Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Практичне заняття №10
|
|
Широбоков В.П., Войцеховський В.Г., Салата О.В.,
Тарасов Т.Н., Шилов М.В., Кудрявська В.М., Бобир В.В., Попович Г.А.
Стаховський О.В.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З МІКРОБІОЛОГІЇ, ВІРУСОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ
Частина ІІ
Київ – 2010
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
КАФЕДРА МІКРОБІОЛОГІЇ, ВІРУСОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ
Широбоков В.П., Войцеховський В.Г., Салата О.В.,
Тарасов Т.Н., Шилов М.В., Кудрявська В.М., Бобир В.В., Попович Г.А., Стаховський О.В.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З МІКРОБІОЛОГІЇ, ВІРУСОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ
Частина ІІ
Модуль №1: «Морфологія, фізіологія та генетика мікроорганізмів. Антибіотики. Інфекція. Імунітет. Загальна та спеціальна вірусологія», теми занять 10-15
Спеціальності: 7.110101 “Лікувальна справа”, 7.110104 “Педіатрія”, 7.110105 “Медико-профілактична справа”
Київ – 2010
Автори: Широбоков В.П. – академік НАН України, член-кореспондент НАМН України, професор, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології, професор Войцеховський В.Г., професор Салата О.В., доцент Тарасов Т.Н., доцент Шилов М.В., асистент Кудрявська В.М., доцент Бобир В.В., асистент Попович Г.А., асистент Стаховський О.В.
За редакцією завідувача кафедри мікробіології, вірусології та імунології, академіка НАН України, члена-кореспондента НАМН України, професора Широбокова В.П.
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичних занять з мікробіології, вірусології та імунолоігї схвалені цикловою методичною комісією з гігієнічних дисциплін Національного медичного університету імені О.О. Богомольця 14 грудня 2009 року.
Зміст:
| 10. Неспецифічні фактори захисту організму................................ 11. Серологічні реакції (І заняття).................................................... 12. Серологічні реакції (2 заняття)................................................... 13. Серологічні реакції з мітками..................................................... 14. Вакцини та імунні сироватки...................................................... 15. Сучасні методи мікробіологічної діагностики інфекційних захворювань...................................................................................... | .............4 .............10 .............14 .............20 .............26 .............33 |
Практичне заняття №10
Тема: «Неспецифічні фактори захисту організму від мікроорганізмів»
1. Актуальність теми:
В організмі людини постійно відбуваються складні процеси і явища, які направлені на підтримку функціональної цілісності організму, сталості (постійності) хімічного і клітинного складу внутрішнього середовища – тобто, гомеостазу. Захист організму від чужорідних агентів відбувається на двох рівнях: неспецифічної резистентності та специфічного імунітету. Перший – філогенетично більш давній рівень складається з неспецифічних факторів захисту (НФЗ), які діють проти будь-якого чужорідного агента.
До НФЗ відносяться захисні функції шкіри, слизових оболонок, лімфатичних вузлів, шлунковий сік, гідролітичні ферменти; продукція інгібіторів, лізоциму, інтерферону та інші; антагоністичні властивості мікрофлори людини; бактерицидні властивості крові: комплемент, бета-лізини, лейкіни, нормальні антитіла і інші речовини, які мають бактерицидну дію; фагоцитоз.
Механізми неспецифічної резистентності функціонують в організмі постійно і обумовлюють в випадках масивної мікробної чи (або) іншої дестабілізуючої дії запальну реакцію, однакову при різних збудниках.
При порушенні складових неспецифічної резистентності спостерігаються різні захворювання. Тому своєчасне визначення змін кількісного, якісного або функціонального стану різних факторів неспецифічного захисту дає можливість оцінити стан імунної системи людини, допомогти в діагностиці, профілактиці і терапії інфекційних і неінфекційних захворювань. Все це зумовлює актуальність теми заняття та спрямоване на формування позитивної мотивації її вивчення.
2. Конкретні цілі:
· Оволодіти методикою визначення лізоциму в сироватці крові людини титраційним методом.
