Величезні масштаби і відсутність чітких просторових та ча сових кордонів.

На початку 90-х років обсяг кредитних та фінансових операцій обчислювався трильйонами доларів. Особливо великими є розміри євроринка: обсяг нетто — 3 трлн. дол., обсяг брутто (з повторним рахунком) — 4, 5 трлн. дод.

Ринок функціонує цілодобово в пошуках оптимальних умов для кредитно-фінансових операцій.

2. Універсальність світового ринка позичкових капіталів і використання конвертованих валют та ЕКЮ. На ньому здійснюють ся міжнародні валютні, кредитні, фінансові, розрахункові, гарантійні операції. 2/3 операцій євроринка здійснюються на міжбан- ківському ринку, 1/3 —депозитно-позичкові операції з небанкі-вськими клієнтами.

3. У вартість кредита на світовому ринку позичкових капіталів включаються відсотки і різні комісійні. Відсоткові став ки на евроринку відносно самостійні по відношенню до національних ставок. Ставка по ролловерним кредитам визначаєть ся за ставкою відсотка при пропозиції кредитів по міжбанкі-вських операціях в Лондоні — ЛІБОР ' (ставка попиту — ЛІВІД).

По аналогії з ЛШОР У світовому фінансовому центрі Бахрейна збирається БІБОР, в Парижі — ПІБОР, в Сінгапурі — СІБОР, а в США, Канаді та Японії базою по еврокредитах слугує прайм-рейтс. Базою відсоткової ставки по еврокредитах звичайно є ЛІБОР, понад якого збирається премія за банківські послуги (" спред").

4. Більш висока прибутковість операцій в евровалютах, ніж внаціональних валютах: ставки по евродепозитах вищі, а по еврокредитах нижчі, ніж всередині країни. Євробанки можуть знижувати відсотки по своїх кредитах, зберігаючи високі прибутки, оскільки вони не підпадають під дію місцевого законодавства і необкладаються прибутковим податком.

5. На світовому ринку позичкових капіталів панівні позиції займають транснаціональні банки (ТНБ). ТНБ відрізняються від національного банка, який бере участь в міжнародних операціях, тим, що 1) у нього є зарубіжна інституціональна мережа і 2) він переносить за кордон не лише активні операції, але й частину власного капитала для отримання банківського прибутку.

До середини 1992 р. 20 найбільших ТНБ характеризувались так:

Найбільші банки світу (млрд. дол.)

6. Використання новітніх ЕОМ та електронних каналів зв'язку для переміщення грошей та інформації, що дозволяє скорочувати витрати на потоки паперових документів і час на операції і передавання даних. У 1973 р. було створено Товариство світової міжбанківської фінансової телекомунікації, СВІФТ, членами якого у 1993 р. були 3700 банків з 92 країн, для швидкісного передавання інформації по міжбанківських розрахунках. Звичайні повідомлення передаються протягом 10 хвилин, термінові — 1 хвилини. В перспективі СВІФТ обслуговуватиме 80% міжнародних розрахунків.