Тема 5.2 Економіка України та її місце у світовому господарств

1. Загальні дані

2.Головні напрями ефективного інтегрування України у світовому господарстві

3. Перспективи розвитку української економіки

1. Економіка України – 35-а економіка світу за розміром ВВП та ППС(2009). ВВП на душу населення 6700 доларів США(2009). Зростання ВВП у 2010 році оцінюється в 4.3%. Борг України в березні 2010 році досяг 93, 5% від ВВП на 1 липня 2010 становить 3, 7%.

Найбільш розвинені в економічному відношенні регіони – Донбас, Придніпров’я, а також міста Київ, Одеса, Харків та Львів. У 2006 році найбільший внесок у реальний ВВП України вклала столиця – 17, 5%, потім йдуть здебільшого промислові регіони – Донецька(13, 3%), Дніпропетровська(9, 6%), Харківська(5, 9%), Запоріжська(4, 6%), Одеська(4, 6%), Луганська(4, 4%) області.

Західна Україна залишається традиційно більш аграрнім регіоном.

Україна займає одне з перших місць серед країн світу, в яких зовнішньоторговельний оборот збігається з ВВП. Це означає, що велика частка українського бізнесу так чи інакше пов'язана із зовнішньоекономічними операціями. На сьогодні від 40 до 56% ВВП доводиться на експорт. За даними міністерства економіки України, в створенні валового продукту лише 17% доводиться на кінцеві цикли виробництва, що автоматично робить економіку країни імпортозалежною на 80%. Об'єми експорту товарів, послуг і робіт в 2002 р. зросли на 1, 75 млрд. дол. США, або на 9, 7% порівняно із 2001 р. Експорт товарів розвивався випереджаючими темпами - на 11, 6%.

Як і в попередні періоди, найбільшу частку в українському експорті займають чорні метали і вироби з них - 33, 9% (6, 72 млрд. дол. США), на другому місці - продукція машинобудування - 11, 8% (2, 34 млрд. дол. США), на третьому - продукція агропромислового комплексу - 9, 2%(1, 82 млрд. дол. США). Позитивним підсумком експортної діяльності України в 2002 р. стало зростання питомої ваги продукції машинобудування і металообробки порівняно із 2001р.(з 12, до 14, 4%).

Відповідно в структурі вивозу товарів зберігається висока частка імпортної сировини, енергоносіїв, напівфабрикатів, що свідчить про зниження конкурентоспроможності українського експорту.

Позитивні показники експорту продукції агропромислового комплексу (АПК) 2002 р. пояснюються рекордним урожаєм 2002 р. Експорт продукції АПК України за структурою представлений зерном, замороженим м'ясом, тобто сировиною. Відповідно висновків урядових аналітиків, реалізувати величезний експортний потенціал українського агропромислового комплексу украй складно з однієї причини: на світовому ринку ніхто не бажає мати ще одного конкурента. Прикладом є ситуація з експортом цукру. За неможливості розширити експорт цього продукту в Кабінеті Міністрів України розглядається питання про скорочення посівних площ під цукрових буряка. Для українських експортерів вже втрачений російський ринок збуту цукру, причому у багатьох випадках українські виробники витіснені з ринку не самими росіянами, а західними виробниками.

На особливу увагу заслуговує збільшення ввезення харчових продуктів до України. Не дивлячись на те, що ринок харчових продуктів повинен регулюватися державою, ввезення молока і молочних продуктів до України зросло в 1, 9 разів, м'яса і субпродуктів - у 3, 4 рази. Можна сказати, що ситуація з м'ясними і молочними продуктами є наслідком масового знищення поголів'я худоби.

Слід звернути увагу на проблеми вітчизняних металовиробників, які виникли через введення протекціоністських заходів урядом США і торгівельною війною з Росією. Не можна не погодитися з тим, що Росія вестиме торгівельну війну без серйозних втрат для себе, оскільки український імпорт з Росії має стратегічний характер. Росія може без важливих втрат скоротити об'єм українського експорту на 30-40%.

У 2002 р. був певний і граничний об'єм експорту сталі і виробів з неї, вище за якій починається витіснення української продукції зі світових ринків. Без оволодіння конкурентоздатними видами високотехнологічної продукції подальше зростання українського експорту і збереження великого позитивного сальдо в зовнішньоекономічній торгівлі України будуть проблематичними. В умовах затоварювання на світових ринках зарубіжні ринки перш за все закриються перед постачанням сталі і метало виробів, випуск яких вже сьогодні значно перевищує вжиток.

Відміна ЄС квот на постачання одягу і текстилю з України сприяло позитивним змінам в області. Основним ринком збуту текстилю з України є досить ємний європейський ринок. За 2002 р. спостерігається тенденція до зростання експорту продукції, виготовленої не з давальницької сировини, а з сировини власного виробництва.