· Здійснити облік реакції титрування комплементу в сироватці крові за 100% гемолізом, розглянути постановку і особливості цієї реакції, зробити висновки.
· Ознайомитись з явищем незавершеного фагоцитозу в демонстраційних препаратах, які зроблені з уретральних виділень хворого на гонорею.
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).
| Назви попередніх дисциплін | Отримані навики |
| Анатомія людини | Аналізувати інформацію про будову тіла людини, системи, що його складають, органи і тканини. |
| Гістологія, цитологія, ембріологія | Інтерпретувати мікроскопічну та субмікроскопічну структуру клітин. |
| Медична і біологічна фізика | Трактувати загальні фізичні та біофізичні закономірності, що лежать в основі біологічних процесів. |
| Медична біологія | Пояснювати на молекулярно-біологічному та клітинному рівні закономірності біологічних процесів. |
| Медична хімія | Трактувати загальні фізико-хімічні закономірності, що лежать в основі процесів розвитку клітин. |
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
| Термін | Визначення |
| Імунітет | Імунітет – це сукупність процесів і механізмів, які забезпечують сталість (постійність) антигенного складу організму і його захист від інфекційних та інших чужорідних для нього агентів. |
| Неспецифічні фактори захисту (НФЗ) | До неспецифічних факторів захисту, які еволюційно виникли першими, ніж специфічний імунітет, належать неспецифічні механізми, фізико-хімічні, клітинні, гуморальні, а також фізіологічні захисні реакції, які забезпечують збереження сталості внутрішнього середовища і відновлення порушених функцій макроорганізму. НФЗ діють постійно, швидко, проти будь-якого чужорідного агента. До НФЗ відносяться бар’єрна функція шкіри, слизових оболонок, лімфатичних вузлів, бактерицидні речовини рідин організму (слини, сироватки крові та ін.), видільна функція, температурна реакція, антагоністичні властивості нормальної мікрофлори та ін. |
| Лізоцим | Лізоцим – це фермент (ацетилмурамінідаза), який руйнує пептидополісахариди клітинної стінки бактерій, в першу чергу грампозитивних, у яких клітинна стінка до 90% складається з муреїну. Лізоцим синтезується макрофагами і забезпечує бактерицидні властивості крові, слини, сліз. |
| Комплемент | Комплемент – це складний комплекс білків крові, який складається з 9 фракцій, кожна з яких має певну властивість. Комплемент синтезується клітинами печінки і виконує ряд функцій: 1)викликає лізис мікробів і інших клітин; 2)бере участь в специфічних імунологічних реакціях, нейтралізації вірусів; 3)посилює фагоцитоз, хемотаксис, запалення. |
| Пропердин | Пропердин – це високомолекулярний (230 тис. дальтон) білок сироватки крові, який приймає участь в альтернативному шляху активації комплементу, знешкоджує деякі бактерії і віруси, стимулює фагоцитоз. |
| Фагоцитоз | Фагоцитоз – це найдавніша форма захисту організму, являє собою активне поглинання й перетравлення клітинами живих або вбитих мікроорганізмів чи інших сторонніх частинок, що потрапили до нього. Фагоцитарну функцію виконують два типи клітин: 1)мікрофаги (нейтрофіли, еозинофіли); 2)макрофаги рухливі (моноцити, гістіоцити тощо) і нерухливі (клітини селезінки, лімфатичної тканини, ендотеліоцити печінки, ендотелій кровоносних судин та ін.). |
| Незавершений фагоцитоз | Незавершений фагоцитоз – це фагоцитоз, при якому мікроорганізми поглинаються фагоцитами, але не гинуть і не перетравлюються, а іноді й розмножуються, викликаючи загибель фагоцитів. |
| Запальна реакція | Запальна реакція – це реакція, при якій із тканин вивільняються різні речовини (лейкотоксини, лейкопенічний фактор, гістамін, серотонін та ін.), під впливом яких активуються лейкоцити, які не дають розповсюджуватись бактеріям у тканині, крові і органах. Запалення зумовлює підвищення температури тіла, виникнення ацидозу й гіпоксії, що згубно діють на мікроорганізми. |
