Тема 4.4 Основи теорії державного регулювання економіки

1. Історичні передумови і необхідність державного регулювання економіки

2. Суть ринкової, соціальної ринкової та змішаної економіки

3. Господарський механізм та економічні функції держави

4. Теорії економіки тоталітарної держави

5. Кейнсіанська і неокласична моделі регулювання економіки

6. Основні форми і методі регулювання економіки

1. В різні часи економічна роль держави в господарському житті країн світу змінювалась.

Державне регулювання економіки — комплекс форм та засобів централізованого впливу на розвиток економічних об'єктів і процесів для стабілізації економічної системи та її розширеного відтворення.

Державне регулювання здійснюється передусім через здійснення антициклічної, регіональної, інвестиційної, амортизаційної, структурної, грошово-кредитної, фінансово-бюджетної, антиінфляційної, валютної, митної, цінової, соціальної, екологічної та інших форм економічної політики.

Методи державного регулювання: економічне регулювання; правове регулювання; адміністративне регулювання.

Економічне регулювання передбачає використання лише економічних важелів. Його поділяють на пряме (за допомогою державних закупівель товарів і послуг, державного цільового фінансування тощо) і непряме (за допомогою антициклічної, інвестиційної та інших форм політики).

Правове регулювання здійснюють внаслідок прийняття та вдосконалення правової бази (відповідного комплексу юридичних законів та поправок до них тощо).

Адміністративне регулювання передбачає використання заходів заборони (наприклад, заборона будівництва підприємств на певних територіях), дозволу (наприклад, дозволу державним підприємствам базових галузей промисловості займатися туристичним бізнесом) і примусу (примусове закриття четвертого блоку Чорнобильської АЕС). За допомогою адміністративних заходів проводяться грошові реформи та інші заходи.

Головні причини збоїв у ринковому механізмі можна об’єднати в такі чотири групи: зовнішні економічні ефекти, суспільні блага, факти неподільності, монополізм.

Зовнішні економічні ефекти – це витрати, що є зовнішніми для учасників процесу виробництва (забруднення навколишнього середовища).

Суспільні блага – споживаються усіма членами суспільства, порівну і часто колективно. До них належать: оборона, охорона суспільного порядку, державне управління, енергетична система.

Факти неподільності. В умовах ринку економічно і соціально не завжди доцільно, щоб в певних галузях, сферах діяльності існувала конкуренція. Це зумовлено тим, що остання дає свободу вибору обсягу підприємств. Якщо ж потужності у суспільстві доцільно з економічної точки зору довести до мінімуму, виникають факти неподільності („Природна монополія”).

Монополізм створює ринок, призводить до того, що ціни зростають при штучному зменшенні обсягів виробництва. Необхідне втручання держави.

Усі реально існуючі розвинені економічні системи є системами, які поєднують у собі ринкові засади, ґрунтуються на об’єктивних законах ринку (попиту і пропозиції, конкуренції, вільного ціноутворення) і механізмі державного регулювання.

2. У розвиненому світі склалося кілька моделей ринкового господарства. Можна згрупувати в три:

Вільна ринкова економіка (США) – незначне втручання держави і всебічна підтримка підприємництва. Податки та державні витрати по відношенню до ВВП США менші, ніж у інших країнах. Державна власність у промисловості незначна.

Соціально-орієнтована ринкова економіка (Західна Європа) – суттєве втручання держави в економіку. Вона відіграє головну роль у розподілі прибутків через програми державних видатків на соціальні потреби. Розкинена система соціального забезпечення. Державні витрати отримують безробітні, пенсіонери та інші категорії населення.

Державно-керована ринкова економіка (Японія, Східна Азія) – тісна взаємодія держави і бізнесу, особливо у розміщенні капіталів. Індикативне планування ґрунтується на узгодженні уряду і фірм. Бізнесмени разом з міністерствами розробляють стратегічні напрями розвитку економіки та визначають ключові галузі для вкладання капіталів. Державне соціальне забезпечення в Японії відсутнє. Цю функцію виконують фірми.

Змішана економіка – співвідношення управління механізмів ринкового саморегулювання і держави.

3. Державне регулювання – комплекс форм і засобів централізованого впливу на розвиток економічних об’єктів і процесів з метою стабілізації та пристосування існуючої економічної системи до умов, що здійснюються, зокрема пристосування економічних відносин і господарського механізму до законів та потреб розвитку продуктивних сил.

