Аспекти лінгвістичного опису фразем

Аналіз наукової літератури в галузі фразеології засвідчує різноаспектне дослідження фразеологічних одиниць як в українській, так і в англійській і німецькій мовах. Упродовж тривалого часу не було чіткого наукового обґрунтування фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни. Окремі питання цієї галузі розглядалися у наукових працях із граматики, стилістики, лексикографії, історії мови та загального мовознавства. Нині фразеологія самостійна лінгвістична дисципліна, яка має свій об’єкт та методи дослідження.

В ході аналізу наукових праць з досліджуваної проблеми ми виділили аспекти вивчення фразеологічних одиниць, зокрема, семантичний, класифікаційний, методолічний, етнокультурний, лінгвокультурний, перекладний, діалектний, фразеографічний, фразеологічні одиниці в художньому тексті та онімний.

Семантичний аспект репрезентований у працях таких дослідників як Л. В. Васильєв [34], О. П. Левченко [85], Д. В. Ужченко [138], Б. М. Ажнюк [5] та інші.

У своїй праці «Сучасна лінгвістична семантика» Л. М. Васильєв пропонує розмежовувати «семантичні класи слів, зокрема фразеологізмів і семантичні поля, поряд зі словами та фразеологізмами вони включають також граматичні засоби мови» [34, с. 45]. Автор відзначає, що завдяки визначенню семантики фразеологічні одиниці інтуїтивно зрозумілі носію мови і є для нього психологічною реальністю.

Останнім часом у лінгвістиці дослідження національної специфіки семантичних особливостей фразеологічних систем національних мов набувають все більшого поширення. Слід зазначити, що особлива увага приділяється взаємозв'язку фразеологізмів з мовними картинами світу та культурами народів. Більшість дослідників у цьому руслі намагаються вибрати конкретну тематичну групу сталих виразів у відповідності до домінантного компонента фраземи, щоб охарактеризувати тип мотивації та етнонаціональні особливості фразеологічного шару цієї групи.

В англістиці відомою є праця О. В. Куніна «Фразеологія сучасної англійської мови», в якій дослідник називає фразеологізми семантично маркованими одиницями, що допомагають мовцеві зрозуміти реальну дійсність та національну своєрідність свого народу [80, с. 15].

Німецький учений В.Фляйшер (W. Fleischer) у праці «Фразеологія німецької мови» [154] визначає семантичний аспект вивчення фразем одним з головних. Адже саме семантика, на його думку, може впливати на зв'язок фразеологізмів із культурою мовців.

На сучасному етапі розвитку суспільства, коли відроджується національна самосвідомість народу, вивчення фразеологічних одиниць як засобів-символів матеріального і духовного усвідомлення світу певним етносом викликає особливий інтерес у дослідників.

Дослідниками виявлено, що основні значення в системах різних мов універсальні, адже це зумовлено загальнолюдськими законами логіки, структурою мислення та ідентичною реалізацією пізнання й думок. Проте в кожній мові існує також певний набір основних значень, притаманних саме їй як відображення неповторних особливостей культури народу – носія даної мови. У семантиці фразеологічних одиниць відтворено тривалий процес розвитку культури етносу, зафіксовано культурні настанови й стереотипи, що відіграють важливу роль у творенні мовної картини світу того чи іншого народу.

У статті «Семантичний аспект структури фразеологізмів німецької та української мов» Н. П. Щербань розглядаються питання зіставної семантики фразеологічних одиниць, досліджується їх семантична структура. Визначено складові фразеологічної семантики, ступінь семантичної злитості та семантичного розчленування фразеологізму, виділено типи семантичної значущості окремих його компонентів. Акцентується увага на фактах, що зумовлюють автономність фразеологічної одиниці [150, с. 74-81]

Дослідник сучасного мовознавства С.Н. Денисенко у своїй праці «Відображення фразеологічної картини світу в семантиці фразеологізмів» досліджує проблему взаємодії мови й культури, особливості відображення фразеологічної картини світу в семантиці фразеологічних одиниць. Утворення фразеологізмів вивчається з точки зору семасіології й ономасіології. Досліджуються три етапи фразеологічного семіозису, мотиваційна база фразеологічної картини світу, дериваційна основа, позамовні чинники фразо утворення [51, с.96-97].

