Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Лабораторна робота № 10 (12)
Тема: Створення та реалізація програм опрацювання табличних величин. Опрацювання масивів за умовою. Мета: Уміти створювати та реалізовувати програми опрацювання табличних величин, опрацьовувати масиви за умовою. Теоретичні відомості Пошук значень табличних величин розглянемо на простому прикладі. Скажімо, заданий одновимірний масив А, складений з N цілих чисел: Const N = 10; A: array [1..N] of byte=(3, 8, 7, 1.8, 1.4, 5, 8, 13); Потрібно знайти перший елемент, який має задане значення, і вивести номер цього елемента на екран. Значення шуканого елемента позначимо Х, а його порядковий номер у масиві – Numx. Уведення значення шуканого елемента оформимо як запрошення: Writeln (‘ Введите элемент для поиска ’); Readln(X); Пошук потрібного елемента виконуватимемо шляхом циклічного порівняння значень всіх елементів масиву зі значенням Х, уведеним із клавіатури. Вважатимемо, що номери елементів масиву починаються з 1. Перед початком пошуку значення Numx покладемо рівним нулю і введемо лічильник елементів С, що збігається з шуканим елементом. Блок пошуку запишемо у вигляді: Numx: =0; C: =0; for I: =1 to N do begin if A[I]=X then begin Numx: =I; WriteIn (‘Номер искомого елемента‘, Numx); C: =C+1; end; end; Пошук здійснюється за допомогою умовного оператора if A[I]=X then. Якщо умова A[I]=X виконується, змінній Numx надається номер знайденого елемента. Номер виводиться на екран, а значення лічильника С збільшується на одиницю. В цілому код програми матиме вигляд: Program Poshuk; const N = 10; A: array [1..N] of byte=(3, 8, 7, 1, 8, 1, 4, 5, 8, 13); var X, Numx, C: byte; begin WriteIn (‘ Исходный массив:); for I: =1 to N do Write (A[I], ’ ‘); WriteIn; WriteIn (‘Введите элемент для поиска’); Readln(x); Numx: =0; C: =0; for I: =1 to N do begin if A[I]=X then begin Numx: =I; Writeln (‘Номер искомого элемента’, Numx); C: =C+1; end; end; If C=0 then Writeln (‘Данный элемент в массиве отсутствует’); end. Наберіть код цього прикладу і збережіть його у вигляді файла на диску. Натисніть клавіші Alt+F9 і після успішної компіляції запустіть програму на виконання (клавіші Ctrl+F9). Якщо в процесі виконання ви введете значення для пошуку1, програма назве вам номери елементів: 4 і 6. Якщо ж увести значення 8, то програма назве номери шуканих елементів: 2, 5, 9. Зрозуміло, що вихідний масив А[l] може формуватися різними способами: заданням значень в опису (як у наведеному прикладі), за допомогою будь-яких функцій, уведенням значень елементів із клавіатури. Потрібно лише в програмі передбачити той чи інший спосіб уведення.
Хід роботи
Контрольні питання
|