Лінгвістична композиція

Лінгвістична композиція передбачає ієрархію мовних одиниць, з яких складається текст. У цій ієрархії кожна одиниця вищого рівня містить одиниці більш низького рівня: текст (чи макротекст), мікротекст (надфразову єдність) та в окремих випадках – речення, її складність залежить від обсягу тексту – чим більший обсяг, тим складніша лінгвістична структура та більша кількість рівнів. Співвідношення між складовими тексту: речення – складне синтаксичне ціле (мікротекст) – текст (макротекст).

Нині є різні погляди на характер одиниць, які становлять текст. Більшість науковців визнають, що надфразова єдність, або складне синтаксичне ціле, є компонентом тексту. З погляду архітектоніки у тексті надфразові єдності виділяються за допомогою абзаців. Надфразова єдність є лінгвістичною композиційною одиницею, а абзац – структурною композиційною одиницею, використання якої зумовлено авторською інтенцією.

У текстах службових документів архітектонічний поділ на абзаци має відповідати його лінгвістичному поділу на надфразові єдності, оскільки це сприяє ясності передавання думок автора. Об'єднання декількох надфразових єдностей в одному абзаці ускладнює сприйняття тексту та створює враження хаотичності викладу. З іншого боку, поділ однієї надфразової єдності на кілька абзаців виправданий лише тоді, коли це зумовлено функціями тексту.

До лінгвістичної композиції належать такі засоби зв'язку:

- засоби єдності, до яких належать граматичні засоби зв'язку (єдність, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів), однорідність лексики, темо-рематичний зв'язок, кореференція (однотемність);

- конектори (зв'язки);

- демаркатори.

Функціональна організація структури тексту пов'язана з поняттям актуального членування речення (висловлювання) – членування на тему (дане, відоме, основа) і рему (нове, ядро). В уніфікованих текстах документів постійна інформація є темою, а змінна – ремою. У зв'язних і трафаретних текстах речення завжди має починатися з постійної інформації. Змінна розміщується за постійною і граматично узгоджується з нею. Наприклад:

Повідомляємо, що станом на 20.01.2014 р. Ваша дебіторська заборгованість складає десять тисяч грн.

Просимо до 01.02.2014 р. підтвердити наше сальдо.

Змінна інформація підкреслена.

У таблиці постійна інформація фіксується по горизонталі, а змінна – по вертикалі. В анкеті змінна інформація може розміщуватися і по вертикалі, і по горизонталі.

Отже, виявлення функціональної структури тексту дає змогу читачу полегшити процес розуміння і запам'ятовування тексту.

Лексичними засобами зв'язку компонентів тексту є конектори та демаркатори. Сукупність елементів, за допомогою яких здійснюється зв'язок між двома чи більше компонентами тексту, називається конектором. Зв'язок речень за допомогою конектора зумовлений наявністю у зв'язних реченнях відповідних граматично чи семантично поєднаних слів чи групи слів. Конектори чітко встановлюють логічний зв'язок між подіями, які описуються у різних реченнях, надають зв'язку цих подій однозначне тлумачення. У текстах документів поширені такі види конекторів: лексичні повтори, які можуть вказувати на зміст попередніх і наступних речень чи цілих фрагментів тексту; займенники і дієприкметники, що вживаються як засоби заміни слів (слова-замінники з більш вузьким значенням) – номенклатурних назв і термінів (вказаний, зазначений, наведений, цей, такий), у текстах контрактів (договорів) цю функцію виконують рольові позначення контрагентів (Замовник – Виконавець, Орендатор – Орендодавець, Покупець – Продавець і т. д.), які замінюють розгорнуті номінації юридичних осіб; обмежено використовують загальні назви замість власних, родові поняття замість видових; прислівники, прийменники, сполучники, вставні слова, які вказують на причинову залежність, часові відношення тощо: тоді, оскільки, у той час як, потім, коли, тепер, отже, з одного боку, з іншого боку, разом з тим, у той самий час, а, але. У інших видах текстів використовують конектори – замінники з ширшим значенням.

У трафаретних текстах вживають і інші види конекторів – спеціалізовані словосполучення та речення, які вставлені у текст і вказують на розташування у ньому координати або іншого його фрагмента. Наприклад: у подальшому, надалі, названий у п. 5, наведений (вказаний) у п. 2.3.3, (додаток №). Додаткова інформація подається як «текст у тексті», тобто виноситься за основний текст і має свій заголовок – Примітка.

У текстах широко використовуються демаркатори – спеціальні графічні знаки, що розмежовують одну частину тексту від іншої, чи один текст від іншого, їх призначення – встановлення меж тексту – початку і кінця. У зв'язку з цим розрізняють внутрішньотекстові та граничні демаркатори.

Історично першими з'явилися граничні демаркатори як матеріальні об'єкти, які збігалися з межами носіїв інформації (межі кам'яної плити, глиняної таблички, початок і кінець свитку тощо).

В уніфікованих текстах службових документів як лексичні засоби організації тексту використовують такі граничні демаркатори:

1. Спеціальні слова і вислови, які позначають початок тексту.

У службових документах початок тексту здебільшого позначається ключовими словами, усталеними дієслівними і прийменниковими конструкціями залежно від їх виду та призначення: Прошу.., Доводжу до Вашого відома.., Надсилаємо.., Пред'являємо рекламацію.., які допомагають розкрити основну думку тексту; У зв'язку з.., Посилаючись на договір.., Відповідно до Закону.., які вказують на причину, яка призвела до укладання документа. Такі демаркатори тісно пов'язані з назвою документа та його заголовком, що несуть велике ідейне навантаження. Ці реквізити виділяються типом шрифта (в електронному тексті), його розміром (12–14 друкарських пунктів), розрядкою (збільшенням пробілів між літерами) (Н А К А З, В К А З І В К А) та міжрядковим інтервалом (реквізити документа відокремлюють один від одного 1, 5–3 міжрядковими інтервалами). Тексти службових листів, як правило, починаються зі звертань.

2. Вислови для позначення кінця тексту. У текстах документів вони різноманітні, залежать від виду документа та складу його реквізитів. Наприклад, у службових листах це прощальні фрази: з повагою.., з вдячністю повагою, залишаємось з пошаною, бажаємо успіхів та ін. У довідці заключний вислів: довідку видано для подання до... У характеристиці: характеристику видано для по дання до... У дорученні: доручення дійсне протягом трьох років. У наказі: контроль виконання наказу залишаю за…або контроль виконання наказу покласти на...

Питання для самоконтролю

1. Які основні складники тексту та варіанти їх розміщення в тексті документа?

2. Яких загальних вимог слід дотримуватися при створенні текстів службових документів?

3. Що включає поняття “змістова композиція”? Яку роль у тексті виконують “семантичні опори” та лексична стратифікація?

4. Що включає в себе поняття “лінгвістична композиція”? Назвіть засоби зв’язку лінгвістичної композиції та особливості їх використання у текстах службових документів.

5. Яку роль у тексті виконують конектори і граничні демаркатори?

6. У чому полягає роль усталених мовних зворотів в організації змісту документа? Поясніть різницю між мовними кліше та штампами і шаблонами.