Особливості розроблення інноваційної стратегії розвитку підприємства

Серед головних особливостей розроблення інноваційної стратегії розвитку слід виділити [1]:

1 Специфіку методів ринкових досліджень, що передують розробленню нововведень (новацій).

У багатьох випадках розроблення інновацій при­зводить до створення принципово нових товарів, розроблення нет­радиційних способів їх виробництва і реалізації і т.п. Це веде до того, що традиційні методи аналізу потреб і запитів споживачів для розроб­лення інновацій у багатьох випадках важко застосувати, тому доводиться вдаватися до специфічних методів, які важко формалізувати.

2 Збільшення глибини прогнозування майбутнього розвитку подій як результату інноваційної діяльності.

Характерною рисою інновації є те, що рішення про її розроблення, найчастіше ухвалюється на основі аналізу ідеї, при цьому період часу від формулювання ідеї до її реалізації може бути досить значним. У той самий час помилки, допущені на даному етапі, можуть призвести до величезних втрат і навіть банкрутства. Тому необхідно прогнозувати майбутній розвиток подій на всіх етапах розроблення інновації і виведення її на ринок, що є дуже трудомістким і потребує значних фінансових ресурсів, але в той самий час гарантії позитивного результату дати не можна.

Єдино прийнятним виходом з цієї ситуації є розроблення прогнозу, який постійно уточнюється і коригується в міру розроблення інновації з деяким її випередженням. При цьому на якомусь етапі мож­ливе одержання результату, який свідчить про необхідність припинен­ня робіт з даної інновації і початок розроблення інших ідей.

3 Різке збільшення обсягів інформації, що переробляється, безу­пинне її накопичення й аналіз з метою обґрунтованого ухвалення управлінських рішень, своєчасного реагування на можливості і загрози, що з'являються на ринку.

Прагнення до підвищення точності оцінки ситуації, пов'язаної з розробленням інновації і її виведенням на ринок, приводить до різкого лавиноподібного збільшення обсягів інформації, що враховується і аналізується. Особливо це стосується тих варіантів інновацій­ного розвитку, які передбачають розроблення і просування на ринку прин­ципово нових видів товарів, оскільки такі проекти вимагають особливо ретельного обґрунтування внаслідок високого ступеня невизначеності їхньої результативності. При цьому вигоди від ухвалення рішень в умо­вах більшої визначеності можуть і не компенсувати витрат на одер­жання інформації. Тому проблема визначення необхідного і достат­нього обсягу інформаційної бази стоїть досить гостро (див. розділ 4).

4 Багатоваріантний характер прогнозів, оскільки, як правило, розвиток подій може проходити декількома можливими напрямками, імо­вірності яких різні.

Дефіцит інформації приводить до того, що не можна однозначно ска­зати, яким буде результат від інновації. Це можна тільки при­пус­кати з певним ступенем імовірності. Необхідно брати в розрахунок альтернативний характер сценаріїв розвитку подій у майбутньому і розробляти кілька альтернативних варіантів стратегії (принаймні для найбільш ймовірних варіантів).

Для виділення сценаріїв розвитку й аналізу ситуацій, що вини­кають у випадку реалізації цих сценаріїв, уявляється доцільним засто­су­вання методів, що базуються на побудові дерева рішень [3], де гілками дерева є чинники, що спричинюють розвиток подій за тим чи іншим варіантом. Це дає можливість “перебрати” і проаналізувати різні поєднання чинників впливу, прогнозувати можливі наслідки та ймовірності їхньої реалізації.

5 Оцінку здатності підприємства сприймати інновації (аналіз інноваційного потенціалу).

Інноваційний розвиток передбачає безупинне розроблення, освоєння виробництва і виведення на ринок різних нововведень. Інноваційний процес потребує єдності технологічних, організаційних і соціальних но­вовведень, формування нових моделей використання наявних ре­сур­сів.

З цього випливає, що підприємство, яке вибирає інноваційний шлях розвитку, повинне мати певний потенціал, достатній для його реалізації. Як критерії оцінки інноваційного потенціалу можна виділи­ти:

- енергійне, гнучке керівництво, здатне йти на ризик;

- прогресивну організаційну структуру управління, орієнтовану на ро­боту в ринкових умовах;

- високу репутацію і його продукції в споживачів і партнерів;

- наявність інформації про тенденції змін потреб і запитів спожи­вачів, уміння виявляти і прогнозувати приховані (майбутні) пот­реби і запити;

- добре знання можливостей і потенціалу конкурентів;

- наявність досвіду розроблення інновацій і їх просування на ринку, у тому числі досвіду формування збутової мережі;

- наявність патентів на технічні рішення і технології в обраній галузі діяльності;

- доступ до останніх досягнень науки і техніки в обраній галузі діяльності та суміжних галузях;

- кадровий потенціал (науковий, інженерний і робітничий);

- конкурентоспроможні технології і прогресивне устаткування;

- високу якість продукції і високу культуру виробництва;

- резерви виробничих площ і потужностей тощо.

6 Детальний аналіз чинників ризику й оцінка ступеня їхнього впливу.

Розроблення і виведення на ринок інновацій завжди пов’язані з високим ризиком. Основні причини цього:

- можливі різкі зміни економічної, політичної, соціальної, еколо­гіч­ної і інших складових середовища господарювання в процесі роз­роб­лення інновації та її просуванні на ринку;

- зміни споживчих запитів;

- несприйнятливість інновацій споживачами;

- непередбачуваність дій конкурентів;

- неадекватна оцінка власних можливостей виробництва і збуту;

- прискорення темпів науково-технічного прогресу, технологічні і технічні прориви і т. п.

