Методи оцінки вартості підприємства та їх розвиток

Ринкова вартість підприємства (бізнесу) – це вартість майнового комплексу, здатного при-носити прибуток його власнику, або вартість стовідсоткових корпоративних прав. Регулювання оцін-ної діяльності в Україні здійснюється згідно із ЗУ " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність в Україні". Обґрунтованість і достовірність оцінки багато в чому залежить від того, наскільки правильно визначені завдання і мета оцінки, що в свою чергу дозволяє обрати необхід-ний методичний інструментарій для розрахунків.

Виходячи з табл. 1, слід звернути увагу, що визначення причини і мети проведення робіт з оцінки є підставою для вибору варіанта здійснення оцінних процедур. У теорії та практиці існує кла-сифікація підходів до оцінки бізнесу за використовуваними початковими даними: ринковий (порівняль-ний) підхід, прибутковий (дохідний) підхід, підхід на основі активів (майновий або витратний).

Ринковий підхід (market appoach) – загальний спосіб визначення вартості підприємства і/або його власного капіталу, в рамках якого використовується один або більше методів, що засновані на порівнянні даного підприємства з аналогічними вже проданими капіталовкладеннями. У рамках ринкового підходу найуживанішими методами вважаються:

1) метод компанії-аналога (метод ринку капіталу);

2) метод угод (метод продажів);

3) метод галузевих коефіцієнтів (метод галузевих співвідношень).

Метод ринку капіталу зазвичай використовується для оцінки міноритарного (неконтрольно-го) пакета акцій для підприємств, що планують функціонувати і надалі. Даний метод реалізується у кілька етапів:

1) обрання компанії-аналога;

2) фінансовий аналіз і зіставлення;

3) розрахунок мультиплікаторів;

4) розрахунок кінцевої вартості і внесення коригувань.

Для оцінки контрольного або 100 % пакета акцій використовують метод угод або прода-жів, інформаційною базою для якого є реальні ціни купівлі-продажу компаній. Технологія засто-сування двох наведених методів збігається. Відмінність полягає у тому, що при оцінюванні за методом ринку капіталів у якості початкової інформації виступає ціна за одну акцію, а при оціню-ванні за методом угод – ціна контрольного пакета (або ціна всього підприємства).

Метод галузевих коефіцієнтів ґрунтується на використанні галузевих співвідношень між ці-ною і певними фінансовими параметрами підприємств. Дані коефіцієнти розраховуються під час статистичного дослідження продажів підприємств галузі, але не менше ніж половина всіх підпри-ємств галузі, зіставних за розміром з оцінюваним.

Прибутковий підхід (income approach) – загальний спосіб визначення вартості підприємства і/або його власного капіталу, в рамках якого використовується один або більше методів, заснова-них на перерахунку очікуваних доходів. У рамках даного підходу відокремлюють такі основні методи:

1) метод капіталізації доходів;

2) метод дисконтування грошових потоків.

Розрахунок ринкової вартості методом прямої капіталізації передбачає такий порядок дій:

1) розрахунок показника грошового потоку CF, що генерується бізнесом у найхарактерніший рік із позиції довгострокової перспективи функціонування бізнесу;

2) розрахунок ставки капіталізації R з урахуванням ризиків, характерних для бізнесу й очіку-ваної тенденції зміни грошового потоку у майбутньому;

3) розрахунок вартості бізнесу V за формулою капіталізації V = CF / R;

4) введення підсумкових коригувань [4].

Даний метод використовується при умові стабільного зростання або зменшення величини грошового потоку бізнесу у довгостроковому періоді. В оцінці використовується досить рідко через значні коливання величин прибутків за роками, характерними для більшості компаній. В умовах кризи встановлення адекватної вартості підприємства практично виключається. Тому при одер-жанні нестабільних доходів, в умовах важкої прогнозованості діяльності установи через дію зовніш-ніх чинників використовують метод дисконтування грошових потоків.

Метод дисконтування грошових потоків передбачає такий порядок дій:

1) вибір тривалості прогнозного періода;

2) складання детального прогнозу грошових потоків протягом прогнозного періоду;

3) розрахунок ставки дисконтування;

4) розрахунок термінальної вартості (реверсії) – майбутньої вартості бізнесу на кінець про-гнозного періоду;

5) розрахунок вартості бізнесу шляхом підсумовування дисконтованих до дати оцінки гро-шових потоків прогнозного періоду і дисконтованої термінальної вартості;

6) введення підсумкових коригувань [4].

Підхід на основі активів (asset based approach) – загальний спосіб визначення вартості під-приємства і/або його власного капіталу, в рамках якого використовується один або більше методів, заснованих безпосередньо на обчисленні вартості активів підприємства за вирахуванням зобов'я-зань. У рамках цього підходу розрізняють такі основні методи:

1) метод чистих активів;

2) метод ліквідаційної вартості.

Розрахунок методом вартості чистих активів включає декілька етапів:

1) оцінка активів і зобов'язань компанії по даних бухгалтерської звітності, які є останніми на момент оцінки;

2) урахування інфляційної компоненти і коригування у зв'язку з цим грошових характеристик окремих статей активів;

3) визначення поточної вартості вимог;

4) оцінка чистої вартості активів як різниці між переоціненими активами і зобов'язаннями [8].

Даний метод зазвичай використовується коли інвестор має намір закрити підприємство або суттєво зменшити об'єм випуску. У випадку, коли підприємство знаходиться у стані банкрутства або якщо вартість компанії u1087 під час ліквідації буде вище, ніж при подальшій діяльності, використо-вують метод ліквідаційної вартості. Розрахунки проводять шляхом вирахування із скоригованої вартості всіх активів балансу суми поточних витрат, пов'язанних із ліквідацією, а також величини всіх зобов'язань.

