Перекладна література, її світоглядний зміст

У другій половині XVст. на теренах України з’явилась значна кількість перекладних творів. Переклади зроблені мовою, максимально наближеною до народної розмовної. Умовно можна поділити перекладні твори на три групи. Перша – література релігійно-богословського змісту, передусім старозаповітних книг – пророка Даниїла, Єремії, книги Рут, Естер та ін. Вагомим для розвитку культури є факт, що згадані Священні тексти були не просто переписані з традиційних церковнослов’янських зразків, а заново перекладені зі стародавньоєврейських оригіналів: Шлях був один, на думку академіка В. Перетца, – він привів до перекладів і з єврейської, і з протестанських німецьких богословів-гуманістів. Це означає, що в українських інтелектуальних колах вже було достатньо сил, близьких за духом до гуманізму ренесансного, з його улюбленим методом мовно-текстуальної критики Святого Письма.

Друга група перекладених пам’яток – література на морально-етичні теми. Сюди належать різні збірники морально-повчального характеру, повісті – притчі. Їх призначали переважно для світського вжитку. Вони мали назву “Ізмарагд”, “Бчола”, “Лопаточники”, “Рафлі”, трактати про мазі, “Лунники” тощо..Поряд із посиланням на візантійських письменників, у збірниках багато цитувань античних мислителів, творів Клима Смолятича, Кирила Турівського, митрополита Іларіона – “своїх” мислителів, гідних називатись учителями моралі. Такі факти сприяли формуванню власної літературної традиції, хоча й під значним впливом візантійської культури. Поступове звільнення від традицій Візантії, що означало поворот у культурі, засвідчують переклади літературних повістей західноєвропейського походження. Насампере – це “духовні повісті” про муки Христа, трьох королів-волхвів, Таудала-лицаря, а також світські повісті “Олександрія”, “Троянська історія”, ”Сказання про індійське царство”, ”Повість про Трістана та Ізольду ”, лицарські романи. За змістом і характером сюжету такі повісті наближаються до середньовічного роману з його любовними інтригами, різними пригодами, культом честі, вірності дамі тощо. Захоплення героїчними подвигами й почуттями людини підтверджує появу нового ренесансного літературного смаку.

Третя група українських перекладних пам’яток XVст. – це книги науково-природничого змісту: трактати з метафізики та логіки, астрономічна й астрологічна література. Науково-енциклопедичний характер має праця “Арістотелеві врата” або “Тайная тайних”, що є своєрідною енциклопедією медичних і санітарно-гігієнічних знань. Вона виникла на арабському Сході, є систематичним викладом практичних настанов, які нібито давав Арістотель Олександрові Македонському щодо поведінки у сім’ї та спільноті, особистої гігієни, санітарії, в сфері державної політики і дипломатії. Поради обґрунтовані науковими даними з медицини й астрології. Висловлено хвалу розуму й науці, чи не вперше в українській писемності наведено думки великих арабських учених – Аверроеса й Авіценни, античних учених – Арістотеля, Гіпократа, Галена. У медичних рекомендаціях-способах лікування та гігієни подано багато інформації з фізики, про особливості тварин, рослин, мінералів тощо, порушено морально-етичні проблеми, проблему віри в чудеса та магію, проблеми добра і зла тощо.

Поряд з “Арістотелевими вратами” перекладена “Логіка” Авіасафа – книга, що знайомить із логічними трактатами Арістотеля. Вона містить уперше трактат про силогізми – теорію знаходження нового знання і доведення істини. Джерелом її є арабська логіка Аль-Газалі та єврейська – Мойсея Маймоніда. Сюди належать перекладна книга “Космографія” і доданий до неї збірник “Шестокрил”, де пропаговано арістотелівсько-птолемеївську систему світобудови, розроблено українську математичну, філософську й астрономічну термінологію. “Шестокрил” учить, як визначити місце затемнення Сонця і Місяця, стверджуючи, що це – природні явища, котрі закономірно виникають унаслідок руху небесних світил і кулястої форми Землі. Поява цих творів у перекладі староукраїнською мовою засвідчує високий освітній рівень їхніх перекладачів і читачів, зростання серед української спільноти того часу інтересу до реального світу й людини, що означало справжній переворот у світогляді.