Практичне заняття 10-11.

Тема. Правове регулювання нормування та оплати праці.

План

1. Поняття нормування праці, його значення та метод правового регулювання.

2. Види норм праці, порядок їх введення, зміни і перегляду.

3. Поняття та методи правового регулювання оплати праці.

4. Структура заробітна плата. Мінімальна заробітна плата та який порядок її визначення?

5. Поняття тарифної системи та її елементи. «Безтарифна система» оплати праці. Преміальна системи оплати праці та її значення.

6. Надбавки і доплати до заробітної плати, їх види.

7. Особливості оплати праці при відхиленні від звичайних умов праці (ст.ст.102-1, 104 – 109, 111 – 114 КЗпП України).

8. Поняття гарантій і компенсацій по трудовому праву України та їх види.

9. Правові гарантії щодо охорони права працівників на заробітну плату.

Методичні вказівки по вивченню теми

Важливим елементом організації оплати праці є норму­вання праці, суть якого полягає в проектуванні раціональ­них трудових процесів і встановленні прогресивних науко­во обґрунтованих норм праці. Нормування праці є складо­вою частиною (функцією) управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці (часу) на ви­конання робіт (виготовлення одиниці продукції) окремими робітниками (бригадами) та встановлення на цій основі норм праці. Нормування праці передбачає вдосконалення органі­зації праці і технологічних процесів на робочих місцях, а також повне і економне використання обладнання.

Система норм праці включає норми, що найбільш ши­роко застосовуються: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма (норматив) чисельності. Різновидом норм обслуговування є норма управління.

Порядок введення, заміни і перегляду норм праці, строк їх дії, умови роботи, що підлягають обліку при розробці норм виробітку (норм часу) і норм обслуговування, порядок ви­значення розцінок при відрядній оплаті праці і встановлення нормованих завдань при погодинній оплаті праці визна­чаються главою VI «Нормування праці» КЗпП України (ст.ст.85-92), яку студенти повинні вивчити. Необхідно та­кож ознайомитися з Рекомендаціями щодо нормування праці в галузях народного господарства, затвердженими постано­вою Міністерства праці і соціальної політики України від 19.05.95р. №2 (розроблені згідно з Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 20.03.95р. №197 «Про заходи поліпшення нормування праці в народному господарстві»).

Щодо питання про оплату праці, студентам, передусім, потрібно дати визначення заробіт­ної плати, вказати її відмінності від інших виплат і доплат, передбачених законодавством про працю, від винагород за цивільно-правовими договорами. Для цього необхідно ви­вчити Закон України «Про оплату праці».

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підпри­ємства.

У літературі категорія «заробітна плата» розглядаєть­ся у двох аспектах: економічному і правовому. Як еконо­мічна категорія заробітна плата становить собою вартість і ціну робочої сили. Як правова категорія заробітна плата є грошовою винагородою, що виплачується власником або уповноваженим ним органом працівнику за працю у вста­новленому сторонами трудового договору розмірі, в межах, визначених законодавством, соціально-партнерськими уго­дами, колективними та трудовими договорами.

Оплата праці складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та ком­пенсаційних виплат.

Необхідно відрізняти заробітну плату від винагороди, передбаченої цивільно-правовими договорами: договором підряду, доручення та ін.

Заробітну плату необхідно відрізняти від гарантійних виплат і доплат, а також компенсаційних виплат.

Студент повинен розкрити значення тарифної системи і її елементів, які є основою організації, формування та диференціації заробітної плати на підприємствах, в установах і організаціях. Тарифна система включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики(довідники). Необхідно розглянути кожний елемент тариф­ної системи. Особливу увагу потрібно звернути на один з ос­новних елементів тарифної системи — тарифну ставку.

Важливим складовим елементом організації оплати праці є форми і системи оплати праці. При організації оплати праці, згідно ст.97 КЗпП України, застосовуються погодинна (проста і преміальна), відрядна (проста, преміальна, непряма, прогресивна, акордна) та інші системи.

