Інтегрована звітність в системі прийняття управлінських рішень

Зміни в підходах інвесторів та інших зацікавлених осіб до оцінки ринкової вартості суб’єктів господарювання обумовлюють необхідність збільшення обсягів фінансової та нефінансової інформації, яка б враховувала взаємозв’язки між стратегічними, управлінськими, операційними, фінансовими, соціальними, екологічними та іншими нефінансовими аспектами їх діяльності. Означеним потребам відповідає інтегрована звітність яка об’єднує вказані аспекти інформації необхідні зацікавленим сторонам для ухвалення рішень. Вона, розкриваючи релевантну інформацію, слугує інформаційною базою оцінювання ризиків і можливостей компанії щодо їх стійкого розвитку.

Основні переваги застосування інтегрованої звітності такі:

– дані звіту краще узгоджуються з потребами інвесторів;

– постачальникам інформації доступні точніші дані нефінансового характеру;

– вищий рівень довіри у відносинах з основними зацікавленими особами;

– правильніші рішення щодо розподілу ресурсів, зокрема зниження витрат.

В світовій практиці сформувались два підходи до побудови інтегрованої звітності: довільний та стандартизований, які базуються на відповідних стандартах міжнародної звітності. Безумовно, стандартизований підхід до формування інтегрованої звітності є більш ефективним оскільки він не просто дає змогу поєднати фінансові та нефінансові показники, а систематизувати їх в певній послідовності. Це забезпечує їх співставність, підвищує ефективність їх використання користувачами при прийнятті управлінських рішень. Найбільш розповсюдженими міжнародними стандартами нефінансової звітності є стандарти GRI, АА1000, SА8000, ISO 14000, ISO-26000 та інші.

Найбільш повно основні структурні елементи інтегрованого звіту та вимоги до їх формування, в контексті саме взаємозв’язку та інтеграції інформації, описує Міжнародний стандарт з інтегрованої звітності, розроблений Міжнародною радою з інтегрованої звітності.

Відповідно до означених рекомендацій основні структурні елементи інтегрованого звіту розкривають наступну інформацію, яка дає змогу комплексно оцінити діяльність суб’єкта господарювання:

- огляд організації та її зовнішнього середовища – визначення місії підприємства та стратегічного бачення його розвитку (власність, операційна структура підприємства, основні види діяльності, конкурентне середовище, загальна аналітична інформація про основні показники діяльності). Важливе місце серед означених параметрів займає аналіз зовнішніх факторів (правових, комерційних, соціальних, екологічних, політичних, економічних) які впливають на здатність підприємства реалізовувати визначені стратегічні цілі як в короткостроковому так і довгостроковому періодах;

- управління підприємством – передбачає розкриття інформації про структуру керівництва; методи та процеси, що використовуються для прийняття управлінських рішень, їх реалізації та подальшого контролю; корпоративна культура; відповідальність управлінського персоналу тощо;

- можливості та ризики підприємства – передбачає розкриття основних ризиків, які впливають на здатність підприємства генерувати грошові потоки від використання різних видів капіталу, можливості їх подолання та мінімізації, механізми управління ними;

- стратегія та розподіл ресурсів – розкриваються короткострокові, середньострокові та довгострокові цілі підприємства, плани та заходи, які направлені на досягнення означених цілей з урахуванням впливу факторів зовнішнього середовища, можливостей та ризиків, соціальних та екологічних складових розвитку тощо;

- бізнес-модель підприємства – надається опис бізнес-моделі суб’єкта господарювання (інформація про основні ресурси та джерела їх надходження, основні види комерційної діяльності, продукцію, послуги, товари, основні результати діяльності). Якщо підприємство використовує декілька бізнес-моделей, то необхідно розкрити кожну модель враховуючи вимоги принципів суттєвості та стислості наведення інформації;

- діяльність підприємства – наводиться кількісна та якісна інформація щодо цільових показників розвитку підприємства з точки зору використання основних видів його капіталу та їх взаємозв’язку;

- перспективи на майбутнє – надається інформація щодо можливих перспектив розвитку та перешкод з урахуванням існуючих тенденцій діяльності, ризиків, можливостей, факторів впливу зовнішнього середовища та інших аспектів розвитку підприємства.

