Загальні.

1. Очікування високих прибутків.

2. Інші.

Зазначені чинники ПЗІ конкретизуються при виробленні інвестиційної політики за допомогою системи індикаторів, яка включає близько 340 показників і понад 100 оцінок експертів в економічній, юридичній, технічній, соціальній та інших галузях. Дані аналізу створюють 10 основних чинників, що дозволяють дати оцінку потенційних можливостей країни виступити в якості приймаючої країни або так званого конкурентного потенціалу країни. Ці чинники охоплюють:

Ø динаміку економіки (економічного потенціалу);

Ø виробничу потужність промисловості;

Ø динаміку ринка;

Ø фінансову допомогу з боку уряду;

Ø людський капітал;

Ø престиж держави;

Ø забезпеченість сировиною;

Ø орієнтація на зовнішній ринок (експортні можливості);

Ø інноваційний потенціал;

Ø Громадська стабільність.

Кожний з перерахованих 10 чинників включає до себе систему конкретних показників. Наприклад, при оцінці людського капіталу швейцарські експерти запропонували використати 36 показників, які включають чисельність населення та її динаміку; загальний рівень безробіття; міграцію робочої сили в цілому, у тому числі висококваліфікованої; рівень професіональної підготовки; мотивація найманих працівників та їх мобільність; менеджмент та його професіональна адаптація; рівень заробітної плати; державні витрати на освіту на душу населення; рівень робочої сили з вищою освітою; випуск періодичних видань; систему охорони здоров'я тощо.

На практиці більшість рішень про прямі зарубіжні інвестиції грунтуються на численних мотивах, з урахуванням численних чинників. Політичні мотиви інвестування рідко відокремлені від економічних.

Виходячи з даних експертних оцінок, найбільш сприятливі умови для ПЗІ мають такі країни: США, Канада, ФРН, Швейцарія, а також Азіатсько-Тихоокеанські НІК.