Комунікативна компетенція

Комунікативна компетенція (лат. — " взаємно прагну; відповідаю, підходжу") — це система знань, умінь і навичок, потрібних для ефективного спілкування. Щоб правильно спілкуватися і досягати мети спілкування, комунікант має володіти великою сумою систематизованих знань про мовні і немовні засоби спілкування, людську психіку, культу­ру, суспільство, національну своєрідність тощо. Однак недо­статньо знати — потрібно вміти застосовувати знання на прак­тиці, в процесах спілкування з конкретними людьми, за кон­кретних умов. Наприклад, можна знати, як правильно сидіти, розмовляти за столом, провадити перемовини з людьми різно­го темпераменту тощо, але не вміти цього робити. Уміння, до­ведені до автоматизму, коли вони здійснюються ніби самі со­бою, без контролю свідомості, називаються навичками. Стійкі навички полегшують спілкування, дозволяють заощаджувати психічну енергію і концентруватися на важливіших моментах контактування з людьми. Скажімо, вітаючись із кимось, люди­на не відчуває потреби напружено думати, з якої відстані це ро­бити, дивитися у вічі чи не дивитися, знімати капелюха (і якою рукою) чи не знімати, нахиляти голову чи не нахиляти, усміхатися чи не усміхатися, яку саме вітальну фразу сказати, з якою силою голосу та якою інтонацією її вимовити тощо.

Навички самі собою не виникають — їх треба цілеспрямова­но формувати. А для цього, знову ж таки, потрібно знати, що і як робити.

У спілкуванні трапляються різноманітні типи комунікативних невдач, помилок, обмовок, описок, провалів тощо, пов’язані з комунікативною компетенцією учасників спілкування. Такі комунікативні відхилення називають комунікативною девіацією (лат. deviatio – відхилення; de – від і via – дорога) – це збій у спілкуванні, недосягнення перлокутивного ефекту тощо, причину яких становить недостатня комунікативна компетенція адресата, пов’язана зі специфікою комунікативної семантики та прагматичними чинниками. Девіації бувають мовного і немовного характеру.

Девіація мовна – це тип комунікативної невдачі чи збою в спілкуванні, причиною яких є недостатня мовна компетенція учасників. Це різноманітні помилки, описи, лінгваляпуси, пов’язані зі специфікою лексичної та граматичної семантики (Шановна пані Лідіє Георгіївно – поєднання конкурентних моделей називання-звертання; вживання лайливої лексики, слів-паразитів тощо).

Девіаця немовна – тип комунікативної невдачі, пов’язаний з недотриманням норм використання невербальних засобів спілкування.