Фактичне наповнення інтегрованого звіту залежить від особливостей діяльності кожного суб’єкта господарювання. При цьому важливо, щоб інтегрований звіт був пов’язаний з іншими звітами, які міститимуть додаткові пояснення необхідні для прийняття рішення зацікавленими особами.

В основу підготовки інтегрованого звіту покладено п’ять основних принципів]:

– стратегічна спрямованість;

– зрозумілість і прозорість інформації;

– орієнтація на майбутнє та своєчасність;

– реагування і залучення зацікавлених осіб;

– стислість, достовірність і суттєвість.

16. Інформаційні потреби користувачів облікової інформації в управлінні підприємством та їх оцінка.

Необхідність орієнтації обліку на користувачів була обґрунтована ще Лукою Пачолі в 15 столітті. Одним з його основних постулатів була ясність, під якою розумілося, що бухгалтерський облік повинен надавати користувачам ясну і зрозумілу їм інформацію. Спочатку в якості користувачів виступав тільки власник, який при цьому і виконував бухгалтерські функції. З часом, багато чого з різних аспектів цього постулату зазнало істотної еволюції у зв'язку з різким зростанням числа користувачів, що змусило бухгалтерів в процесі відображення фактів господарської діяльності розглядати і враховувати інтереси різних користувачів: власників, адміністраторів, службовців, підзвітних осіб, дебіторів і кредиторів [1].

У період раннього капіталізму бухгалтерський облік генерував інформацію тільки для управління одиничним господарством.

На різних етапах розвитку економіки змінюються підходи до формування облікової інформації, вимоги щодо складу інформації і форматів її подання. Зацікавленими користувачами інформації, вважаються особи, які мають потреби в інформації про підприємство і володіють достатніми знаннями і навиками для того, щоб зрозуміти, оцінити і використовувати цю інформацію, а також мають бажання вивчати цю інформацію.

Користувачами облікової інформації слід вважати фізичних та юридичних осіб, державу та міждержавні організації, які проявляють інтерес до подій і процесів, що відбуваються на підприємстві, та хочуть мати інформацію про стан майна, результати діяльності, партнерську надійність, впевненість у тому, що підприємство буде успішно функціонувати й надалі. Усіх користувачів за ступенем впливу та змістом отримуваної інформації можна поділити на такі групи:

– власники – засновники, інвестори, акціонери;

– працівники – керівники, менеджери, інший управлінський апарат, інші працівники;

– держава – органи податкові, статистики, дозвільної системи, державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

– партнери – постачальники, підрядники, покупці, замовники, інші дебітори й кредитори, банки;

– громадськість – потенційні інвестори.

Зацікавленими користувачами можуть бути реальні та потенційні інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та підрядники, покупці і замовники, органи влади та громадськість в цілому (табл. 1).

Перша категорія включає інформацію, необхідну для ефективного управління господарюючим суб'єктом. Вона використовується менеджерами і служить головним чином для задоволення внутрішніх потреб підприємства щодо забезпечення поточного і оперативного управління. До такого роду інформації належать дані про наявність витрат на виробництво і продаж продукції, про собівартість одиниці продукції, про обсяги проданої продукції, її собівартість та прибуток, про величину очікуваних доходів і витрат у результаті здійснення господарських операцій, контрактів, угод та інвестицій. Ця інформація становить необхідну основу для ведення управлінського обліку та у більшості випадків становить комерційну таємницю.

До другої категорії відноситься інформація, яка відображає поточний фінансовий стан господарюючого суб'єкта, величину і структуру його матеріальних і нематеріальних активів та джерел їх утворення, розмір залучених в оборот матеріальних і фінансових ресурсів і ефективність їх використання, а також результати господарської діяльності за певний проміжок часу. Ця інформація становить основу для ведення фінансового обліку, який являє собою єдину комплексну систему ведення синтетичного й аналітичного бухгалтерського обліку, заключною стадією якого є складання періодичної фінансової звітності, яка підлягає обов'язковому оприлюдненню в засобах масової інформації в інтересах сторонніх користувачів [3].