Під час вивчення питання про оплату при відхиленні від нормальних умов праці потрібно детально розглянути відповідні статті глави VII «Оплата праці» КЗпП України про оплату праці при виконанні робіт різної кваліфікації, при суміщенні професій (посад) і виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника, оплату роботи в над­урочний час, у святкові і неробочі дні, у нічний час, при не­виконанні норм виробітку, при виготовленні продукції, що виявилася браком, оплату часу простою, а також при осво­єнні нового виробництва (продукції).

Характерним для більшості із вказаних випадків є те, що працівникам провадяться доплати і надбавки, розмір яких встановлюється на підприємстві самостійно і закріплюється в колективному договорі. При цьому їх розмір не може бути нижче встановлених законодавством. Розглядаючи питання про доплати і надбавки, студенти повинні також вивчити Перелік і розміри доплат і надбавок до тарифних ставок, окладів і посадових окладів працівників об'єднань, підприємств і організацій, що мають міжгалузевий характер, який міс­титься в Додатку №3 до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнським об’єднанням роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 рр. від 15.04.08 р.

Студенти повинні визначити правову природу гарантій­них виплат і доплат, а також компенсаційних виплат, передбачених статтями глави VIII «Гарантії і компенсації» КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», а також іншими рекомен­дованими нормативно-правовими актами.

Нарешті, студенти повинні вивчити норми законодавст­ва про працю, направлені на охорону заробітної плати. Йдеться про її своєчасну виплату, про заборону обмежен­ня працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, обмеження розміру утримань із заробітної плати, про захист прав працівників у разі банкрутства підприєм­ства та ін. Необхідно розглянути питання про індексацію заробітної плати, а також про компенсацію заробітної пла­ти у зв'язку із затримкою її виплати. Для цього студенти повинні детально розібрати положення розділу IV «Права працівників на оплату праці та їх захист» Закону Украї­ни «Про оплату праці», інші рекомендовані акти.

Нормативно-правові акти та додаткова література до теми 9.2:

Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141;

Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко). – К,: Юрінком Інтер, 2006. – 1200 с.

Практичне заняття 12-13.

Тема. Правове забезпечення охорони та дисципліни праці.. Дисциплінарна відповідальність працівників.

План

1. Поняття охорони праці та її забезпечення.

2. Поняття та значення трудової дисципліни та методи її забезпечення.

3. Внутрішній трудовий розпорядок на підприємствах, в установах та організаціях.

4. Поняття, види та порядок застосування заохочень по трудовому праву.

1. Поняття дисциплінарної відповідальності та її основні риси.

2. Підстави і види дисциплінарної відповідальності за трудовим правом України.

3. Види дисциплінарних стягнень у сфері загальної та спеціальної дисциплінарної відповідальності.

4. Загальні правила застосування дисциплінарних стягнень.

Методичні вказівки по вивченню теми

Право на безпечні і нешкодливі умови праці визнано в Україні одним із конституційних прав людини і громадянина. Його забезпечення здійснюється за допомогою правових, соціально-економічних, організаційно-технічнічних, саніітарно-гігієнічних іі лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють систему охорони праці.

Законодавство України про охорону праці передьачає комплекс гарантій, які надаються при укладанні трудового договору, його реалізації і припинення.

Забезпечення прав громадян на безпечні та нешкідливі умови праці здійснюється шляхом створення системи охорони праці не лише на національному, а й на виробничому рівні.

Підвищення ефективності діючої системи управління охорони праці на всіх рівнях є одним із шляхів зниження виробничого травматизму та професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на органіізм працівників та скорочення кількості робочих місць із шкідливими та важкими умовами праці.

Щодо питання про дисципліну праці. Вивчення цієї теми слід почати із з'ясування поняття «дисципліна праці». Дисципліна праці - це строго регламентований порядок поведінки учасників трудового процесу або система загальнообов'язкових правил, що діють під час спільної трудової діяльності. Вона є необхідною умовою будь-якої колективно-організованої праці, оскільки всяка сумісна праця потребує певного порядку.