Проводячи вибір необхідних методів для проведення оцінки бізнесу, необхідно уявляти пе-реваги і недоліки, які несе в собі кожен підхід.

під час вибору методичного підходу необхідно зіставляти користь від до-сягнення мети оцінки зі складністю і витратами на її проведення, недоліками методів.

19. Методи трансфертного ціноутворення

Трансфертна ціна - ціна, яка встановлюється на будь-який об'єкт торгівлі (товари, послуги або фактори виробництва) між пов'язаними компаніями або структурними підрозділами однієї компанії, якщо об'єкт торгівлі перетинає митний кордон.

Трансфертне ціноутворення - це процес визначення трансфертної ціни, сукупність економічних відносин, які виникають у процесі визначення трансфертної ціни на будь-який об'єкт торгівлі (товари, послуги або фактори виробництва) між пов'язаними компаніями або структурними підрозділами однієї компанії, якщо об'єкт торгівлі перетинає митний кордон.

В трансфертному ціноутворенні обов’язково беруть участь дві сторони, а точніше, центри відповідальності: «центр відповідальності» який передає (продає) продукцію і «центр відповідальності» який приймає (купує) продукцію, і використовує, для подальшої переробки.

Більшість вітчизняних і зарубіжних науковців виділяють три основні методи трансфертного ціноутворення: на ринковій основі, на базі витрат та на основі переговорів. 1)При методі розрахунку трансфертної ціни на основі ринкової ціни за основу беруть поточні або середні ринкові ціни. Особливістю цього методу є те, що центр відповідальності, який передає продукцію і центр відповідальності, який приймає продукцію, на власний розсуд можуть вступати у взаємовідносини з зовнішніми покупцями-продавцями, в разі, якщо ринкова ціна є більш вигідною для тієї чи іншої сторони.

Обов’язковою умовою такого методу розрахунку трансфертної ціни є те, що центр відповідальності, який приймає (купує), не повинен платити усередині підприємства більше, ніж зовнішньому продавцю, а центр відповідальності, який передає (продає), як правило, не повинен одержати більше доходу, ніж при продажу зовнішньому покупцю. Отже, ринкова трансфертна ціна – це фактична ціна попиту (ціна конкурента), за якою продається або може бути продана продукція підприємства зовнішнім покупцям. При цьому варто уточнити, що при цьому трансфертна ціна для підприємства буде нижча за ринкову на суму витрат на реалізацію продукції. Таким чином, для ефективного функціонування такого методу потрібен розвинений ринок аналогічної продукції і розвинене конкурентне середовище. І в такій ситуації більш ефективніше розраховувати трансфертну ціну на основі собівартості.

2) При розрахунку ціни на основі витрат важливо визначитись, на основі яких витрат (фактичних, планових, нормативних, змінних, витрати + надбавка) буде розраховуватись трансфертна ціна. За відсутності договірної та ринкової ціни, трансфертні ціни розраховуються на основі витрат. При цьому є кілька варіантів розрахунку трансфертної ціни таким методом: а) на основі нормативних витрат, б) на основі повних фактичних витрат (повної фактичної собівартості) та в)на основі змінних витрат. Але для всіх характерна одна формула, коли в трансферну ціну центра відповідальності, який передає продукцію включається вибраний показник собівартості і фіксований в вигляді відсотку прибуток відповідного підрозділу, тобто «трансфертна ціна = собівартість + прибуток, відповідний визначеній нормі прибутку».

б)Трансфертна ціна, розрахована на основі повних фактичних витрат передбачає абсолютну реалізацію продукції за встановленою ціною. а)Метод розрахунку трансфертної ціни на основі нормативних витрат ґрунтується на основі розрахунку нормативної трансфертної ціни, яка дає впевненість і продавцю й покупцю на протязі певного (звітного) періоду. При цьому завищена нормативна трансферна ціна порівняно з фактичною ціною свідчить про неефективну роботу центра відповідальності. Такий метод розрахунку трансфертної ціни використовується в господарствах з розробленими обґрунтованими нормативами прямих виробничих витрат, які використовуються в плануванні.

в)Метод трансфертного ціноутворення на основі змінних витрат повної собівартості досить перспективний в умовах недовантаження виробничих потужностей підприємств, адже сприяє ефективному використанню ресурсів підприємства. Особливістю цього методу є те, що постійні витрати по конкретним видам продукції не розподіляються, а покриваються маржинальним прибутком. До загальних переваг витратного методу є гарантування впевненості підприємства в отриманні достатнього прибутку від виробничої діяльності, за умови постійного зростання прибутку.

3) В умовах відсутності ринку проміжних продуктів, аналогічних продукції підрозділу підприємства використовується метод на основі договірної трансфертної ціни, встановленої в процесі переговорів. Суть його полягає в досягненні консенсусу між підрозділом-продавцем і підрозділом-покупцем відносно ціни продукту або послуги на підставі договірної ціни, яка розраховується, як сума питомих змінних витрат і питомого маржинального доходу, який втратив підрозділ-продавець в результаті відмови від зовнішнього продажу. Базовою інформацією в переговорах сторін є аналітика ринкових цін, аналіз маржинальних і повних витрат. Варто зауважити, що договірна трансфертна ціна використовується в умовах значної диференціації цін на аналогічний товар, аналогічної якості.