Особливості складання розпорядчих та організаційних документів. Реквізити – це сукупність обов'язкових елементів у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.

Реквізити – це сукупність обов'язкових елементів у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.

Для складання організаційно-розпорядчих документів використовуються такі реквізити (усього 31 реквізит):

Бланк - формуляр Д з відтвореними на ньому реквізитами, що носять постійну інформацію

Основні реквізити Д:

1. Державний герб України - посередині бланка;

2. емблема організації (підприємства);

3. зображення урядових нагород;

4. код підприємства;

5. код документа;

6. назва міністерства чи відомства;

7. назва міністерства чи відомства - посередині рядка або у верхньому лівому куті

8. повна назва організації, установи, підприємства - автора Д - посередині рядка або у верхньому лівому куті. Може наноситися за допомогою штампа або друкарським способом

9. назва структурного підрозділу - у верхньому лівому куті. Може наноситися за допомогою штампа або друкарським способом

10. індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреси, но-мер телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону, номер рахунку в банку;

11. назва виду Д - залежно від виду Д

12. адресат - праворуч на останній третині рядка трохи нижче верхнього поля: посада, прізвище та ініціали того, кому подається Д

13. адресант - посада, прізвище та ініціали того, хто складає Д, за необхідністю - адреса

14. заголовок до тексту

15. текст

16. дата. Датою документа є відповідно дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або видання. Дата зазначається арабськими цифрами в один рядок у такій послідовності: число, місяць, рік. Дата оформляється цифровим або словесно-цифровим способом. У разі оформлення дати цифровим способом число і місяць проставляються двома парами цифр, розділеними крапкою; рік — чотирма цифрами, крапка наприкінці не ставиться. Наприклад: 02.03.2011.

17. підпис - складається з найменування посади особи, яка підписала Д, її особистого підпису та розшифрування цього підпису

18. печатка - проставляється так, щоб частково захоплювала найменування посади особи, яка підписала документ, або на спеціально відведеному місці (М.П.)

19. гриф узгодження

20. гриф затвердження;

21. гриф погодження;

22. місце складання чи видання;

23. резолюція;

24. позначка про наявність додатка тощо.

Розрізняють постійні та змінні реквізити.

Постійні реквізити використовуються на уніфікованих формах чи бланках документів, а змінні – під час його складання.

Кожен реквізит має бути розміщений у документі на постійному місці. Це робить документ зручним для зорового сприймання. Розміщують реквізит на бланку.

За державними стандартами передбачено кутове і поздовжнє розміщення реквізитів.

Автобіографія – Д, в якому особа власноручно в хронологічній послідовності подає стислі відомості про свою життєдіяльність.

Незважаючи на довільний виклад тексту, обов’язково зазначаються від імені І-ї особи такі відомості:

1. назва документа (посередині рядка трохи нижче верхнього поля)

2. текст, в якому зазначається:

2.1 П.І.Б. (повністю) у Н.в. однини

2.2 Дата народження (у словесно-цифровий спосіб)

2.3 Місце народження (повністю, так, як вини зазначені у свідоцтві про народження)

2.4 Відомості про навчання (назви всіх навчальних закладаів, в яких довелося вчитися (як вони називалися в момент навчання в них), назви спеціальностей, які отримали (за дипломом, сертифікатом)

2.5 Перебування на військовій службі, у місцях позбавлення волі та ін.

2.6 Відомості про трудову діяльність (повне найменування місць роботи та посад)

2.7 Нагороди, стягнення, заохочення

2.8 Відомості про громадську роботу

2.9 Відомості про склад сім’ї (без займенників):

Якщо неодружені:

- батько, мати (ПІБ, рік народження, посада й місце роботи)

Додаток №1 (продовження)

Матеріали для самопідготовки до практичного заняття за темою: