Бар’єри, що базуються на перевазі (абсолютній або відносній) в рівні витрат

Суттєвим бар’єром є переваги в рівні витрат вже діючих фірм на галузевому ринку. При цьому розглядаються абсолютні та відносні переваги. Перші мають місце там, де функція довгострокових середніх витрат діючих на ринку фірм по всіх точках завжди нижче значень функції витрат можливих фірм-конкурентів. Якщо АС_в – середні витрати фірми, що бажає увійти у галузь, АС_д – середні витрати фірми, що діє у галузі, то показником бар’єру буде відношенняАС_в: АС_д. Як наслідок, ціна фірм-конкурентів буде вище середньогалузевої ціни.

Для спрощення моделі припустимо, що середні витрати постійні як для діючих у галузі фірм, так й для потенційних конкурентів, а типова фірма у галузі може виробляти по більш низьким середнім витратам у відповідності з деяким даним рівнем випуску. Оберемо ціну в межах між 10 та 15 дол., тобто таку, за якої типова фірма може отримувати позитивний економічний прибуток, що стимулює нові фірми на вхід у галузь. Однак, маючи більш високу криву середніх витрат, потенційний конкурент не може отримати прибуток, якщо тільки ціна не перевищує 15 дол. У такому разі абсолютна перевага у витратах діючих фірм виступає як бар’єр входу у галузь. Висоту такого бар’єру можна оцінити як відношення середніх витрат фірми, що бажає увійти у галузь, до середніх витрат фірми, що вже працює у галузі. Звичайно, що чим вище є величина цього показника, тим більш суттєвим є бар’єр входу на ринок. Які ж фактори можуть призвести до розриву між середніми витратами діючих фірм та потенційних конкурентів?

Діючі на ринку фірми у галузі можуть контролювати первісні основні витрати, брати в інвестиційних фондах позику по більш низькій ставці відсотку, ніж потенційні конкуренти, мати доступ до більш сучасної технології, наприклад захищеної патентами. Має значення перевага вибору старою фірмою більш вдалого місцезнаходження, що може зумовити транспортування сировини або готової продукції новою фірмою на більш віддалені відстані. Крім того, витрати нових фірм на дефіцитну сировину, кваліфікованих керівників, професійний дослідницький персонал можуть бути вищими.

Можна констатувати, що абсолютна перевага по витратам, безпосередньо є бар’єром входу для більшості галузей. Так у діючих на ринку фірм є абсолютна перевага в рівні витрат, які й є бар’єром для новачків, що виявили бажання увійти на даний ринок. У діючих фірм ці витрати нижче за рахунок більш дешевшої сировини, внаслідок використання раніше накопиченого досвіду та наукових досліджень.

Відносна перевага спостерігається при порівнянні витрат фірм, діючих у галузі. Вони є наслідком, як правило, зростаючої віддачі від масштабу фірми. Бар’єр відносних переваг в рівні витрат іноді оцінюють шляхом співставлення обсягу випуску продукції на одного зайнятого на фірмі. Дане співвідношення отримало в літературі назву «індекс бар’єру». Чим вище величина цього показника, тим більш суттєвими є бар’єри відносних витрат для будь-якої галузі.