Міжнародна мобільність чинників виробництва та її форми

В попередніх главах ми розглядали відносини міжнародної торгівлі. Акцент ставився на причини, механізм та наслідки міжнародного обміну товарами та послугами. Проте рух товарів та послуг за межі національних кордонів не є єдиною формою міжнародних економічних відносин. Важливою формою економічних зв'язків між країнами є переміщення чинників виробництва. Міжнародне переміщення чинників виробництва включає:

· переміщення трудових ресурсів, тобто міграцію робочої сили, викликану різницею у рівні доходів, кращими перспективами соціального просування або зайнятості та ін.;

· переміщення капітала, суть якого полягає у вилученні з обігу частини національного капітала і включенні його у виробничий процес або інший обіг в інших країнах.

Міжнародна мобільність трудових ресурсів — найбільш проста для розуміння форма руху чинників виробництва. Дійсно, коли ми говоримо про міжнародну мобільність праці, то мова йде про проблеми, пов'язані з фізичним переміщенням робочої сили з однієї країни в іншу. Більш складною формою є міжнародне переміщення капітала, оскільки вона не тотожна переміщенню машин, устаткування, споруд і т. ін. Засоби виробництва фізично переміщуються між країнами як товари виробничого призначення.

Термін " міжнародний рух капітала" означає потоки фінансових ресурсів за кордон, головним чином у вигляді: а) міжнародного кредиту та б) прямих зарубіжних інвестицій. Інакше кажучи, це передача грошей кредиторами позичальникам в інших країнах або власниками підприємств за рубежем своїм філіям або дочірнім підприємствам.

Міжнародні потоки капітала підрозділяються на приватні та державні. Приватні вкладення капітале можуть бути довгостроковими (облігації, акції, використання патентів або авторських прав) і короткостроковими (кредитні векселя тощо, строком до одного року і менше). Довгострокові вкладення капітала здійснюються у вигляді: а) прямих інвестицій і б) портфельних інвестицій.

Прямі інвестиції — це кредитування або придбання акцій в зарубіжному підприємстві, котре у значній мірі знаходиться у власності інвестора або під його контролем.

Портфельні інвестиції — це кредитування або придбання акцій в зарубіжному підприємстві, що не належить або непідконтроль-не інвестору.

Причини міжнародного переміщення чинників виробництва за своєю суттю не відрізняються від причин міжнародної торгівлі. Кожного разу, коли між країнами виникають істотні відмінності у забезпеченості чинниками виробництва, з'являється прагнення перемістити надлишкові чинники виробництва в країни, де існує їх дефіцит, заради отримання більшого прибутку.

Між торгівлею і мобільністю чинників виробництва існує зв'язок. Щоб ясніше уявити собі цей зв'язок, пригадаємо приклад торгівлі пивом і зерном між Англією і Португалією. Торгівля між цими країнами приносила вигоду як тій, так і іншій країні, оскільки кожна з них володіла порівняльною перевагою у виробництві: одна — пивом, інша — зерном. Але торгівлі пивом і зерном існує альтернатива. Компанія, яка розташована в Англії, може розпочати вирощувати зерно в Португалії, в той час як португальська компанія може відкрити пивоварний завод в Англії. В даному випадку відбудеться переміщення не товарів і послуг, а виробничих ресурсів, таких як капітал, технологія і праця. Інакше кажучи, можливі альтернативні рішення:

1. Країна з надлишком трудових ресурсів під впливом одних обставин*може імпортувати капіталомісткі товари; під впливом інших — отримувати капітал шляхом запозичення за кордоном.

2. Країна з надлишком капітала може імпортувати трудомісткі товари або залучати робітників-емігрантів.

3. Країна, котра не може підтримувати ефективні розміри ви робництва, може імпортувати товари, у виробництві котрих великі фірми мають перевагу, або дозволити виробництво цих товарів філіям зарубіжних фірм.

Вибір із наявних альтернатив залежить від конкретних обставин. Якби готові вироби і чинники виробництва могли цілком вільно переміщуватись через національні кордони, то вибір між торгівлею і переміщенням чинників визначався б порівняльними витратами переміщення товарів або чинників. Однак в дійсності ні ті, ні інші не володіють повною свободою пересування через кордони. Відтак порівняльний ступінь обмеження торгівлі і пересування чинників виробництва може вплинути на рівень витрат і тим самим визначити вибір.

