Сукупний попит.

Тема 6. ТОВАРНИЙ РИНОК

1. Сукупний попит.

2. Сукупна пропозиція.

3. Модель АD-AS як базова модель економічної рівноваги.

Сукупний попит.

Сукупний попит (AD) – це загальний обсяг вітчизняних товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти інших країн світу при певному рівні внутрішніх цін. Сукупний попит є сумою таких запланованих витрат економічних агентів:

1) видатків приватного сектора країни на споживання (C) та інвестиції (I);

2) видатків держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці (G);

3) перевищення видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорту) над внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом) – чистого експорту країни (XN):

YAD = C + I + G + X _n (4.1)

Сукупний попит домогосподарств, фірм та уряду країни складається з попиту на вітчизняні (C + I + G) D й імпортні (C + I + G) f товари та послуги для задоволення власних потреб. Зовнішній попит на вітчизняні товари й послуги з боку іноземців (X) можна уявити як додатковий внутрішній попит на товари вітчизняного виробництва, але не для задоволення власних потреб, а з метою продажу іноземцям. Отже, сукупний попит на товари та послуги можна розрахувати за формулою:

YAD =(C + I + G) _D +(C + I + G) f + X − M. (4.2)

Оскільки (C+I+G) f є імпортом країни (М), тотожність (4.2) набуває вигляду:

YAD =(C + I + G) _D + X − M. (4.3)

Сукупний попит (4.3) є сумою внутрішнього та зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. Він дорівнює сукупному доходу економічних агентів країни (4.1) і може бути представлений як сума запланованих видатків на вітчизняні товари та послуги для забезпечення власних потреб і експорту.

Сукупний попит має грошову форму. Тому зв’язок між рівнем цін та величиною сукупного попиту обумовлений насамперед загальними умовами грошового обігу, які встановлюються за основним рівнянням кількісної теорії грошей:

MV = PY (4.4)

де М – кількість грошей або номінальні грошові залишки;

V – швидкість обігу грошей;

Р – рівень цін;

Y – реальний обсяг національного виробництва (сукупний реальний дохід).

Номінальний дохід економічних агентів (Y*P) дорівнює сумі угод, укладених між ними протягом певного періоду і оплачених за допомогою грошей, які обертаються, переходячи від покупця до продавця. Обертаючись зі швидкістю V, запас грошей М збільшує одночасно як номінальний грошовий дохід, так і номінальні грошові витрати економічних агентів на товари й послуги. Відповідно до рівняння (4.4) обсяг сукупного попиту залежить від кількості грошей в обігу, швидкості їх обертання та рівня цін, за якими купуються товариі послуги:

YAD = MV/Р (4.5)

Чим більше грошей перебуває в розпорядженні економічних агентів, тим більше товарів і послуг вони можуть купувати один в одного при кожному можливому рівні цін. Відповідно чим більше угод протягом періоду здійснюється за допомогою грошей, тим вища швидкість обігу грошей і більший обсяг сукупного попиту при кожному можливому рівні цін. Звичайно, в кількісній теорії грошей швидкість обігу грошей вважається постійною. Крива сукупного попиту будується для даного обсягу пропозиції грошей в економіці, який вважається незмінним.

При незмінній пропозиції і постійній швидкості обертання грошей обсяг сукупного попиту змінюється обернено до рівня цін. При вищому рівні цін фірми та домогосподарства можуть придбати менше товарів і послуг, оскільки їхній номінальний сукупний дохід залишатиметься постійним. Тому графічна інтерпретація сукупного попиту подається низхідною лінією (рис. 4.1).

У макроекономічній теорії спадний нахил кривої сукупного попиту пояснюється впливом так званих цінових чинників:

Ефект реальних касових залишків. Домогосподарства тримають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими доходами, наприклад, облігацій.

Запас грошей є багатством, оскільки гроші мають певну купівельну спроможність. Розмір багатства залежить від кількості грошей та рівня цін і вимірюється величиною реальних грошових залишків (М/Р).

Підвищення цін зменшує багатство, тому що купівельна спроможність грошей зменшується. Крім того, підвищення цін призводить до підвищення процентних ставок, внаслідок чого вартість облігацій зменшується. Усвідомлюючи, що їхнє багатство зменшилося, люди починають більше заощаджувати і менше витрачати. Обсяг сукупного

попиту скорочується.

Рис. 4.1. Крива сукупного попиту

Ефект процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збільшується. При незмінній пропозиції грошей це призводить до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Величина сукупного попиту зменшується.

Ефект імпортних закупівель. Підвищення рівня внутрішніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні. Чистий експорт, сукупний дохід і величина сукупного попиту таким чином скорочуються.

Крім зміни загального рівня цін, на сукупний попит впливають інші чинники, які називаються неціновими (рис. 4.2). Неціновими чинниками сукупного попиту є різноманітні шоки – випадкові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках, викликані заходами (неспроможністю) економічної політики, незалежними діями економічних агентів, зовнішньоекономічними, політичними і природними чинниками, що впливають на обсяг споживання, інвестицій, державних витрат або на обсяг чистого експорту країни.

Класифікація цінових та нецінових чинників сукупного попиту (як рис 4.2):

Ціннові чинники:

- Ефект % ставки

- Ефект багатства або касових залишків

- Ефект імпортних закупок

Нецінові чинник:

- Зміни у витратах на споживання

- Зміни у інвестиційних витратах

- Зміни у державних витратах

- Зміни у витратах на чистий експорт

2. Сукупна пропозиція.

Сукупна пропозиція (AS) – це загальний обсяг товарів та послуг в економіці, який може бути запропонований фірмами при певному рівні внутрішніх цін. На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною рівня цін, так і зміною обсягу випуску.

У загальному підході крива сукупної пропозиції об’єднує 3 відрізки – горизонтальний, проміжний, вертикальний (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Крива сукупної пропозиції

Наявність цих відрізків свідчить про неоднозначний підхід в макроекономіці до трактування еластичності пропозиції за цінами:

• горизонтальний (кейнсіанський) означає, що зміна обсягу пропозиції S відбувається при фіксованому рівні цін. Цей відрізок характерний для спаду в економіці, вивільнення ресурсів і можливості збільшувати виробництво при виході зі спаду без зростання цін;

• похилий (проміжний) відрізок кривої AS характерний для пожвавлення в економіці, коли обсяг пропозиції збільшується при певному зростанні цін. Це пояснюється тим, що в період пожвавлення у виробництво залучаються менш якісні і більш дорогі ресурси;

• вертикальний (неокласичний) відрізок розташований вище точки f – точки повної зайнятості. Подальше нарощування обсягу виробництва Y у короткостроковому періоді може бути досягнуте тільки за рахунок зростання рівня цін (P). Номінальний обсяг виробництва зростає лише за рахунок зростання цін. Підставою для цього є повна зайнятість робочої сили і повне завантаження виробничих потужностей. Отже, крива AS синтезує кейнсіанський та неокласичний підходи.

Зв’язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати при виробництві.

У довгостроковому періоді ціни на всі товари, номінальна заробітна плата і процентні ставки абсолютно гнучкі і здатні підвищуватися або знижуватися до будь-яких значень, необхідних для врівноваження попиту і пропозиції. Тому рівноважний рівень цін довгострокової сукупної пропозиції абсолютно гнучкий і може змінюватися у будь-якому напрямку.

Зміна сукупної пропозиції у довгостроковому періоді найбільше відповідає класичним уявленням про взаємозв’язок між загальним обсягом виробництва і цінами. Згідно з класичною теорією економіка – це сукупність досконалих ринків з гнучкими цінами та заробітною платою. Номінальні величини (ціни, номінальна заробітна плата, процентні ставки) абсолютно гнучкі. Вони можуть не тільки підвищуватися, але й знижуватися залежно від співвідношення попиту і пропозиції на ринках. Тому номінальні змінні, які залежать від інших номінальних змінних, наприклад, ціни, які залежать від пропозиції грошей і заробітної плати, а також від реальних факторів, наприклад, від обсягу виробництва, не впливають на реальні змінні. Зокрема на продуктивність праці, граничні витрати і обсяг виробництва, капітал, інвестиції, реальну заробітну плату, рівень безробіття.

Реальні величини в економіці визначаються лише реальними змінними. Незалежність реальних змінних від номінальних змінних відома в теорії як класична дихотомія. У довгостроковому періоді вона проявляється нейтральністю грошей. Збільшення або зменшення пропозиції грошей змінює сукупний попит, але в кінцевому рахунку впливає лише на рівень цін, заробітної плати і процентних ставок.

Обсяг сукупного випуску визначається такими реальними факторами, як обсяг праці та капіталу, і за інших рівних умов залишається незмінним. Цю залежність можна відобразити на основі простої виробничої функції:

YAS = f (K; L) (4.6)

де К – обсяг капіталу;

L – кількість праці.

Графічна інтерпретація довгострокової сукупної пропозиції подана на рис. 4.4.

Рис. 4.4. Графічна інтерпретація довгострокової

сукупної пропозиції

У короткостроковому періоді ситуація дещо інша. Найчастіше після збільшення пропозиції грошей або державних видатків в економіці протягом певного часу можна спостерігати такі процеси:

1. Рівень цін може залишатися незмінним, а обсяг виробництва збільшуватися (рис. 4.4). Таку ситуацію Кейнс припускав в умовах глибокого спаду виробництва у порівнянні зі станом повної зайнятості. Незважаючи на збільшення сукупного попиту, робітники можуть утримуватися від вимог щодо збільшення зарплати, а підприємці – від

бажання підвищувати ціни.