Студент повинен з'ясувати, що дисципліна праці - це перш за все обов'язкове для всіх працівників підпорядкування правилам поведінки, встановлених Кзпп України і іншими нормативними актами. Звідси витікає, що дисципліна праці володіє наступними ознаками: загальнообов'язковість, нормативність, двосторонній характер.

Важливо звернути увагу на те, що як правова категорія дисципліна праці виступає в декількох аспектах: як один з принципів організації праці; як елемент трудового правовідношення; як фактична поведінка, тобто рівень дотримання всіма працівниками встановлених правил поведінки; як інститут трудового права;

Необхідно відзначити, що дисципліна праці не тільки дозволяє раціонально використовувати робочий час і підвищити ефективність виробництва, але і сприяє охороні здоров'я.

Студенти повинні добре засвоїти питання про правові методи забезпечення трудової дисципліни. Під ними розуміються передбачені трудовим законодавством способи забезпечення дисципліни праці. До методів забезпечення, трудової дисципліни також відносяться: переконання, примушення, виховання, заохочення.

Найуважнішим чином слід підійти до вивчення внутрішнього трудового розпорядку. Внутрішній трудовий розпорядок - це встановлений законодавством (локальними актами) порядок поведінки працівника на підприємстві, в установі, організації. Він визначається правилами трудового розпорядку організації. Студент повинен засвоїти, хто і яким чином затверджує Правила внутрішнього трудового розпорядку, який їх зміст. У окремих сферах трудової діяльності і для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну, які передбачають додаткові особливості трудової діяльності окремих категорій працівників, а також закріплюють особливі види дисциплінарних стягнень.

Послідовне вивчення питань даної теми дозволить студенту перейти до розгляду заходів заохочення за трудові успіхи. Під заохоченням за працю слід розуміти публічне визнання заслуг працівника. Важливо з'ясувати, які види заохочень передбачені трудовим законодавством, хто і в якому порядку має право застосовувати заходи заохочення до працівника.

Дисциплінарна відповідальність працівника є одним із видів юридичної відповідальності, що передбачена законодавством за протиправну поведінку працівника. Дисциплінарна відповідальність – це обов’язок працівника понести покарання, передбачене нормами законодавства про працю за протиправне невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов’язків.

В основі дисциплінарної відповідальності лежить дисциплінарна провина. Слід знати, що дія (бездіяльність) працівника визнається дисциплінарною провиною за наявності наступних умов: протиправність, винність, зв'язок з виконанням трудової функції. Звідси витікає, що дисциплінарною провиною визнається винне, протиправне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.

Чинне трудове законодавство передбачає два види дисциплінарної відповідальності: загальну і спеціальну. Студенти повинні уміти розкрити зміст кожного виду дисциплінарної відповідальності і знати їх відмінності один від одного. Слід також знати заходи стягнення за порушення трудової дисципліни. Встановлений КЗпП України перелік дисциплінарних стягнень є вичерпним. Проте статутами і положеннями про дисципліну можуть передбачатися інші дисциплінарні стягнення. Необхідно засвоїти правила накладення і зняття дисциплінарних стягнень.

Нормативно-правові акти та додаткова література до теми:

Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141;

Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко). – К,: Юрінком Інтер, 2006. – 1200 с.

Практичне заняття 14.

Тема. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору.

План

1. Поняття, значення, функції матеріальної відповідальності сторін трудового договору.

2. Підстава та умови матеріальної відповідальності працівників.

3. Види матеріальної відповідальності працівників.

4. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність працівників.

5. Порядок визначення і відшкодування шкоди, заподіяної працівниками.

6. Підстави, умови і види матеріальної відповідальності роботодавця.

Методичні вказівки по вивченню теми

При вивченні даної теми необхідно особливу увагу приділити поняттю «матеріальна відповідальність».