Наведемо гіпотетичний приклад, який ілюструє взаємозамінність торгівлі і переміщення чинників виробництва при різних сценаріях.

Припустимо, що: 1) США і Мексика мають однакову кількість родючих земель для вирощування помидорів з рівними витратами; 2) продуктивність праці робітників однакова; 3) видатки на транспортування помідорів між США і Мексикою становлять 0, 75 дол. за бушель. Відмінності в ціні помидорів між країнами зумовлені лише коливаннями вартості праці і капітале (на один бушель):

1) Робоча сила в США — 1, 25 дол.

2) Робоча сила в Мексиці — 0, 25 дол.

3) Мексиканська робоча сила в США — 1, 15 дол.

4) Капітал в США — 0, 30 дол.

5) Капітал в Мексиці — 0, 50 дол.

6) Американський капітал в Мексиці — 0, 40 дол.

7) Транспорт для експорту — 0, 75 дол.

Розглянуто чотири варіанти порівняльних витрат вирощування помидорів в США і Мексиці.

Перший варіант: відсутність і торгівлі, і руху чинників виробництва. За такого варіанту витрати на помидори, отримані в Мексиці для мексиканського ринку, становлять 0, 75 дол. за бушель (0, 25 дол. за робочу силу і 0, 50 дол. за капітал), а на помидори, вирощені в США для американського ринку — 1, 55 дол. за бушель (1, 25 дол. за робочу силу і 0, 30 дол. за капітал).

Другий варіант: мобільність торгівлі, але відсутність руху виробничих чинників.

Якщо торгівельні обмеження на помидори будуть усунеш обома країнами, то США почнуть їх завозити із Мексики, оскільки там витрати з урахуванням транспортних витрат 1, 50 дол. (0, 75 дол. за бушель плюс 0, 75 дол. за транспорт) все одно будуть меншими від витрат в США (1, 55 дол. за бушель).

Третій варіант: мобільність виробничих чинників, але відсутність динамічної торгівлі.

Мексиканські робітники можуть в'їжджати до США, маючи тимчасові дозволи на роботу. В цьому випадку, з урахуванням додаткових витрат на проїзд і проживання в 14, 40 дол. в день на одну людину, вартість продукції становитиме 0, 90 дол. за бушель. В той же час американський капітал може зацікавитись інвестуванням у виробництво помидорів у Мексиці за умови, що капітальні витрати дорівнюватимуть 0, 40 дол. за бушель, тобто менше від мексиканських питомих капіталовкладень, але вищими від американських. В цьому випадку мексиканські виробничі витрати становитимуть 0, 65 дол. за бушель (0, 25 дол. за мексиканську робочу силу і 0, 40 дол. за американський капітал). При переміщенні мексиканської робочої сили в США витрати становитимуть 1, 45 дол. за бушель (0, 25 дол. за мексиканську робочу силу, 0, 90 дол. на проїзд і проживання, 0, 30 дол. за американський капітал). Кожна країна змогла скоротити свої виробничі витрати (Мексика з 0, 75 до 0, 65 дол., а СІНА — з 1, 55 до 1, 45 дол.).

Четвертин варіант: мобільність торгівлі і виробничих чинників. В цьому випадку найдешевшою альтернативою буде виробництво помидорів у Мексиці для свого ринку і ринку США, при імпорті капітале із США. Це вігідніше, ніж відправка робочої сили в США. Взагалі нині капітал фактично переміщується по світу більш вільно, ніж робоча сила. Відмінності у продуктивності праці і вартості робочої сили відіграють велику роль (за інших рівних умов) при альтернативному виборі між обміном товарів і просуванням прямих інвестицій.

Ми бачимо, що існує методологічна спільність аналізе міжнародної торгівлі і переміщення чинників виробництва, проте аналіз останнього має свої особливості і тому є предметом особливого аналіза. Відносини, пов'язані з рухом чинників за межі національних кордонів, розглядаються в теоріях міжнародних інвестицій.