У цих умовах необхідно особливо ретельно прогнозувати і кіль­кіс­но оцінювати ризик інноваційної діяльності (на різних етапах її прове­дення) з урахуванням усього комплексу чинників ризику з метою роз­роблення комплексу заходів, спрямованих на зниження, компенсацію чи запобігання можливим негативним наслідкам. Причому цю оцінку доводиться вести в умовах дефіциту інформації, що вимагає специфічних методів оцінки ризику.

7 Ретельний добір методів і джерел фінансування інновацій, враховуючи детальний аналіз альтернативних варіантів.

Високий ризик інноваційної діяльності обумовлює певні усклад­не­н­ня з пошуком джерел фінансування і відповідно специфіку їх фі­нан­сування. Зовнішні інвестори не охоче йдуть на фінансування інновацій­них проектів, а фінансування за рахунок власних коштів для багатьох вітчизняних підприємств практично неможливе. В умовах перманент­но­го бюджетного дефіциту сподіватися на державне фінансування та­кож нереально.

Для фінансування інновацій перспективним є використання вен­чурного фінансування (див. розділ 4), яке в Україні поки що тільки за­роджується за підтримки міжнародних фінансових організацій.

Можливе також використання багатоканального інвестування, за­лучення портфельних інвесторів, що містять ризикові проекти у свої диверсифіковані пакети в надії дістати високий прибуток на ви­падок удачі.

У будь-якому випадку для того, щоб зацікавити інвесторів, необ­хід­ні детальний аналіз інноваційного проекту, аналіз можливих сце­на­ріїв розвитку подій, оцінка ризику.

Оскільки розвиток подій вже в ході реалізації інноваційного про­ек­ту може здійснюватися декількома напрямками (внаслідок впливу чинників зов­нішнього і внутрішнього середовища господарювання), то іннова­цій­на стратегія з метою мінімізації ризику повинна передбачати пое­тап­не фінансування і можливість модифікації структури джерел інвес­ту­вання у випадку зміни умов реалізації проекту, а також зміни умов фінансування. Ця модифікація (відмова від одних із попередньо визна­чених джерел і залучення інших і/чи зміна пропорцій ресурсів, які мо­білі­зуються з різних джерел) повинна бути адекватною новій ситуації, новому сценарію розвитку подій.

Поетапне фінансування дозволяє не ризикувати всіма коштами відразу, дає певну гнучкість у формуванні структури джерел фінансу­вання інновацій. Однак тут необхідно підтримувати певний компроміс між перевагами і недоліками гнучкого управління формуванням струк­тури інноваційних ресурсів і перевагами і недоліками фінансування, наприклад, на умовах довгострокового кредитування.

8 Тісне ув'язування цілей, етапів і термінів реалізації стратегії з прогнозованими параметрами стадій життєвого циклу ново­введення.

З огляду на викладене вище в пункті 7, це означає, що етапи фі­нан­сування інновацій повинні відповідати стадіям життєвого циклу но­во­введення, починаючи з формулювання його ідеї і закінчуючи етапом виведення на ринок і пошуком ідеї наступної новації.

У більш широкому розумінні це означає, що стратегія повинна забезпечувати ефективний розподіл і використання ресурсів, і адап­та­цію інноваційного процесу стосовно до умов, які змінюються на різних стадіях життєвого циклу нововведення [2]. Оскільки одне нововве­дення з часом повинне заміняти інше, а основу зміни їх поколінь необ­хідно готувати заздалегідь, то, по суті, стратегія інноваційної діяльності має циклічний характер, тривалість циклу залежить від тривалості життєвого циклу конкретних інновацій. При цьому новий цикл зви­чай­но починається з моменту виведення інновації на ринок, у цей самий час паралельно починається робота над наступною інновацією і т.д.

9 Високі мобільність і адаптивність стратегії, можливість її оперативної переорієнтації стосовно до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища господарювання.

Інвестиційний та інноваційний клімат в Україні характеризується частими змінами пріоритетів і умов проведення даного виду діяльнос­ті, які відбуваються як внаслідок об'єктивних причин, так і внаслідок суб'єк­тивних дій осіб (груп осіб), що ухвалюють рішення на державному і регіональному рівнях. У цих умовах неминучі корективи інноваційних стратегій конк­рет­них підприємств, аж до зміни пріоритетів в орієнтації на конкретні напрями діяльності. Тому інноваційна стратегія повинна будуватися та­ким чином, щоб без дорогих і тривалих доробок орієнтувати інно­ваційну діяльність підприємства на ефективну роботу в нових умовах. Це може бути досягнуте шляхом глибокого аналізу різних сценаріїв роз­витку подій і розроблення відповідних альтернативних варіантів стра­тегій, а також способів трансформації одного варіанта стратегії в інший з мінімальними втратами часу і коштів. Збільшення витрат на розроблення такої адаптивної стратегії буде багаторазово компенсовано в ході прискореної адап­тації до практично неминучих змін умов господарсь­кої діяльності.

10 Необхідність оцінки інноваційної стратегії за комплексом різних критеріїв (багатокритеріальна оцінка стратегії). Кожен з них враховує різні чинники, що підвищує точність оцінки, знижує ймовірність упустити що-небудь.

Урахування відзначених особливостей дозволить підвищити ефек­тивність розроблення інноваційних стратегій розвитку підприємств, сфор­мувати моделі їхнього інноваційного розвитку, ефективно управляти інноваційними процесами на рівні окремих суб'єктів господарської (підприємницької) діяльності [5].