Важливо засвоїти, що матеріальна відповідальність направлена як на забезпечення збереження майна роботодавця, так і на захист права працівника на працю. Матеріальна відповідальність по трудовому праву - це самостійний вид юридичної відповідальності. Обов'язок працівника відшкодувати заподіяну шкоду наступає незалежно від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної або іншої відповідальності. Матеріальна відповідальність характеризується певними ознаками, серед яких можна виділити наступні: 1) суб'єкти відповідальності - тільки сторони трудового договору; 2) об’єкт шкоди – тільки майно власника; 3) підстави виникнення - порушення трудового договору або закону.

Матеріальна відповідальність в трудовому праві відрізняється від цивільно-правової відповідальності по своїх суб'єктах, порядку залучення і межами. Суб'єктами відповідальності в трудовому праві виступають сторони трудового договору. Для стягнення матеріального збитку з винного, по нормах трудового права при обмеженій матеріальній відповідальності, встановлений особливий порядок - утримання грошових коштів із заробітної платні безпосередньо по розпорядженню адміністрації.

Найуважнішим чином слід вивчити умови настання матеріальної відповідальності, до яких відносять:

- наявність реального дійсного збитку;

- протиправна поведінка (дія або бездіяльність) працівника;

- наявність причинного зв'язку між поведінкою працівника і збитком, що наступив;

- провина працівника в заподіяній шкоді.

Трудове законодавство встановлює наступні основні види матеріальної відповідальності працівника:

- обмежена, яка полягає в обов'язку працівника відшкодувати пряму дійсну шкоду, але не більше свого середнього місячного заробітку (ст.ст.132-133 КЗпП);

- повна, припускаюча обов'язок працівника відшкодувати пряму дійсну шкоду у повному обсязі (ст.134 КЗпП);

- підвищена (кратна), передбачена у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір (ст.135 КЗпП).

За загальним правилом, працівник несе обмежену відповідальність, оскільки повна матеріальна відповідальність наступає у випадках, прямо встановлених законом. Конкретні випадки настання повної матеріальної відповідальності регламентовані ст.134 КЗпП України.

Особливу увагу студентам слід приділити письмовим договорам про повну матеріальну відповідальність. Обов'язковими умовами укладення договору про повну матеріальну відповідальність працівника є:

- досягнення 18-річного віку;

- безпосереднє обслуговування працівником грошових або товарних цінностей;

- посада або робота повинні бути передбачені у відповідному переліку, який встановлений законодавством.

Важливо пам'ятати, що договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути двох видів: індивідуальні і колективні (бригадні). Студентам необхідно розглянути особливості висновку і змісту таких договорів.

Далі вивчають діючий порядок відшкодування збитку, заподіяного роботодавцю. Слід мати на увазі, що працівник може добровільно відшкодувати збиток повністю або частково. З відома роботодавця для відшкодування збитку працівник має право передати рівноцінне майно або виправити пошкоджене. У разі відмови працівника від добровільного відшкодування шкоди, заподіяної з його вини, ця шкода стягається примусово в позасудовому або судовому порядку.

Шкода може бути відшкодована шляхом утримань із заробітної платні працівника, якщо сума збитку не перевищує середнього заробітку працівника, не закінчився встановлений законодавством двотижневий термін з дня встановлення розміру збитку, а також трудові відносини між сторонами трудового договору продовжуються.

В інших випадках покриття шкоди здійснюється у судовому порядку. Важливо пам'ятати, що орган по розгляду трудових конфліктів з урахуванням конкретних обставин справи може понизити розмір збитку, що підлягає стягненню з працівника.

Вивчивши відповідальність працівника перед роботодавцем, студентам важливо розглянути питання про відповідальність роботодавця перед працівником. Така відповідальність може бути, насамперед, у випадку, коли працівнику заподіяна шкода порушенням роботодавцем законодавства про працю, а також за шкоду, заподіяну майну працівника.

Слід розглянути особливості і порядок залучення роботодавця до матеріальної відповідальності. Слід пам'ятати, що роботодавець відшкодовує заподіяний працівнику збиток в повному об'ємі.

Нормативно-правові акти та додаткова література до теми

Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141

Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами (Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко). – К,: Юрінком Інтер, 2006. – 1200 с.