Регулюючі функції держави в ринковій економці зводяться до трьох основних – законодавчої, стабілізуючої, розподільної.

Законодавча функція передбачає, що держава розробляє систему економічних, соціальних та організаційно-господарських законів і постанов, які створюють певні „правила гри”, тобто правові засади ринкової економіки.

Стабілізуюча функція полягає у підтриманні високого рівня зайнятості та цінової рівноваги, а також стимулюванні економічного зростання.

Розподільна функція пов’язана, з одного боку, з досягненням більш справедливого розподілу доходів у суспільстві, а з іншого – з більш ефективним розміщенням ресурсів у ринковій економіці.

Сучасна реальна ринкова система органічно поєднує вільну конкуренцію і важелі державного регулювання, які й утворюють регульовану соціально орієнтовану економіку.

4. Теорії економіки тоталітарної держави

Командна економіка (командно-адміністративна, соціалістична, планова). Ця модель економічної системи була втілена в колишньому СРСР.

Командне господарство характеризується:

1) Одержавленою суспільною власністю практично на всі матеріальні ресурси;

2) Централізованим регулюванням економіки на основі державних директив і планів;

3) Централізованим розподілом матеріальних ресурсів між підприємствами;

4) Одержавленням робочої сили і централізованим вирішенням питань підготовки і використання працівників окремих професій на підприємствах, у районах; застосуванням примусових методі активізації працівників, а в недалекому минулому СРСР – наявністю архаїчних типів експлуатації людини людиною, як античний („Табірна економіка”, де в окремі періоди радянського режиму експлуатувалася праця 11-14 млн. чоловік, або 25% зайнятих у галузях матеріального виробництва) і кріпосницький („Казармена економіка” для 35 млн. селян та близько 3 млн. спецпоселенців), як наслідок – відсутністю матеріальної заінтересованості більшості працівників у результатах своєї праці;

5) Централізованим регулюванням виробничого національного продукту, встановленням обов’язкових співвідношень і основних народногосподарських пропорцій;

6) Існуванням величезного бюрократичного апарату управління.

5. Кейнсіанська і неокласична моделі регулювання економіки

В 30-х рр., коли розроблялась „Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” Дж. М. Кейнса, проблема – знайти методи, що забезпечують вихід з кризи, створити умови зростання виробництва і запобігання масового безробіття. Це теорія ефективного попиту. Теорія Кейнса передбачає активне втручання держави в економіку. Інструменти регулювання:

ü Знищити відсотки за кредити => збільшення інвестицій;

ü Збільшити державні витрати, підвищити капіталовкладення, розширити державні закупки товарів;

ü Збільшити ефективність капіталовкладень.

В результаті, стверджував Кейнс, Розшириться виробництво, зменшиться безробіття.

Неокласична модель регулювання економіки (монетаризм).

З другої половини 70-х – початку 80-х рр. йшов інтенсивний пошук нових підходів регулювання економіки. Головною стала проблема інфляції за одночасного зниження виробництва. Ця ситуація отримала назву стагнації. Відповідно до кількісної теорії грошей на перший план висувається стабільна емісія грошей. Основні положення концепції:

1. Сталість ринкового господарства;

2. Кількість державних регуляторів скорочується до мінімуму;

3. Головний регулятор – грошова емісія => збільшення витрат споживачів => повне завантаження потужностей => а потім зростання цін;

4. Проведення довгострокової грошової політики.

6. Методи державного регулювання:

1) Адміністративні (прямі);

2) Економічні (непрямі).

Адміністративні методи:

- Законодавча та екологічна діяльність держави;

- Державні закупівлі, транспортні платежі;

- Індикативне планування, розробка і реалізація цільових програм;

- Прямий державний контроль над монопольними ринками;

- Адміністративне регулювання певних процесів економічного життя.

Економічні методи:

- Податки (через податки держава формує бюджет). Кошти державного бюджету витрачається на розвиток певних галузей, виробництво товарів та продуктів харчування, здійснення різноманітних видів діяльності;

- Грошово-кредитна система (визначаючи кількість грошової маси в обігу, обсяг кредитів, рівень відсоткових ставок, держава активно впливає на кон’єктуру ринку).

Напрями державного регулювання:

1) Регулювання кредиту;

2) Регулювання інвестицій;

3) Регулювання податків;

4) Регулювання цін;

5) Регулювання умов праці;

6) Регулювання сільського господарства;

7) Індикативне планування;

8) Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.