Тема 8. Приватні інвестиції

1. Поняття і суть інвестицій

2. Крива сукупного попиту на інвестиції

3. Невідсоткові фактори та фактори мінливості інвестицій

4. Мультиплікатор інвестицій

1. Поняття і суть інвестицій

Майже всі інвестиції здійснюються підприємствами, а не домогосподарствами, але домогосподарства, приймаючи рішення про споживання і заощадження, спрямовують части­ну своїх доходів на фінансові ринки. Підприємства, у свою чергу, звертаються на фінансові ринки за кредитами, викорис­товуючи їх на інвестування.

Отже, інвестиції створюються заощадженнями, а фінан­сові ринки дають змогу домогосподарствам перерозподіляти свої доходи у часі.

Інвестиції - це економічні ресур­си, які використовуються для вкладення в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності у країні та за її межами з метою привласнення прибутку.

1. Інвестиції розподіляються на три групи:

2. Інвестиції в основний капітал або виробничі інвес­тиції, тобто в машини, обладнання, устаткування -70%;

3. У житлове будівництво - 25%;

4. У збільшення запасів - 5%.

Розрізняють інвестиції:

1) фінансові - вкладення капіталу в цінні папери (акції, облігації та ін), а також вклади у банківські депозити;

2) реальні - вкладення капіталу у розвиток продуктив­них сил (засобів виробництва, науки, інформації, освіти і кваліфікації працівників тощо);

3)інтелектуальні - вкладення у наукові розробки, ліценції, ноу-хау, підготовку фахівців;

4) валові - вкладення в основний виробничий капітал (устаткування, інструмент, будівлі, споруди), товар­но-матеріальні запаси (сировину, готову продукцію, незавершене будівництво), житлове будівництво. Та­ким чином, вони охоплюють усі витрати на заміщення зношених виробничих фондів і приріст капіталовкла­день у поточному році;

5) чисті - це валові інвестиції мінус сума аморти­заційних відрахувань.

В залежності від форм власності розрізняють такі інвес­тиції:

1) приватні - спрямовані у найбільш сприятливі галузі, джерелом інвестування є кошти компанії, підприємства та кошти, залучені у кредит.

2) державні - спрямовані на воєнні цілі, а також на роз­виток економіки, джерелом інвестування є податки, прибуток державних підприємств, емісія грошей або випуск державних цінних паперів.

Сукупний попит на інвестиції залежить від двох основ­них факторів:

1. Очікуваної норми чистого прибутку, що є головним фактором до інвестування, його метою. Стимулом для капітальних вкладень виступає прибуток, тому підприємці тоді купують засоби виробництва, коли сподіваються на прибутковість. 2. Відсоткової ставки. У прийнятті інвестиційних рішень головну роль відіграє не номінальна, а реальна відсот­кова ставка. Реальна відсоткова ставка дорівнює номінальній відсоткова ставка за відрахуванням рівня інфляції.

Якщо відсоткова ставка нижча від очікуваної норми чи­стого прибутку, то інвестиції будуть прибутковими, на них ви­никає попит. Якщо навпаки - інвестиції будуть збитковими, попиту на них не буде.

Приклад:

Якщо фірма приймає рішення про інвестування, то для цього бере позику за умов номінальної ставки відсотка 10% річних. Але якщо ціни зростають на 7%, то купівельна спро­можність грошей щорічно падає на 7%, а реальна відсоткова ставка дорівнює 10 — 7 = 3%.

Приклад:

Якщо за оцінкою інвестовані 1000 у.г.о. повинні забезпе­чити очікувану норму чистого прибутку 10%, а номінальна відсоткова ставка дорівнює 16%, не проаналізувавши можна сказати, що інвестиція невигідна. Але якщо темпи інфляції дорівнюють 10% річних, то реальна відсоткова ставка = 16-10 = 6%. Порівнюємо очікувану норму чистого прибутку 10% з реальною відсотковою ставкою 6%, можна зробити висновок, що інвестиції для нас вигідні.

2. Крива сукупного попиту на інвестиції

У макроекономіці базовою функцією інвестиційного по­питу є функція, яка залежить від відсоткової ставки. Зауважи­мо, що інвестиції залежать від реальної, а не номінальної відсоткової ставки.

Припустимо, що немає інвестицій, які б принесли 14 і більше відсотків очікуваної норми чистого прибутку (рис. 8.1).

Рис.8.1. Функція інвестиційного попиту

Графік інвестиційного попиту нахилений донизу: чим вища відсоткова ставка, тим менша кількість інвестиційних проектів буде прибутковою. Іншими словами, прибутковість інвестицій перебуває в оберненій залежності від ціни капіталу, а вища норма відсотка змушує підприємства анулювати певні інвестиційні проекти.

Рис.8.2. Залежність між інвестиціями та ВВП

Пряма лінія І₀ свідчить, що внаслідок технічного прогре­су інвестиції використовуються настільки ефективно, що навіть один і той же їх обсяг забезпечує зростання ВВП.

Але в дійсності для зростання ВВП потрібно більше інвестицій, тому пряма відхиляється – І₁. Це пояснюється хоча б тим, що підвищення ефективності використання основно­го капіталу можливе за умов впровадження прогресивних тех­нологій, а для цього, у свою чергу, виникає необхідність збільшення інвестиційних витрат. Також при зростанні ВВП збільшується прибуток підприємств, що дає змогу їм більше інвестувати.

Можна зробити висновок, що чим крутіше піднімається вгору лінія інвестицій, тим більший приріст їх обсягів забезпе­чує менші прирости ВВП, а значить, інвестиції витрачаються неефективно, і навпаки.

3. Невідсоткові фактори та фактори мінливості інвестицій