Інституціональна структура міжнародного кредита. Міжнародні фінансові центри

Міжнародний рух позичкового капітале забезпечується особливою інституціональною структурою. Суб'єктами цієї структури виступають професіональні посередники між кінцевими позичальниками та кредиторами різних країн. До них відносяться транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі та ін. кредитно-фінансові установи. Вони акумулюють величезні грошові накопичення, що надходять на світовий ринок капіталу від офіційних інститутів: приватних фірм, страхових компаній, пенсійних фондів тощо. Основними клієнтами кредитно-фінансових установ, які виступають в якості позичальників на світовому ринку капітала, є транснаціональні корпорації, держава, держані органи, міжнародні регіональні організації.

Останнім часом в інституціональній структурі міжнародного кредита істотно зросло значення міжнародних валютно-кредитних організацій.

До організацій, що мають всесвітнє значення, відносяться насамперед спеціалізовані інститути ООН — Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк, а також Міждержавний Банк міжнародних розрахунків (BMP), Паризький клуб та регіональні банки розвитку і валютно-кредитні організації ЄС.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) був заснований у 1944 р. з метою регулювання валютно-кредитних відносин між державами — членами фонду і надання їм фінансової допомоги при валютних утрудненнях, викликаних дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко-та середньострокових кредитів в іноземній валюті- Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти на національну, а їх погашення відбувається викупівлею національної валюти за іноземну. Заборгованість автоматично зменшується, якщо яка-небудь країна викуповує національну валюту позичальника в МВФ. З кінця 70-х і особливо з початку 80-х років МВФ розширив свою кредитну діяльність, особливо щодо країн, що розвиваються. Якщо у 1947-1976 р. р. 60% кредитів МВФ припадало на ПРК, а на країни, що розвиваються, — всього 39, 4%, то у 1977-1991 р. р. відповідно — 7, 9% і 92, 1%. В цей же період відбувається підвищення ролі МВФ як координатора міжнародних кредитів і гаранта платоспроможності країн-боржників.

МВФ надає так звані обумовлені кредити: головним елементом кредитної угоди з МВФ є визначення економічних і політичних умов. Відмова країни виконати умови МВФ закриває їй доступ до світового ринку капіталів, і, навпаки, навіть невелика позика МВФ дає країні можливість отримати більший кредит в банках.

Всесвітній банк включає в себе чотири пов'язаних між собою міжнародних фінансових інститутів: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство (БІГА).

Міжнародний банк реконструкції і розвитку був заснований одночасно з МВФ з метою сприяння виконанню стратегічного завдання ООН: інтегрувати економіку всіх країн-учасниць з основними центрами світової системи господарства за допомогою надання довгострокових позик і кредитів, гарантування приватних інвестицій. Найбільша частина кредитів МБРР спрямовується в галузі інфраструктури: енергетику, транспорт, зв'язок. З середини 80-х років МБРР збільшив частку коштів для сільського господарства (до 20%), на охорону здоров'я та освіту. Промисловість отримує менше 15% кредитів Банка. Останнім часом МБРР займається проблемою врегулювання боргу країн, що розвиваються: видає структурні кредити для регулювання структури економіки, оздоровлення платіжного баланса. У 1993 фінансовому році МБРР надав країнам, що розвиваються, кредитів на суму близько 17 млрд. дол., а разом зі своїми філіями (МАР, МФК, БІГА) — близько 26 млрд. дол. МБРР — величезний світовий інвестиційний інститут.

У 1960 р. була створена філія МБРР — Міжнародна асоціація розвитку — для надання пільгових кредитів найменш розвинутим країнам на строк до 50 років зі сплатою 0, 75% річних. Кредити МАР слугують для просування товарів ПРК на ринки країн, що розвиваються.

Міжнародна фінансова корпорація створена за ініціативою США У 1956 р. для заохочення інвестицій приватного капіталу у промисловість країн, що розвиваються. МФК виконує функції, які дещо відрізняються від функцій МБРР. МФК надає кредити висонерентабельним підприємствам, але без гарантій уряду. Це відгороджує приватні фірми від державного контролю і слугує інтересам залучення іноземного капіталу в економіку країн, що розвиваються. Другою особливістю МФК є те, що вона має право безпосередньо здійснювати інвестиції в акціонерний капітал підприємств, що будуються або розширюються, з наступним перепродажем їх акцій приватним інвесторам. Цим МФК сприяє розвитку національних фінансових ринків.

Багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство було засноване у 1988 р. з метою заохочення іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, шляхом страхування їх від некомерційних ризиків: відміна конвертованості національної валюти і пов'язаних з цим перешкод у переказі прибутків у країну інвестора; експропріація майна інвестора, війни, громадянські заворушення, зриви контрактів внаслідок урядового рішення. Серед східноєвропейських країн БІГА та МФК віддають пріоритет Польщі і Чехії, які створили найбільш сприятливий клімат для іноземних інвестицій.

У 1993 фінансовому році МБРР і МАР надали перші кредити вісьмом країнам колишнього СРСР на суму 1, 63 млрд. дол.¹

Регіональні банки розвитку і валютно-кредитні організації ЄС.

Великі регіональні банки розвитку Азії, Африки та Латинської Америки були створені з метою досягнення економічного співробітництва й інтеграції країн, що розвиваються, подолання їх зовнішньої залежності. У 1949 р. був утворений Міжамериканський банк розвитку (МаБР), до складу якого увійшли 27 учасників країн, що розвиваються, регіону та 16 розвинутих країн. У 1964 р. був створений Африканський банк розвитку (АФБР) за участю 50 країн, що розвиваються, та 25 розвинутих країн, а в 1966 р. — Азіатський банк розвитку (АзБр), в якому беруть участь відповідно 31 і 14 країн. До регіональних валютно-кредитних організацій ЄС відносяться:

· Європейський інвестиційний банк (ЄІБ);

· Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС);

· Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

ЄБРР (1990 р.) був створений з метою стимулювання вкладання капіталів в галузі і інфраструктури країн Центральної та Східної Європи.

Крім офіційних валютно-кредитних та фінансових організацій існують і неофіційні організації промислово розвинутих країн: Паризький клуб країн-кредиторів, де обговорюються проблеми врегулювання, відстрочки платежів по державному боргу країн, і Лондонський клуб, де обговорюються проблеми врегулювання приватної зовнішньої заборгованості країн-боржників.

З середини 70-х років міждержавне регулювання валютно-кредитних проблем перенесене на рівень нарад глав держав і урядів " сімки" та " групи десяти", до якої крім " сімки" входять Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Швеція.

Степінь участі і впливу окремих країн в міжнародних валютно-кредитних та фінансових інститутах визначається величиною їх внеску в капітал, оскільки звичайно застосовується система " виважених голосів".

Особливе місце в інституціональній структурі кредиту займають міжнародні фінансові центри. Вони акумулюють і розподіляють по всьому-світі величезні маси фінансових коштів. В них зосереджені численні кредитно-фінансові установи, що обслуговують світо-торгівельні та фінансові потоки. У фінансових центрах здійснюється значна частина всіх міжнародних валютних, депозитних, кредитних, емісійних та страхових операцій.

Фінансові центри географічно локалізуються там, де виконуються певні передумови" для їх нормального функціонування (високий рівень економічного розвитку країни; активна участь даної країни в міжнародній торгівлі, розвинута банківська система; ліберальне валютне та податкове законодавство; політична стабільність та вигідне географічне становище).

Провідним фінансовим центром вважається Нью-Йорк, роль якого особливо велика в емісії акцій і облігацій, а також в торгівлі цінними паперами. Нью-Йорська фондова біржа є найбільшою у світі. Головним європейським фінансовим центром є Лондон. Вія займає перше місце у світі за обсягом міжнародних валютних, депозитних та кредитних операцій. Йому належить лідируюча роль і в розвитку нових операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. В галузі довгострокових позик в Західній Європі виділяються Цюрих та Франкфурт-на-Майні. Люксембург спеціалізується на короткострокових та середньострокових кредитних операціях.

Протягом останніх десятиліть неухильно зростає значення Токіо як міжнародного фінансового центра. Цьому сприяють перетворення Японії на великого кредитора у світі і лібералізація японського ринка капіталів.

Дедалі більшу роль на світовому ринку починають відігравати нові фінансові центри, що виникли на основі пільгових податкових і валютних режимів і отримали назву " офф-шор", яка вказує на відсутність жорсткого зв'язку з національною економікою. Такі центри розташовані в Сінгапурі, Гонконгу, Бахрейні, Панамі, а також на Багамських, Кайманових та Нідерландських Антільсь-кий островах. Вони приваблюють транснаціональні банки і корпорації, котрі у подібних " пільгових гаванях" можуть реєструвати угоди, що укладаються в різних частинах світу.