Крім цього Ії можно класифікувати і так

Бухгалтерський облік як інформаційна система переслідує мету найбільш повного і своєчасного забезпечення користувачів достовірними даними стосовно майнового і фінансового стану, а також результатів діяльності підприємств. У світовій практиці облік називають мовою бізнесу. Він повинен забезпечувати користувачів інформацією стосовно щонайменше таких двох напрямів роботи підприємства:

- з оцінки економічної ефективності діяльності, яка визначається через прибутковість;

– з визначення майбутньої платоспроможності, можливості своєчасного і повного погашення своїх зобов’язань, що проявляється через фінансове становище суб’єкта господарювання.

У кожного споживача існують свої потреби в обліковій інформації. При цьому облікова інформація повинна містити максимум того, що необхідно знати зацікавленим особам, і необхідні пояснення, щоб не дезорієнтувати того, хто буде нею користуватися.

Істотні відмінності в потребах зацікавлених користувачів призвели, в кінцевому рахунку, до необхідності розмежування підготовки інформації і запровадження в практику сучасних підприємств трьох паралельних підсистем - фінансового, податкового та управлінського обліку. Ринкові перетворення якісно змінили роль управління і призвели до прискорення процесу інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, нормування, планування і контролю в єдину систему обліково-аналітичного забезпечення управління підприємством.

Згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» інформація, яка надається у фінансовій звітності, повинна бути дохідлива і зрозуміла її користувачам за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок і перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

- фінансові звіти підприємства за різні періоди;

- фінансові звіти різних підприємств.

За міжнародними стандартами перелік вимог до облікової інформації та фінансової звітності є дещо ширшим [2].

Вимоги до якості облікової інформації та фінансової звітності включають: корисність; доречність (суттєвість, своєчасність, цінність); достовірність (правдивість, переважання суті над формою, обачність, нейтральність, повнота); зрозумілість; співставність.

Вимога корисності інформації полягає у можливості її використання для прийняття обґрунтованих економічних рішень. Ступінь корисності інформації визначається через відповідність її нижченаведеним характеристикам.

Доречність інформації визначається її здатністю впливати на рішення користувачів. При цьому доречною інформацією вважається, якщо вона є своєчасною, суттєвою та цінною для користувачів.

Своєчасність інформації визначається у її здатності формування та отримання без затримок.

Суттєвою є та інформація, відсутність якої може вплинути на кінцеві рішення користувачів.

Цінність інформації обумовлена можливістю її використання для оцінки результатів діяльності підприємства.

Достовірність інформації визначається відсутністю суттєвих помилок. Для цього інформація повинна бути правдивою. Правдиве подання інформації в бухгалтерській звітності засноване на чесності її укладачів та уявленні про те, що вона відображає саме ті операції, факти чи події, які вона повинна відображати, або, як обґрунтовано очікують користувачі, вона повинна надавати саме цю інформацію.

Переважання суті над формою передбачає відображення інформації з точки зору економічної суті операції, а не її юридичної форми.

При формуванні інформації в бухгалтерському обліку слід дотримуватися обачності в судженнях і оцінках, які мають місце в умовах невизначеності, так щоб активи і доходи не були завищені, а витрати і зобов’язання не були занижені.

Нейтральність інформації передбачає, що вона не містить упереджених оцінок, тобто є об’єктивною по відношенню до різних груп користувачів і не націлена на раніше заданий результат.

Повнота інформації означає, що вона містить мінімальний, але достатній для прийняття правильного рішення набір показників.

Якісна характеристика зрозумілості означає, що інформація повинна бути однозначною, чіткою і не містити надлишкової деталізації. Зрозумілість передбачає певний ступінь знань у користувачів фінансової звітності.

Співставність забезпечує можливість користувачам порівнювати інформацію про підприємство в часі та з інформацією інших підприємств.

Ці якісні характеристики визначають корисність облікової інформації для користувачів. При цьому завданням бухгалтера є їх таке сполучення, щоб вигоди від інформації переважали витрати на її отримання.

Отже, застосування якісних характеристик надає можливість отримати якісну інформацію для складання фінансової звітності, яка забезпечує об’єктивну оцінку фінансового стану підприємства та результатів його діяльності.