Культура почуттів і емоції у спілкуванні.

У процесі спілкування людина не тільки повідомляє, сприймає, інтерпретує інформацію, а й виявляє певні емоції, почуття. Ф. Хміль, Є. Ільїн акцентують увагу на тому, що вміння керувати ними, дбаючи про те, щоб вони узгоджувалися з контекстом розмови, відповідали особистим інтересам та інтересам справи, не посягали на особистісну сферу співрозмовника, тобто культура почуттів, є особливо важливою передумовою продуктивності культури спілкування.

Культура почуттів – рівень розвитку, уміння особистості керувати своїми психічними станами, емоційними ставленнями до навколишньої дійсності. У спілкуванні культура почуттів виявляється в адекватності емоційних реакцій комунікативній ситуації, умінні точно обирати інтонації, експресивно забарвлену лексику і відповідно реагувати на неї, виявляти вмотивований емоційний резонанс, співпереживання.

Автори наголошують, що почуття є продуктом життєвого, суспільного досвіду особистості, її спілкування й виховання. Почуття – це форма відображення дійсності, в якій виявляється стійке суб’єктивне ставлення людини до предметів, явищ, які вона пізнає і змінює. Культура почуттів формується під час міжособистісних контактів. Мірилом, критерієм культурності, вихованості є співвідношення вчинку як вияву морального почуття з інтересами іншої людини. Почуття – це емоційна грань духовної діяльності особистості. Вони разом з переконаннями визначають її позицію, оскільки життєва позиція вкорінюється у свідомості людини не лише у раціональній, а й в емоційній формі, позначаються на її світогляді й світосприйнятті. Критерії справедливості, добра і зла, які мають раціональний зміст і обґрунтування, особистість засвоює в чуттєвій формі прихильностей, прагнень, симпатій і антипатій, виявляючи їх у процесі культури спілкування.

Виявлено (Л. Гозман, К. Ізард, Ф. Хміль), що важливим фактором спілкування та регулятором поведінки особистості є емоції. Емоція – чуттєва реакція, що виникає у відповідь на зовнішні і внутрішні сигнали, які викликають зміни у фізіологічному стані організму. Повага до гідності іншої людини виявляється у формі безпосереднього емоційного контакту, відгуку, у почутті такту, що демонструють такі засоби емоційного спілкування, як міміка, жести, інтонація, погляд тощо. Вони можуть відштовхувати або об’єднувати людей. Головним у культурі почуттів є змістовне їх наповнення, тобто доброзичливе ставлення до оточення, зацікавлене і відверте співпереживання. Людські почуття і переживання демонструють взаємозв’язок етичної й естетичної поведінки індивіда.

На погляд М. Лісіної, культура спілкування – це взаємодія людей між собою, у ході якої вони обмінюються різноманітною інформацією – думками, почуттями, намірами. Мета взаємодії полягає в тому, щоб налагодити між собою відносини й об’єднати свої зусилля для вирішення спільних завдань. Усі учасники спілкування активні та поперемінно стають суб’єктами й об’єктами взаємних впливів.

Встановлено (Т. Чмут, Г. Чайка), що культура спілкування – це цілісна система, яка складається зі взаємопов’язаних моральних та психологічних компонентів, кожен з яких вносить своє в характеристику цілого. Автори виокремлюють компоненти, що створюють високий рівень культури спілкування: комунікативні установки, які “включають” механізми спілкування; етичні норми спілкування, прийняті у суспільстві; психологія спілкування (категорії, закономірності, механізми сприймання й розуміння одне одного); вміння застосовувати ці знання з урахуванням ситуації, відповідно до норм моралі конкретного суспільства та загальнолюдських цінностей.

Комунікативна культура, як наголошує Л. Власенко, передбачає наявність наступних здатностей: прогнозувати можливу комунікативну ситуацію; програмувати процес спілкування, спираючись на особливості комунікативної ситуації; здійснювати соціально-психологічне управління процесами спілкування. Автор вважає, що культура спілкування – складна психологічна якість, яку утворюють такі складники: комунікативна компетентність (синтезовий прояв досвіду особистісної та соціальної рефлексії), система моральних цінностей, актуальних для певної спільноти, соціально-психологічні (групові) характеристики, властиві спільноті.