| Інтерферони | Інтерферони – це група індуцибельних низькомолекулярних білків, які здійснюють контрольно-регуляторні функції, направлені на збереження клітинного гомеостазу. Найважливішими з цих функцій є антивірусна, протипухлинна, імуномоделююча, антибактеріальна та радіопротективна. Інтерферон синтезується лімфоцитами, лейкоцитами, фібробластами, клітинами лімфатичних вузлів і поділяється на три типи: a- (лейкоцитарний), b- (фібробластичний) і g-інтерферон (лімфоцитарний, або імунний). Індукторами синтезу інтерферону можуть бути віруси, бактерії, гриби, екстракти рослин, синтетичні сполуки, різні лікарські засоби, випромінювання та інше. |
| Білки гострої фази (БГФ) | Білки гострої фази – це велика група білків, які посилено продукуються в організмі під час виникнення запальних реакцій після інфікування чи ушкодження, при онтогенезі, вагітності і мають антимікробну дію, сприяють фагоцитозу, активації комплементу, формуванню та ліквідації запального вогнища. Основну масу БГФ складає С-реактивний білок, |
| сироваткові амілоїди А і Р. Інші БГФ – це фактори згортання крові, металозв’язуючі білки, інгібітори протеаз і деякі компоненти комплементу. | |
| Бета-лізини | Бета-лізини – це термостабільні (руйнуються при температурі 65-70°С) бактерицидні фактори, які виявляють найбільшу активність по відношенню до анаеробів і спороутворюючих аеробів. |
| Інгібітори вірусної активності | Інгібітори вірусної активності – це перший гуморальний бар’єр, який перешкоджає контакту вірусу з чутливими клітинами. Термостабільні інгібітори здатні інактивувати інфекційні, токсичні, гемаглютинуючі властивості інгібіторочутливих штамів вірусів. Термостабільні–блокують з’єднання віруса з рецепторами клітин хазяїна. Люди з високим рівнем інгібіторів в крові мають більшу стійкість до вірусних інфекцій. |
| Цитокіни | Цитокіни – це гормоноподібні медіатори міжклітинних взаємодій, які продукуються різними клітинами організму і здатні впливати на функції інших або цих же груп клітин. Цитокіни – пептиди або глюкопротеїди; регуляторами продукції цитокінів можуть бути інші цитокіни, гормони, простагландини, антигени і багато інших агентів, діючих на клітину. |
4.2. Теоретичні питання до заняття:
· Види імунітету, які обумовлюють захист організму від живих тіл та речовин, що несуть на собі ознаки генетичної чужорідної інформації.
· Фактори неспецифічного захисту організму та їх особливості у дорослих та дітей.
· Пріоритет вітчизняних вчених у відкритті факторів неспецифічного захисту організму.
· Фагоцитоз. Клітини, що здатні до фагоцитозу. Стадії цього явища.
· Комплемент, його компоненти. Активація комплементу. Способи його визначення.
· Пропердинова система. Її природа, властивості та значення.
· Лізоцим, його природа. Дія лізоциму на мікроорганізми та способи його визначення.
· Чому нормальна мікрофлора віднесена до неспецифічних факторів захисту?
· Типи інтерферонів. Їх роль в противірусному, протипухлинному імунітеті, регуляції імунних функцій організму.
· Практичне значення визначення титру комплементу, лізоциму, фагоцитозу та інших показників неспецифічного захисту організму.
4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
· Оволодіти методикою визначення лізоциму в слині людини титраційним методом.
· Здійснити облік реакції титрування комплементу в сироватці крові за 100% гемолізом, розглянути постановку і особливості цієї реакції.
· Ознайомитись з явищем незавершеного фагоцитозу в демонстраційних препаратах.
