Основі форми міжнародного кредита

В економічній літературі звичайно виділяють дві основні форми міжнародного кредиту:

· комерційні кредити, безпосередньо пов'язані з міжнародною торгівлею;

· фінансові кредити, що використовуються на будь-які інші цілі (прямі зарубіжні інвестиції, придбання цінних паперів, валютну інтервенцію та ін.).

Існують і так звані " проміжні" кредити, призначені для обслуговування змішаних форм вивоза капіталів, товарів і послуг (наприклад, інжініринг). Основою відокремлення цих форм є різне призначення кредита.

За видами кредити поділяють на:

Ø товарні, що надаються експортерами своїм покупцям;

Ø валютні, які виділяються банками у грошовій формі.

За строками кредити поділяються на:

Ø надстрокові-добові, тижневі, до трьох місяців;

Ø короткострокові — до одного року;

Ø середньострокові — від одного року до п'яти років;

Ø довгострокові — понад п'ять років

.За забезпеченістю:

· забезпечені (товарними документами, векселями, ціннимипаперами, нерухомістю тощо);

· бланкові, що видаються під зобов'язання боржника погасити кредит у певний строк (соло-вексель з одним підписом позичальника).

Міжнародний кредит може надаватися у валюті країни-кредито-ра, країни-позичольника, третьої країни та в колективних валютах (ЄВРО, ЕКЮ, СДР та ін.).

Кредитування зовнішньої торгівлі може здійснюватись у формі: а) фірмового кредита; б) банківського кредита та в) брокерського (посередницького) кредита.

Фірмовий (комерційний) кредит — це позика, котра надається фірмою-експортером однієї, країни імпортеру іншої країни у вигляді відстрочки платежу при реалізації товарів і послуг. Як правило, він носить " пов'язаний" характер, тобто має суворо цільове призначення, закріплене в кредитній угоді. Нині строки фірмових кредитів стали надто тривалими (звичайно від 2 до 7 років) і визначаються умовами кон'юнктури світових ринків, видами товарів і послуг, заінтересованістю постачальника у збереженні зовнішньоекономічних зв'язків і розширенні обсягів експортних поставок тощо.

Різновидами фірмового (комерційного) кредита є кредити, пов'язані з відповідними формами міжнародних розрахунків по тор-гівельних операціях (вексельні кредити, купівельні аванси, кредити по відкритих рахунках і т. ін.).

Фірмовий кредит звичайно сполучається з банківським кредитом. При продажу машин, устаткування тощо, коли кредит надається на тривалі строки, експортер, як правило, вдається до банківського кредиту.

Банківські кредити з експорту та імпорту виступають у формі позик під заставу товарів, товарних документів, векселів, а також урахування тратт.

Банківські кредити видаються у грошовій формі і мають " пов'язаний" характер, оскільки позичальник зобов'язаний використати позику виключно для закупівлі у країни-кредитора. Однією з форм банківського кредитування експорту є кредит покупцеві, згідно з яким банк країни-експортера безпосередньо кредитує не національного експортера, а фірми країни-імпортера та їх банки. Звичайно такі кредити пов'язуються з придбанням товарів та послуг у певної фірми. При цьому відбувається своєрідний розподіл функцій між фірмовим та банківським кредитуванням. Банки надають головним чином середньо- та довгострокові кредити покупцям продукції фірм країни-кредитора.

Фірмовому кредитуванню відводиться сфера короткострокових угод на невеликі суми.

Міжнародний комерційний кредит обслуговує значну частину світового зовнішньоторгівельного обігу, широко використовується в міжурядових кредитних відносинах.

Найбільш поширеним видом міжнародного кредита нияі є синдиковані еврокредита, джерелом яких є ресурси евровалютного ринка. Як правило, такі кредити організують великі комерційні банки, які очолюють консорціуми і погоджують з позичальниками умови кредитування. Строк позики найчастіше становить від 5 до 10 років. Єврокредити звичайно надаються на умовах " ролл овер". Це означає, що відсоткова ставка не фіксується на весь строк кредита, а регулярно переглядається (кожні 3 або 6 місяців) у відповідності із змінами вартості позикових коштів на міжнародному грошовому ринку.

Характерною особливістю сучасних кредитних відносин є виникнення таких нових форм кредитування, як факторинг, форфейтинг та лізинг.

