Безособові дієслівні конструкції на -но, -то

В українській мові досить поширені невідмінювані дієслівні форми на -но, -то. Вони підкреслюють результат дії, а не саму дію, означають процес, який не пов’язується, як і в безособових дієсловах безпосередньо з певною особою (виконавцем дії).

Дієслівні форми на -но, -то утворюються від пасивних дієприкметників на -ний, -тий за допомогою суфікса -о: збудований – збудовано, закритий – закрито.

Дієслівні форми на -но, -то вживаються в значенні присудка самостійно або зі словами було, буде.

Безособовість викладу.

Особливість фахових текстів полягає в тому, що в них переважають безпідметові речення. У таких реченнях мовець, не називаючи суб'єкта, висуває на перший план процес.

Наприклад:

Для безпідметових речень не важливо, хто конкретно дозволив відновити роботи. Головне, що на об'єкті можна працювати. Якщо ж суттєвим є особа-діяч, то треба вживати двоскладне речення з підметом, наведене в правому стовпчику.

Особливе місце у фахових текстах посідають двокомпонентні конструкції з присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то, і об'єктом - прямим додатком у знахідному (або родовому) відмінку без прийменника. Наприклад:

застосовано (що?) метод;

прочитано (що?) курс лекцій.

Форми на - но, -то надають реченню певного відтінку результативності й минулості: вони виражають недавно завершену дію. У зв'язку з цим їх зазвичай уживають без допоміжного дієслова було. Конструкції зі словом було використовують зрідка, щоб підкреслити те, що одна минула подія відбулася перед іншою подією в минулому часі, наприклад: деталь було нагріто в печі, а потім занурено у воду.

Конструкції з дієслівною формою на -но, -то семантично відрізняються від означено-особових речень.

Обидві конструкції не суперечать нормам української мови

Обидві конструкції не суперечать нормам української мови

Отже, у реченні Ухвалу прийнято одноголосно наголошено на події (прийнятті), а не на ознаках ухвали. Натомість у реченні Колеса були пошкоджені після далекої дороги не можна заміняти дієприкметник безособовою формою, бо тут указано саме властивість (пошкодженість) коліс.

Є дві типові помилки вживання дієслівних форму форм на -но, -то.

По-перше, їх не можна вживати, коли з логічних причин узагалі не може бути діяча Наприклад:

Так, про цілинний степ не можна казати, що його хтось укрив рослинами. Проте правильним є вислів: поле вкрито житом, оскільки це жито хтось посіяв.

По-друге, поширеною стилістичною помилкою фахових текстів є введення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку.

Наприклад: Закон прийнято Верховною радою. Орудний відмінок тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. Ці конструкції передають поняття " хтось зробив" і тому не можуть містити логічного діяча.

Дієслівні форми на -но, -то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу-діяча. З огляду на це речення з ними граматично безпідметові й у них не може бути діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: Верховна рада прийняла Закон.

Але якщо ми хочемо наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на -но, -то. Наприклад: Закон прийнято.

Усе викладене вище стосується особи-діяча, коли додаток відповідає на питання ким? В орудному відмінку може стояти іменник (займенник), що означає знаряддя (тобто відповідає на питання чим?) Порівняймо два речення:

Відмінність між цими реченнями полягає в тому, що ручка - це знаряддя, а директор - діяч. У цьому можна додатково пересвідчитися, перебудувавши обидва речення в активні.

Речення Директор підписав сьогодні наказ - природне і заміняє помилкову конструкцію.

А речення Ручка підписала наказ - неприродне, бо ручка не може сама підписувати, вона - знаряддя писання.

Помилкові конструкції з діячем у формі додатка в орудному відмінку можна виправити, замінивши додаток на неузгоджене означення:

Отже, безособову дієслівну форму на -но, -то можна вживати лише в реченнях, де не вказано особу-діяча.