5. Зміст теми:
На практичному занятті студенти повинні оволодіти методикою визначення титру лізоциму в слині людини; розглянути постановку і особливості реакції титрування комплементу за 100% гемолізом, здійснити облік цієї реакції, яка дана в демонстрації; вивчити явище незавершеного фагоцитозу на демонстраційних препаратах. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.
Рекомендації для оформлення протоколу
5.1. Схема титрування лізоциму в слині
| № пробірки інгредієнти, мл. | Дослідна | Контрольна | |||||
| 0, 5% розчин NaCl |  1, 8
| ||||||
| Досліджувана слина |  0, 2
|  1
|  1
|  1
|  1
|  1
| |
| Одержане розведення | 1: 10 | 1: 20 | 1: 40 | 1: 80 | 1: 160 | 1: 320 | |
| 2-х мільярдна завись M.lysodeikticus | |||||||
| Кінцеве розведення | 1: 20 | 1: 40 | 1: 80 | 1: 160 | 1: 320 | 1: 640 | |
| 1 мл | |||||||
| В термостат на 1 годину при температурі 37°С (попередній облік). Кінцевий облік через 24 години утримання в термостаті при температурі 37°С. Титр лізоциму – це те найбільше розведення сироватки, яке ще здатне давати повний лізис бактерій (M.lysodeikticus) |
5.2. Схема титрування комплементу в сироватці крові людини за 100% гемолізом.
 № пробірки
Інгре-
дієнти (мл)
| |||||||||||
| Досліджувана сироватка в розведення 1: 10 | 0, 1 | 0, 2 | 0, 3 | 0, 4 | 0, 5 | 0, 6 | 0, 7 | 0, 8 | 0, 9 | 1, 0 | 1, 2 |
| Фізіологічний розчин | 1, 4 | 1, 3 | 1, 2 | 1, 1 | 1, 0 | 0, 9 | 0, 8 | 0, 7 | 0, 6 | 0, 5 | 0, 3 |
| Гемолітична система | 1, 0 | 1, 0 | 1, 0 | 1, 0 | 1, 0 | 1, 0 | 1, 0 | 1, 0 | 1, 0 | 1, 0 | 1, 0 |
| В термостат на 40-50 хвилин при температурі 37°С | |||||||||||
| Результат* | -Г | -Г | -Г | +Г | +Г | +Г | +Г | +Г | +Г | +Г | +Г |
Примітка: *-Г – нема гемолізу; +Г – є гемоліз.
Гемолітична система – це суміш рівних об’ємів розведеної по трикратному титру гемолітичної сироватки та 3-5% зависі баранячих еритроцитів. Суміш витримують при 37°С в термостаті 30 хвилин для сенсибілізації еритроцитів.
Титр комплементу – це найменша кількість досліджуваної сироватки, яка сприяє повному гемолізу доданої кількості сенсибілізованих еритроцитів.
5.3. Вивчити явище незавершеного фагоцитозу на демонстраційних препаратах.
Питання для самоконтролю.
· Що вивчає імунологія?
· Які є фактори неспецифічного захисту організму? Переваги і недоліки механізмів неспецифічної резистентності.
· Який пріоритет вітчизняних вчених у відкритті факторів неспецифічного захисту організму?
· Фагоцитоз. Клітини, що здатні до фагоцитозу. Види фагоцитозу. Як відбувається фагоцитоз?
· Комплемент, його компоненти. У чому схожість і різниця двох шляхів активації комплементу? Які способи його визначення?
· Пропердинова система. Яка природа, властивості та значення?
· Що таке лізоцим; його природа? Як діє лізоцим на мікроорганізми? Які способи його визначення?
· Дайте визначення поняття “цитокіни”. Їх імуномоделююча і захисна дія.
· Що являють собою інтерферони? Назвіть основні різновиди, яка їх роль в противірусному, протипухлинному захисті та імуномоделюючій функції організму?
· Практичне значення визначення комплементу, лізоциму, фагоцитозу та інших показників неспецифічного захисту організму.