На противагу класичній теорії кейнсіанський підхід виходить з жорсткості номінальних величин і гнучкості реальних величин у короткостроковому періоді. Кейнсіанська модель ґрунтується на припущенні, що економіка складається з недосконалих ринків і функціонує в умовах неповного використання факторів виробництва. Обсяг сукупної пропозиції нижчий від потенційного випуску і залежить не від факторів виробництва, яких достатньо, а від сукупного попиту. Тому кейнсіанську модель іноді вважають моделлю сукупної пропозиції для депресивної економіки.

Рис. 4.5. Графічна інтерпретація короткострокової

сукупної пропозиції

2. Рівень цін підвищується по мірі збільшення сукупного випуску (основна модель). Причиною цього є негнучкість цін і зарплати. Негнучкі ціни і зарплата змінюються, але недостатньо адекватно для швидкого відновлення повної зайнятості. Економісти по-різному пояснюють негнучкість цін і зарплати. Однак, незважаючи на ці розбіжності, прихильники основної моделі одностайні в тому, що короткострокова сукупна пропозиція залежить від того, як фактичний рівень цін відхиляється від очікуваного рівня (рис. 4.5).

Рис. 4.6. Графічна інтерпретація короткострокової

сукупної пропозиції

Очікуваний рівень цін – це рівень цін за умов повної зайнятості.

Очікуваний рівень цін є основою для ухвалення рішень підприємцями про визначення обсягів виробництва та рівня номінальної зарплати, яка повинна врівноважувати ринок праці і забезпечувати повну зайнятість. Якщо фактичний рівень цін відхиляється від очікуваного рівня, в такому ж напрямі з певною чутливістю обсяг виробництва відхиляється від потенційної величини. Це означає, що короткострокова сукупна пропозиція є зростаючою функцією від ціни:

Y AS = YP + a* (P − P_е) (4.7)

де YAS – обсяг сукупної пропозиції;

а – чутливість обсягів виробництва до відхилення фактичного рівня цін від очікуваного рівня, тобто показує на скільки одиниць фактичний обсяг відхиляється від потенційного ВВП у разі відхилення фактичного рівня цін від очікуваного на один процентний пункт;

P, Pe – відповідно фактичний і очікуваний рівень цін.

3. Модель АD-AS як базова модель економічної рівноваги.

Внутрішньою властивістю ринкової економіки є постійне тяжіння до рівноваги, яка в узагальненому вигляді є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Тому модель AD-AS є базовою моделлю економічної рівноваги.

Слід розрізняти короткострокову і довгострокову рівновагу.

Короткострокова рівновага. Розширення сукупного попиту порушує довгострокову рівновагу. Хоча жорстка заробітна плата залишається незмінною, якщо найближчим часом на підприємствах не передбачається загальне підвищення цін. Тому рівень цін і витрат сукупної пропозиції також не змінюється. Розширення сукупного попиту дозволяє фірмам збільшити прибутки за рахунок додатковоговипуску продукції і стимулює збільшення виробництва товарів. Залежно від гнучкості цін і витрат при розширенні сукупного випуску економіка може досягти нової точки короткострокової рівноваги при вищих або незмінних цінах. У крайній кейнсіанській моделі з абсолютно жорсткими цінами рівень цін не зростає, тому що середні витраті виробництва при збільшенні випуску залишаються незмінними, а виробництво виявляється набагато гнучкішим від цін. Протягом короткого періоду, поки заробітна плата і ціни залишаються незмінними, обсяг виробництва товарів і послуг збільшується, і додатковий сукупний попит повністю задовольняється виробництвом при попередньому рівні цін. Рівень витрат матеріальних ресурсів та праці на одиницю виробленої продукції при збільшенні випуску вище його потенційного рівня підвищується, але внаслідок інертності цін і жорсткості заробітної плати це не впливає на ціну продукції. Середні витрати виробництва фактично незмінні протягом усього короткострокового періоду.

Можливість розширення сукупного випуску в точці короткострокової рівноваги обмежується сукупним попитом і припиняється.

Довгострокова рівновага. Попит на ресурси з боку підприємств зріс, безробіття знизилося нижче природного рівня. Заробітна плата й ціни на ресурси починають зростати, і ціни втрачають жорсткість. Прибутковість виробництва зменшується, і сукупний випуск починає скорочуватися. У момент, коли гнучкість цін за витратами відновлюється й ціни починають зростати, а випуск скорочуватися, короткостроковий період закінчується. Підвищення цін на ресурси викликає додаткове підвищення загального рівня цін і середніх витрат. У новій довгостроковій рівновазі обсяг випуску скорочується до потенційного, а рівень цін підвищується.