє ряд збережених ланок у структурі їхньої психіки і пере­дусім потенційно збережених можливостей розвит­ку вищих психічних функцій...

Первинний дефект при затримці психічного роз­витку пов'язаний з мозаїчним пошкодженням базаль­них систем і з нейродинамічними розладами, а вто­ринний — з комплексом культурних утворень, які зумовлюють сповільнення темпів загального психіч­ного розвитку. Саме тому, основною координатою недорозвитку буде координата " знизу догори". У по­рушенні міжфункціональних зв'язків буде передусім звертати на себе увагу їхня нестійкість, явища регре­су, які виникають при виснаженні, а у складніших випадках — явища патологічної фіксації у вигляді персеверативних утворень. Специфіка недорозвитку ієрархічних зв'язків полягає у тривалому переважанні емоційних форм регуляції, що зумовлює інфантильні форми реагування...