Факторинг — купівля спеціалізованою фінансовою компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасація, тобто збирання боргу з покупця. Фактор-компанія зобов'язується або переказувати клієнту гроші в міру збирання їх з боржників, або сплатити йому готівкою при укладанні угоди. Вартість факторинга дорожче, ніж вартість звичайної банківської позики (вона може досягти 20%), оскільки фактор-компанія приймає на себе ризик кредитування і надає ряд інших послуг.

Форфейтинг — це купівля банком-форфейтором на повний строк і за заздалегідь встановленими умовами векселів, інших боргових і платіжних документів. Банк бере на себе ризик несплати боргових зобов'язань і збирає за це фіксовану в договорі тверду облікову ставку, премію (Forfeit). Джерелом коштів для банків, що беруть участь у форфейтингових операціях, слугує ринок евровалют. Основними валютами угод є долар США, німецька марка та швейцарський франк.

Лізинг — це кредитування у формі оренди устаткування, авто, мобілів, суден, літаків тощо строком від 3-х до 15 років. Лізинг включає в себе цілий пакет послуг: монтаж, забезпечення запасними частинами, технічне обслуговування, страхування тощо. Часто лізингові угоди укладаються одночасно з фрахтовим договором, що гарантує зайнятість судна чи літака протягом тривалого часу. По закінченні лізингової угоди орендар може придбати орендоване майно за залишковою вартістю.

Лізинговими операціями піймаються спеціальні компанії, які створюються, як правиле, банком або консорціумом банків. Доходом від лізингових операцій є орендна плата.

Лізингове кредитування вигідне як для промислово розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою. Оренда виступає тут як форма отримання кредиту і водночас — форма міжнародної торгівлі машинами і устаткуванням, створюючи умови для прискореного розвитку новітніх технологій. Крім того, лізинг, посилюючи конкуренцію на ринку кредитів, надає знижуючий вплив на позичковий відсоток, що стимулює приплив капіталів у виробничу сферу.

Міжнародні лізингові операції впливають і на стан платіжного баланса країни. Сплата орендних платежів іноземним лізинговим компаніям збільшує зовнішні витрати країни, а їх надходження збільшує доходи.

Традиційні форми міжнародного банківського кредита дедалі більшою мірою замінюються випуском цінних паперів (акцій, облігацій тощо) фінансовий кредит. Процес цей називається сек'юритизація — (securities — цінні папери). В якості основного посередника між позичальниками і безпосередніми кредиторами-інвесторами, які вкладають свої кошти в цінні папери, виступають ТНБ. Вони можуть надавати позики під цінні папери брокерам і ділерам фондових бірж, фінансових компаній та інших кредитно-фінансових установ.

Останнім часом зросло значення облігаційних позик, як форми залучення довгострокових коштів з міжнародного та національного ринків капітале. Емісію та розміщення облігаційної позики організує керівна група банківського синдиката — так звані менеджери. На чолі цієї групи стоїть провідний менеджер, котрий виступає контрагентом позичальника і несе відповідальність за організацію, передплату і розміщення позики серед інвесторів. Учасники синдикату (андеррайтери) разом з менеджерами гарантують розміщення всієї суми позики за погодженим курсом. Нерозпродані на ринку облігації вони зобов'язані взяти до свого портфелю.

В міжнародній практиці застосовуються різні види облігаційних позик. Класичні позики здійснюються шляхом публічної емісії іноземних облігацій на національному ринку цінних паперів синдикатами місцевих банків у відповідній валюті з котировкою на біржі даної країни. Нині переважають міжнародні облігаційні позики, які емітуютсья на євроринку у валюті третьої країни інтернаціональними за складом учасників синдикатами.

В міжнародній практиці застосовуються також конвертовані облігації, котрі за певних умов можна обміняти на акції компанії боржника за заздалегідь встановленим курсом. В останні роки великою популярністю у інвесторів користуються облігації з варрантом — окремим документом, що дає власнику право закупівлі протягом вказаного строку акцій за фіксованим курсом. Особливою різновидністю таких цінних паперів є облігації із золотим варрантом, котрий дає можливість інвестору придбати золото по твердій ціні незалежно від кон'юнктури ринка.

Міжнародний кредит в сучасних умовах здійснюється і за допомогою так званих нових фінансових інструментів. До них відносяться євроноти —короткострокові і середньострокові зобов'я ня з плаваючою відсотковою ставкою, а також регулярно від лювані гарантії розміщення цінних паперів. Серед короткостр вих фінансових інструментів видне місце займають еврокомерп папери — зобов'язання приватних корпорацій, що випускаю на строк 3-6 місяців з невеликою маржою і відповідною базе ставкою міжнародного грошового ринка.