Історичні основи формування дипломатичних та консульських інститутів

П.А. Сіновець

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ДЛЯ СТУДЕНТІВ

З КУРСУ

“ ДИПЛОМАТИЧНА ТА КОНСУЛЬСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ”

для студентів, що навчаються за спеціальністю

“міжнародні відносини”

Укладач:

П.А. Сіновець, кандидат політичних наук, старший викладач кафедри міжнародних відносин ІСН ОНУ.

ВСТУП

Методичний посібник з курсу “Дипломатична та консульська служба України” призначений для студентів відділення міжнародних відносин Інституту соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Курс розрахований на 20 лекційні години та 14 годин семінарських занять.

При вивченні курсу необхідно звернути увагу на роль консульської служби у загальній структурі дипломатичного апарату, і насамперед на історичний, правовий, а також протокольний елементи дисципліни.

Важливим є вивчення студентами принципових засад консульського та дипломатичного листування, а також розвиток навиків складання дипломатичних нот та меморандумів, а також засвоєння нормативно-правової бази функціонування консульських установ, усвідомлення спільних та індивідуальних рис консульської та дипломатичної справи в системі зовнішньої політики України. Для успішного виконання цього завдання важливу роль відіграватиме вміння студентів працювати з джерелами, насамперед такими, як Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р, Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р., а також Консульський Устав України, а також з літературою відповідної тематики. Тому кожна тема представлена в загальному списку літератури, що дозволяє глибше вивчити кожне з питань. Крім того літературою доповнені теми семінарських занять.

Тематика семінарських занять охоплює майже всі основні теми курсу. Їх кількість дозволяє викладачеві вибрати ті, що не охоплені лекціями. Так, теми 4, 5 пропонуються студентами для самостійного вивчення, тому доцільним буде розглянути їх на семінарських заняттях.

Контрольні питання покликані перевірити якісний рівень засвоєння студентами програми курсу.

І. Тематика лекцій

Тема перша

ІСТОРИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ДИПЛОМАТИЧНИХ ТА КОНСУЛЬСЬКИХ ІНСТИТУТІВ

(4 години)

Визначення терміну „дипломатія”, місця консульської служби в системі дипломатичних установ.

Розвиток консульської і дипломатичної служби в Давній Греції. Вісники й оратори як перші посли грецьких полісів. Піроксен як прототип сучасного консула.

Давньоримська дипломатія – колегії феціалів як керівний орган здійснення дипломатичних функцій. Інститут патрона-клієнта в Римській Республіці. Діяльність praetor peregrinus як головного чиновника у справах іноземців. Внесок Давнього Риму у розвиток міжнародного права. Концепція jus naturale.

Формування професійної дипломатії в Візантії. Методи ведення зовнішньої політики та техніка переговорів візантійських імператорів.

Консульська та дипломатична служба у Середні віки. Право приватної війни, герольди як посли окремих феодалів. Хрестові походи та їх роль у розвитку торгівлі та консульської справи. Торгові суди у Середземномор’ї. Купецькі колонії Генуї, Флоренції і Венеції та Сході як головний чинник розвитку відносин Схід-Захід, зростання місця консульського інституту у міждержавній політиці.

Дипломатія Італії в період Відродження. 1496 р. – встановлення простійного посольства міланського герцога Сфорца у Флоренції. Внесок італійців у теорію дипломатії.

Капітуляції Франції та Англії в Османській імперії як стимул розвитку торгівлі і консульської справи. Сутність і характер капітуляцій.

Формування теорії дипломатії – “Государ” Н. Маккіавеллі (1513 р.), “Право війни і миру” Г. Гроція (1625 р.).

Франція та кардинал Ришельє, концепція “національного інтересу” в контексті дипломатичної боротьби. Кодекси поведінки для дипломатів.

Занепад консульської справи у XVI – XVIII століттях, дипломатія як справа привілейованих прошарків суспільства. Англійська дипломатія – торгові й політичні інтереси – протиріччя або взаємодоповнення?

1815 р. – Віденський Конгрес, остаточне оформлення дипломатії у форму державної служби. Чотири категорії представників.

Внесок Сполучених Штатів Америки у розвиток консульської служби. 1823 р. – “доктрина Монро” – абсолютний пріоритет торгівлі з усім світом, 1899 р. – принцип “відчинених дверей” у Китаї, вільна конкуренція як засіб економічної колонізації держав.

Дипломатична справа Київської Русі.

Консульська справа в Росії ХІІ – ХІІІ століття, торгові відносини Новгорода з німецькими містами. XVIII століття – перші консульства Російської Імперії за кордоном, подвійне керівництво – Комерц-колегія та Колегія закордонних справ. Перший консульський Устав – 1820 р.

Розвиток української дипломатії за часів Богдана Хмельницького.

Вплив дипломатичної та консульської справи на формування теорії ведення переговорів – “воєнно-політична теорія”, “теорія торгівця”.

Словник дипломатичних термінів: Agreement, Ad referendum, Casus belli, Casus Foederis, Concordat, Charge d`Affaires, Modus vivendi, Raison d`Etat, Status Quo, Credentials etc.