Мовленнєвий етикет – правила мовної поведінки у суспільстві.

В. Шеломенцев зауважує, що етикет – це сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішній вияв людських взаємин, поведінку в громадських місцях, манери та стиль одягу.

Близьким до попереднього є узагальнення М. Ночевника, що можливість людини вільно та безпосередньо спілкуватися з людьми у різних ситуаціях залежить від оволодіння нею певними правилами поведінки – етикетом, тобто регламентованими суспільством принципами поведінки та відносин між людьми. Іноді вони суворо фіксуються, а їх невиконання призводить до осуду та покарання. Ці правила історично змінювалися, нерідко вони носили зовнішній характер, стосувалися тільки зовнішніх сторін поведінки, проте багато з них стали невід’ємними елементами культури спілкування.

Дотримання норм і принципів культурного спілкування є одним з важливих факторів, які впливають не тільки на комунікативність, але й на життєдіяльність людей. Взаємовідносини між людьми тим різноманітніші та змістовніші, чим у більшій мірі люди володіють здатністю і навичками культури спілкування. Серед цих навичок – дотримання правил етикету, які дозволяють людині почувати себе упевнено і вільно, відчувати інтерес і задоволеність процесом спілкування.

Згідно позиції Ф. Хміля, на спілкування людей впливають різноманітні правила, які залежать від етнічних особливостей, ситуації, в якій взаємодіють співрозмовники, а також їх віку та статі. Ці аспекти спілкування регулюються як формальними правилами, так і неписаними нормами, тобто етикетом. Етикет – це сукупність правил (правил “доброго тону”), які регламентують зовнішні вияви людської поведінки (ставлення до оточення, форми звернень і привітань, поведінку в громадських місцях тощо).

Дотримання етикетних норм, як відмічає Л. Соловець, передбачає прояв таких якостей, як ввічливість, ґречність, чемність, доброзичливість, стриманість, які виражаються через конкретні мовленнєві дії. Найпростіші, нескінченно повторювальні комунікативні форми засвоюються з дитинства й утворюють важливу частину людських взаємин – мовленнєвий етикет, який формує толерантність характеру, культуру спілкування та поведінки.

Постійний інтерес до проблеми етикету обумовлений тим, що даний феномен по суті і функціонально включається в єдиний процес культури спілкування. О. Проценко зауважує, що оволодіння етикетом вказує також на здатність особистості створювати в спілкуванні з іншими людьми позитивну морально-психологічну атмосферу. У напрямку досліджень етикету як факту культури спілкування автор виокремлює підхід, пов’язаний з інструментальною, виконавчою стороною вчинків і дій, розробкою системи правил поведінки, призначених для цілком визначених ситуацій, окремих контактів і усталених видів спілкування в різних сферах громадського життя.

Як зазначає О. Даниленко, етикет символізує ідеї та цінності суспільства, моральні орієнтири культури, містить в собі практичні корисні вказівки, як треба чинити в тому чи іншому випадку. Етикет сприяє відтворенню соціальних взаємовідносин у наочній формі; передачі новим поколінням духовних цінностей і моральних принципів суспільства; полегшує встановлення контактів, взаєморозуміння і взаємодію між людьми; допомагає уникнути тих ситуацій, які можуть викликати надмірну психічну напругу і нанести душевну травму.

Дослідники Н. Бабич, Д. Ганич, І. Олійник наголошують, що культура спілкування починається з мовленнєвого етикету. Мовленнєвий етикет – це національно специфічні правила мовної поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і виразів, що рекомендуються для використання в різних ситуаціях ввічливого контакту зі співбесідником, зокрема під час привітання, знайомства, звернення до співбесідника, висловлення подяки, прощання тощо.

Cтруктуру мовленнєвого етикету, як відмічає С. Богдан, визначають:

– звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвалатощо;

– етикетні вирази уживаються при зав’язуванні контакту між мовцями, при підтримуванні контакту, для припинення контакту;

– усі вирази мовленнєвого етикету покликані репрезентувати ввічливість співбесідників;

– йому властиві динаміка і гнучкість; суттєво впливає на вживання етикетного виразу тональність спілкування (піднесена, висока, звичайна, фамільярна, вульгарнатощо);

– вибір етикетного виразу залежить від місця, умов спілкування, статі, віку співрозмовника, характеру взаємин мовців;

– мовленнєвий етикет є явищем індивідуальним, бо кожна людина добирає не лише найдоцільніше в конкретній ситуації слово чи вираз, а неминуче узгоджує цей вибір із власними уподобаннями;

– для етикету не менш важливими є також характер міміки та жестів, що мають національну специфіку;

– варто дотримуватись також дистанції (субординації), придатної для конкретної ситуації спілкування.

Культура спілкування людей заснована на дотримуванні певних правил, які вироблялися людством протягом багатьох віків. Ці правила називаються етикетом. Етикет визначає форми, техніку спілкування в різних життєвих ситуаціях (як спитати, не ображаючи та не принижуючи співбесідника, як приймати гостей, вести себе за столом, розмовляти по телефону, спілкуватися в магазині з продавцем, знайомитися з дітьми тощо).

Основу етикету становлять принципи гуманізму та колективізму. Саме це необхідно донести до свідомості дітей, починаючи з ними роботу по вихованню культури поведінки. Кожна дитина повинна зрозуміти, що головна риса добре вихованої, культурної людини – це глибока повага, шанобливе ставлення до інших людей, що в суспільстві людина є найвищою цінністю.