Імпорт в 2002 р. товарів до України складав 16, 9 млрд. дол. США і зріс порівняно із 2001 р. на 12% (з 1, 8 млрд. дол. США). Основний об'єм товарів і послуг імпортувався з країн СНД - 54% і з Європи - 31%. Імпорт з країн СНД є значною мірою критичним (енергоносії, сировині) і, отже, його об'єм не знижуватиметься. Можна зробити висновок про те, що український ринок і далі залишатиметься привабливим для закордонного імпортера.

Збільшення імпорту товарів народного вжитку на 38% свідчить про те, що, по-перше, після дворічного економічного спаду підвищився платоспроможний попит населення; по-друге, показує неоднозначність структури вітчизняного виробництва: лише 17% ВВП доводиться на товари кінцевого вжитку. Через це можливості уряду відносно захисту вітчизняного ринку таких товарів є дуже слабкими. І додатково український експорт дуже слабо діверсифікований: понад 50% його об'єму доводиться на металургію і хімічну промисловість. Така нераціональна структура українського експорту створює потенційну загрозу для конкурентоспроможності країни. Всі товари, імпортовані Україною в 2002 р., за деякими виключеннями, можна віднести до категорії критичного імпорту: всілякі види енергоносіїв, хімічна продукція, машини, механізми і папір. Безпеці економіки країни загрожує також її надмірна відвертість. Будь-які зміни на традиційних ринках збуту, не кажучи вже про глобальну світову кризу, можуть поставити економіку країни на межу знищення.

В Україні все ще не створено резервів виробничих потужностей для гнучкого реагування на кон'юнктуру світового ринку, повільно відбуваються структурні зміни в економіці. Форми зовнішньоекономічної діяльності, структура зовнішньоторговельного обороту країни не відповідають сучасним вимогам. Зберігається надмірна залежність економіки регіонів від зовнішніх постачань енергоносіїв, стратегічної сировини і матеріалів. Існуючий господарський механізм ще недостатньою мірою стимулює розвиток виробництва, орієнтованого на експорт, і виробництва, яке заміщує експорт. Повільно здійснюються процеси диверсифікації і конверсії виробництва. Відсутні альтернативні ринки збуту продукції хімічної, металургійної, машинобудівної і сільськогосподарської областей.

Подібна ситуація спостерігалася в країнах Північно-східної Азії, але відмітною особливістю «азіатських тигрів» є структура експорту: електроніка, автомобілі, морські судна - товари вищої міри переробки, чим вітчизняний метал і продукція хімічної промисловості.

2. Інтеграція України повинна відбуватися по найбільш ефективних напрямах, які давали б можливість нашій країні забезпечити достатній рівень стабільності економіки і благополуччя населення. На думку різних учених, існують наступні дороги ефективної інтеграції України в світове господарство:

1- Визначення специфічних сфер співпраці з країнами інших континентів. Дана співпраця повинна здійснюватися на галузевій основі, а особливо в науково-технічній, енергетичній, продовольчій і екологічній сферах. Надзвичайно важливим кроком назустріч Європі повинні стати такі акції, як приєднання України до відповідних науково-технічних (наприклад, аерокосмічною, конструювання нових матеріалів), інформаційних і іншим програмам.

2- Участь в загальноєвропейському економічному просторі, який починає формуватися. При цьому необхідний перехід до ринку і визначення галузей виробництва, які складатимуть профіль міжнародної спеціалізації економіки України. Стимулювання цих галузей і виробництва методами ринкової економіки покажуть пріоритети зміни в народному господарстві. Вирішення вказаних завдань в подібному контексті можливо на принципі спільності інтересів європейських країн в забезпеченні політичної стабільності, створенні умов для ефективного функціонування загальноєвропейського економічного простору, а також вирішенні тих, що стоять перед всіма державами континенту екологічних проблем.

3- Максимально тісна взаємодія з організацією ЄС, її окремими спеціалізованими утвореннями, яка все більше і більше стимулюватиме процес включення економіки України в континентальні господарські структури і взаємозв'язки. Не можна не відзначити і той факт, що за останні роки саме з країнами ЄС Україна встановила найбільш тісні контакти по міжнародній кооперації виробництва на рівні основної господарської ланки у вигляді спільних підприємств, інших форм економічної взаємодії.

4- Лібералізація зовнішньої торгівлі, яка сприяла формуванню основних інструментів ринкового механізму, встановленню зв'язків між внутрішніми і зовнішніми цінами, включенню вітчизняних товаровиробників в конкурентну боротьбу на зовнішньому ринку і підвищення міжнародної конкурентоспроможності національного виробництва.

