Класифікація міжнародних банківських кредитів

У міжнародній банківській практиці використовуються найрізноманітніші види кредитів, які класифікуються за певними ознаками:

1. За призначенням і характером використання розрізняють позики для фінансування:

l інвестиційних проектів. В основу проектного кредитування закладена ідея фінансування конкретного інвестиційного проекту, в якому кредитор розглядає доходи і грошові потоки проекту як основне джерело погашення і обслуговування кредиту, а активи проекту як форму застави кредиту;

l комерційних угод. Кредит використовується на досягнення цілей, окреслених у кредитній угоді. Цілі кредитування визначаються на підставі поданого позичальником господарського чи торгового контракту з іноземною фірмою або фірмою-резидентом, що спеціалізується на здійсненні імпортних операцій.

2. Терміновими (term loans) називаються позики, які надаються банком на термін вказаний у кредитній угоді. Характерна особливість термінових кредитів полягає у наявності чітко визначеного порядку їх використання і фіксованого терміну погашення. Вони поділяються на:

– короткострокові – до одного року;

– середньострокові – до трьох років;

– довгострокові – понад три роки.

3. За характером забезпечення:

– забезпеченні заставою майна або майнових прав;

– незабезпечені (бланкові);

– гарантовані.

Якщо кредити надаються під заставу, то вони називаються забезпеченими або mortgage loans або ломбардними, а якщо без застави – незабезпеченими або бланковими. Кредити, що надаються кредитором під гарантію (поручництво) третьої особи називаються гарантованими.

4. За методом надання кредити поділяються:

– заявковий (разовий). Разовими називаються позики, рішення про надання яких приймається банком окремо по кожній позиці на підставі кредитної угоди та відповідних документів клієнта;

– кредитна лінія – юридично оформлене зобов’язання банку перед позичальником щодо надання йому протягом визначеного періоду кредитів у межах погодженого ліміту. Особливість кредитної лінії як форми фінансування полягає у тому, що вона не розглядається банком як безумовно обов’язковий контракт. Банк-кредитор може анулювати угоди до закінчення терміну, якщо, наприклад, фінансовий стан клієнта істотно погіршиться або не будуть виконані певні умови контракту. Позичальник також має право частково або повністю не скористатися кредитною лінією.

Найпоширеніші сезонна та поновлювана кредитні лінії.

Сезона кредитна лінія (seasonal line of credit) відкривається банком за умови виникнення у фірми періодичної нестачі обігових коштів, пов’язаної з сезонною циклічністю виробництва чи необхідністю створення товарних запасів. Кредити цього виду погашаються після закінчення виробничого циклу за рахунок виручки від продажу продуктів виробництва. Погашення боргу і процентів здійснюється одноразово.

Поновлювана кредитна лінія (revolving line of credit) надається банком, якщо позичальник відчуває довготермінову нестачу коштів, необхідних для підтримання певного обсягу виробництва. Термін такої позики часто виходить за межі одного року. Повернувши частину боргу позичальник має отримати нову позику в межах встановленого ліміту та терміну дії кредитної угоди. Заборгованість по поновлюваній лінії змінюється “хвилеподібно”, так, що на позичковому рахунку завжди знаходиться непогашений залишок.

- гарантійний (резервний) кредит – юридично оформлене зобов’язання банку в разі потреби надати клієнту позику протягом визначеного періоду:

а) попередньо призначеною датою надання позики;

б) з наданням позики поступово за потребою.

Гарантійні операції – це операції, за яких банк не дає позичальникові грошові позики, а тільки обіцяє здійснити платежі у разі, якщо позичальник не матиме змоги виконати свої зобов’язання перед кредитором.

5. За характером повернення:

• позика до запитання або онкольна позика (call loan) – позика, договір за якою може бути достроково розірваний на вимогу кредитора чи позичальника (з попереднім повідомленням);

• поступове повернення кредиту рівномірними внесками (такий кредит ще називають амортизаційним). За такого методу передбачається рівномірне (окремими внесками) погашення боргу, пов’язане із надходженням доходів від реалізації проекту. Кредит погашається одночасно з останнім внеском;

• поступове повернення позики періодичними внесками – передбачає погашення однаковими внесками якоїсь частини основного боргу протягом періоду кредитування і значної частини – після закінчення терміну дії кредитної угоди.

6. Залежно від кількості кредиторів розрізняють:

• одноосібні, що надаються позичальнику одним банком;

• синдиковані (консорціумні) кредити, що надаються консорціумом банків (пулом), у якому один із банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків – учасників потрібну клієнтові суму ресурсів, укладає кредитну угоду, надає позику та розподіляє доходи (проценти) між учасниками консорціуму;

• паралельні кредити надаються одному клієнту кількома банками на однакових (заздалегідь погоджених) договірних умовах.

Ставки процента за кредит складаються з двох частин: базової ставки і надбавки (маржі банку, яка, власне, і є предметом угоди між кредитором і позичальником. Маржа може коливатися від 0, 1 до 4% річних і залежить від рівня банківського ризику щодо конкретної кредитної операції. Коли хочуть позначити процентну ставку за міжнародними кредитами, то записують: LIBOR+1 ½. На міжнародному ринкупозичкових капіталів базовою ставкою найчастіше вважається ЛІБОР (англ. – LIBOR – London interbank offering rate) – ставка пропозиції грошей на лондонському міжбанківському ринку депозитів, яка є орієнтиром для встановлення процентних ставок на міжнародні кредити. За ставкою ЛІБОР надаються кредити першокласним банкам через розміщення в них депозитів на короткі терміни – від 1 до 12 місяців. З виникненням нових фінансових центрів з’явилися відсоткові ставки, аналогічні ЛІБОР: ПІБОР (Париж), СІБОР(Сінгапур) та інші.

Процентні ставки бувають:

• постійні (фіксовані) які не змінюються протягом усього періоду кредитування. Вони характерні для стабільної економіки та кредитів, які надаються на дуже короткий термін – не більше 1- 3 місяців;

• змінні (плаваючі), які змінюються (за домовленістю) в процесі кредитування. Банки користуються змінними процентними ставками за кредит, щоб запобігати втратам (зменшити банківські ризики).

Найпростішою формою кредитування є позика з разовим погашенням – дисконтна позика. За дисконту (знижки) процентна ставка є фіксованою, оскільки необхідно відрахувати певну суму відсотків ще на початковій стадії надання кредиту. Практично механізм сплати позики такий: позичальник одержує позику з утриманням її ціни (дисконту), а при погашенні позики сплачує номінальну вартість боргового зобов’язання (фінансового інструменту).