Стратегічні напрями інтернаціоналізації української економіки

Формування відкритої економіки України визначається стратегічними напрямами її інтернаціоналізації, яка повинна відбуватися 'за такими основними напрямками:

· системна інтеграція у світове господарство із забезпеченням реальної міжнародної конкурентоспроможності;

· ефективна міжнародна спеціалізація, скоординована з внутрішньою структурною модернізацією та орієнтована на доступні прогресуючі сегменти світового ринку;

· міжнародна диверсифікація, спрямована на ліквідацію монопольної чи монопольної залежності від окремих зарубіжних ринків;

· становлення власних транснаціональних економічних структур з глобальним менеджментом;

· інтеграційна макровзаємодія із СНД, Європейським Союзом, центрально - і східноєвропейськими угрупованнями країн;

· забезпечення належного рівня економічної безпеки з дійовими механізмами захисту від несприятливих змін міжнародної кон'юнктури та фінансових криз.

Всі ці пріоритети можуть бути реалізовані в результаті продуктивної співпраці з міжнародними економічними організаціями: МВФ, Світовим банком, системою ГАТТ/СТО, спеціалізованими урядовими і неурядовими організаціями в галузі зв'язку та інформаційного обміну, транспорту, енергетики, праці (МОП), з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), промислового розвитку (ЮНІДО), сільського господарства і продовольства (ФАО) та ін. За умовами реалізації власної стратегії інтернаціоналізації Україна має перспективи досягнення певної міжнародної конкурентоспроможності.¹

Програма " Україна - 2010" визначає стратегічний прогноз входження України в систему міжнародного поділу праці. На першому етапі входження у систему міжнародного поділу праці відбувається з нарощенням експорту та одночасним скороченням промислового імпорту. Експорт окремих видів продукції — хімічної промисловості і чорної металургії на цьому відрізку дещо знижуватиметься - у міру відновлення внутрішнього попиту. (Про структуру та динаміку зовнішньої торгівлі України дивися докладніше у Додатку № 3).

Передбачається подальший розвиток режиму вільної торгівлі з країнами СНД, Балтії, а також приєднання України до ЦЕФТА (Центральноєвропейської асоціації вільної торгівлі) на основі укладення двосторонніх договорів з країнами - членами асоціації. Створюватимуться умови для вступу до Світової організації торгівлі(СОТ).

Особливість другого етапу (до 2005 року) — істотне збільшення експортної частки машинобудівельної та високотехнологічної продукції. Розшириться співпраця з високо індустріальними країнами, особливо США та іншими країнами " великої сімки". Саме вони стануть найбільшими постачальниками нових технологій і високотехнологічних товарів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій

Третій етап відзначатиметься інтенсивним розвитком усіх галузей економіки, що стане головним фактором розвитку експорту.

Повністю завершиться перехід на законодавче, побудоване на економічних важелях регулювання експорту та імпорту, яке відповідатиме загальноприйнятим у світі нормам і стандартам. Україна стане членом провідних торговельних організацій і угруповань світу. Енергетичні ресурси надходитимуть принаймні з шести-семи ринків.

Загалом до 2010 року внаслідок здійснення процесів диверсифікації зовнішня торгівля з країнами далекого зарубіжжя значно розшириться. ї частка сягне 65-70 відсотків загальних обсягів торгівлі. Україна торгуватиме майже із 170 країнами світу.¹

Крім розвитку зовнішньої торгівлі стратегічним напрямком інтернаціоналізації української економіки є залучення іноземного капіталу у формі прямих інвестицій та довгострокових кредитів.

Можливий успіх України в залученні іноземного капіталу багато в чому пов’язаний зі створенням сприятливого інвестиційного клімату (який розуміється як комплекс матеріально-речових та інституційних умов, що дозволяють інвесторам знижувати виробничі витрати до рівня нижче середньосвітового). Основні компоненти цього клімату - низька вартість робочої сили; дешевизна прав землекористування; прийнятний рівень розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури; система пільгового оподаткування; преференціальний міграційно-митний режим; розвинуте зовнішньоекономічне, митне, валютне і т. ін. законодавство.

Не можна не відзначити і такий важливий момент в галузі, що розглядається, як орієнтація на максимальне залучення в країну валютних коштів зарубіжної української діаспори.

Важливе значення має поетапне формування багаторівневої територіальної структури відкритості економіки. Модель " зовнішньої відкритості" може передбачати еволюційно-осередковий тип інтеграції України у світове ринкове господарство. Вибір моделі пов'язаний з можливістю швидкої інтернаціоналізації і монетаризації всього територіально-економічного простору без серйозних економічних та соціально-економічних потрясінь.