Практичне заняття 4.

Тема. Колективний договір та угоди.

План

1. Колективний договір: поняття, сторони і зміст.

2. Порядок укладення колективного договору, сфера його дії і значення.

3. Колективні угоди: поняття, види, їх сторони і зміст.

4. Відповідальність за порушення законодавства при укладанні та виконанні колективних договорів і угод..

Методичні рекомендації по вивченню теми

Приступаючи до вивчення даної теми, слід з'ясувати, що, згідно ст.1 Закону України “Про соціальний діалог” від 23.12.2010р., соціальний діалог – це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домоввленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових соціальних, економічних відносин.

Соціальний діалог здійснюється на принципах:

- законності та верховенства права;

- репрезентативності і правоспроможності сторін та їх працівників;

- незалежності та рівноправності сторін;

- конструктивності та взаємодії;

- добровільності та прийняття реальних зобов’язань;

- взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;

- обов’язковості розгляду пропозицій сторін;

- пріоритету узгоджувальних процедур;

- відкритості та гласності;

- обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей;

- відповідальності за виконання прийнятих зобов’язань.

У конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці (МОП) закріплено принцип багаторівневого співробітництва, виходячи з якого соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.

Однією із форм соціального діалогу є колективні переговори з укладанням колективних договорів і год.

Важливо пам'ятати, що суть колективно-договірного регулювання полягає в законодавчому встановленні рівноправної участі працівників і працедавців (їх представників) в розробці і обговоренні нормативно-правових актів, регулюючих соціально-трудові відносини в даному трудовому колективі. Причому участь в процесі колективно-договірного регулювання повноважних представників як від працівників, так і від роботодавців - одна з найважливіших умов законності актів про працю.

Після вивчення загальних положень про колективно-договірне регулювання умов роботи і виробничого побуту студентам необхідно докладно вивчити його форми - угоди і колективні договори. При цьому студентам важливо врахувати, що угоди і колективні договори, не дивлячись на загальні принципи їх укладання, є різними правовими документами, які юридично оформлюють завершення колективних переговорів. Їх відмінності в основному полягають:

- у сторонах, що беруть участь в переговорах і укладенні угод і колективних договорів;

- у сфері дії цих нормативно-правових актів;

- у колі осіб, на які вони розповсюджуються;

- у порядку їх укладання і змісту.

В теорії трудового права колективний договір - це правовий акт, регулюючий соціально-трудові відносини на підприємстві і що укладається працівниками і роботодавцем в особі їх представників; угода - правовий акт, що встановлює загальні принципи регулювання соціально-трудових відносин і пов'язаних з ними економічних відносин, що укладається між повноважними представникам працівників і роботодавців на державному (Генеральна угода), галузевому (галузева угода) і регіональному (регіональна угода) рівнях. Таким чином, колективний договір на відміну від угоди є правовим актом, регулюючим трудові відносини усередині підприємства.

Основна увага студентів повинна бути зосереджена на аналізу і засвоєнні найбільш важливих питань чинного законодавства про колективні договори і угоди, зокрема, таких як: порядок укладання колективного договору, угоди, термін і сфера їх дії. Важливо пам'ятати, що сучасна концепція колективного договору виходить з необхідності широкого розвитку партнерської форми регулювання соціально-трудових відносин, встановленої на договірному рівні, тобто без участі законодавця. Проте таке регулювання допускається тільки в тому випадку, якщо воно не йде врозріз з інтересам держави і суспільства.

Для більш глибокого засвоєння питань даної теми необхідне ознайомитись з якими-небудь галузевими угодами і колективними договорами підприємств.