5- Вироблення чіткої позиції участі в Міжнародному валютному фонді, Світовому банку реконструкції і розвитку, Генеральній угоді після торгівлі і тарифів, Міжнародній організації праці, Усесвітній організації торгівлі, оскільки дані організації є ключовими в міжнародній фінансовій, торгівельній і соціальній регуляції.

6- Залучення іноземного капіталу у вже функціонуючі господарські об'єкти і створення іноземними інвесторами фірм і підприємств на території нашої країни. Подібні форми економічних стосунків сприяли б введенню у виробництво сучасних технологій, надали б імпульс прогресивним зрушенням в господарській структурі України, забезпечили б вихід на світовий ринок з конкурентоздатною продукцією.

7- Якісне поглиблення співпраці в Чорноморському регіоні. Для цього необхідне встановлення режиму вільного пересування товарів, капіталів і робочої сили, створення транспортно-комунікаційної інфраструктури. Україна має в своєму розпорядженні сприятливе геоекономічне положення: займає обширну територію на сході Європи, має вихід до Азовського і Чорного морів, знаходиться на перетині торгівельних шляхів з півночі на південь і із заходу на схід, має сухопутні і морські кордони з більшістю країн, зацікавлених в розвитку зони причорноморської інтеграції.

Отже, питання про те, як і з ким інтегруватиме Україна залишаються відкритими. Ця тема обговорювалася під час круглого столу «Міжнародна інтеграція України і проект єдиного економічного простору». Володимир Дубровський, заступник директора Центру CASE-UKRAIN, запропонував: «відкрити наш ринок для європейських товарів і поставити вітчизняні компанії в умови жорсткої конкуренції». Саме це, на його думку, краще всього допоможе стати конкурентоздатними тим компаніям, які сьогодні такими не є. Для того, щоб цей удар не виявився смертельним, Ярослав Жалило, завідувач відділом Національного інституту стратегічних досліджень, запропонував: «вважати ринки країн СНД тим полігоном, де можна відточити методики і технології конкуренція, з якою ми можемо вийти на світовий ринок».

Таким чином, вибір напряму інтеграції України в основному залежатиме від стратегічних цілей, які переслідуватиме наша країна на дорозі приєднання до світового економічного простору. Але незалежно від того, яке із запропонованих напрямів займе лідируюче місце в інтеграційній політиці України, відкритим залишається питання подолання основних проблем, які можуть значною мірою негативно вплинути на ефективну інтеграцію нашої країни в світове господарство.

3. Україна входить в першу п'ятірку найбільш перспективних економік світу, на рівні з такими країнами як Китай, Індія і Сінгапур. Про це заявив конгресмен від штату Нью-Йорк Майкл Грімм при відкритті другого етапу роуд-шоу національних проектів України в Нью-Йорку, повідомляє Державне агентство по інвестиціях і управлінні національними проектами України.

За його словами, США повинні звернути увагу на потенціал України, адже існує безліч можливостей співпраці між нашими двома країнами, і таке партнерство є логічним. Конгресмен також перерахував ключові переваги України і найбільш перспективні галузі.

" Є декілька сфер, в яких ми можемо побудувати міцну базу для партнерства: енергетична сфера, сільське господарство, туризм і інфраструктура. Я хотів би підкреслити, що сьогодні Україна володіє значним запасом природного газу, що може гарантувати світу альтернативу залежності від нафти. Цей потенціал дозволить Україні стати найважливішим гравцем в наступних 10-20 років ", - підкреслив М. Грімм.

М. Грімм також відзначив головні тенденції економіки України. " Я довгий час стежив за розвитком України. На відміну від крупних економік, Україна демонструє показники зростання ВВП. США довгий час не може цього досягти і, як довели останні події, про зростання ВВП в Європі теж не варто згадувати. Одночасно очікується що приріст ВВП України складе 5, 1% в 2011 році. Це, а також перспектива підписання Угоди про зону вільної торгівлі між ЄС і Україною є ключовими аргументами на користь інвестиційної співпраці між Україною і США ", - відзначив Н. Грімм.

Список джерел інформації

1. Воробьев Е.М. Экономическая теория в вопросах и ответах.Х.: 2002

2..Гальчинській А.С.,.Ефемко Т.С.,.ПолкінЮ.Т. Основи економічної теорії. –К:, 1995.

3. Державна программа приватизації майна державних підприємств К.: 1992

4. Закон про власність. К.: 1991

5. Закон про підприємство. К.: 1991

6. Лозова В.С. Методичні вказівки до вивчення основних категорії і законів курсу «Основи економічної теорії» 2002

7. Мочерний С.В. Економічна теорія. К.: 2001

8. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії.К.: 2003