Етнокультурний аспект представлено у працях таких дослідників, як Б. М. Ажнюк [4], Є. М. Брославський [30], В. В. Жайворонок [55] та ін.Посідаючи провідне місце серед національно-специфічних компонентів культури, мова виступає одним із найвиразніших засобів репрезентації національної самобутності. Мовні засоби у поняттєво-семіотичній сфері обряду, фольклорі, на думку Ю. Д. Апресяна, репрезентують архаїчну, «наївну картина світу» [9 с. 348]. Виконання мовою функції передачі етнічної ментальності, за спостереженням дослідника, «полягає не в тому, що виражається мовою, а в тому, як виражається» [3, с. 384]. З цього погляду цікавим є традиційне дискурсивне вживання мови (фольклорні тексти замовлянь, вірувань, оповідей-міфів (казка, переказ, легенда тощо), вербальних фрагментів весільних та інших обрядів), яке визначає для свого носія напрями світосприймання [3, с. 481].

У дослідницькій парадигмі етнолінгвістики особливе місце відводиться фразеології, вивчення якої потребує активізації, оскільки вона є засобом відображення в мові національної специфіки, носієм елементів, що у значній різноманітності і повноті характеризують етнічну картину світу [3, с. 52]. Цікавою з погляду етнолінгвістики є праця українського дослідника Д. В. Ужченко «Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні» [138]. Вважаючи мову душею народу, на думку вченого, душею мови справедливо визначають її фразеологію, адже фразеологічний склад є яскравим і своєрідним носієм національно-культурних особливостей мовної системи, оскільки фразеологія виступає тією сферою мовної діяльності, «де, з одного боку, в мовних фактах яскраво відбиваються етнопсихологічні особливості соціуму, а з другого, – чітко простежується вплив мови на формування його менталітету» [138, с. 90 ].

Етнолінгвістичний аспект посідає важливе місце у вивченні фразеології з метою виявлення в мові етнічної історично-культурної пам’яті, бо визначається чітко вираженим антропологічним характером, адже своєю специфічною номінацією фразеологічні одиниці здебільшого охоплюють фрагменти дійсності, які пов’язані з діяльністю людини, її індивідуально-психологічними особливостями.

У фразеології англійської та німецької мов немає окремих праць з вивчення етнолігвістичного навантаження фразем. У праці Є. М. Брославського «Етнокультурні особливості зооморфізмів в російській, українській та англійській мовах» визначено зв'язок культури і мови. На думку дослідника, у фразеології захована уся багатогранність історичного буття народу, його життя, побут, звичаї, мораль, сила духу, біль і гнів, страждання і надія [30, с. 49].

Помічено, що фразеологія характеризується значним ступенем національної маркованості: щодо вивчення різноетнічних мовних картин світу ефективним виступає різноаспектний аналіз національно-специфічних фразем, оскільки вони відображають відмінності між народами у духовній і матеріальній сферах їх культур [3, с. 32].

На думку О. Л. Кононової [76], В. І. Коваля [74], фразеологічні одиниці, відображають (родинні, календарні) давні обряди, і разом з рештою стійких мовних одиниць, що віддзеркалюють стихію народної духовної культури (етнофраземи), утворюють «сакральну народну фразеологію» [76, с. 141]. Етнокультурна інтерпретація таких фразеологічних одиниць, на думку вчених, пов’язана з численними складнощами, адже перед дослідником-лінгвістом у такому випадку постає потреба апелювати не лише до власне мовних, але й до складних позамовних закономірностей, малодоступних відомостей.

Образна основа фразеологізмів відбиває характерологічні риси народного світобачення, що входять як складова частина до поняття «менталітет». На основі цього в мовознавстві сформувався та став загальновизнаним погляд на фразеологічний склад мови як на найбільш прозору підсистему мови для втілення лінгвальними засобами концептів «мови» етнокультури [3, с. 45]. У зв’язку з цим слушною видається думка О. О. Селіванової, яка фразеологізми будь-якої мови трактує як лінгвосеміотичні феномени, що формують «особливу «підмову», одне з концентричних кіл мови, де в усталеній формі зберігаються і транслюються уявлення етносу про світ, культурна й історико-міфологічна інтеріоризація дійсності та внутрішнього рефлексивного досвіду народу» [119, с. 11]. У зв’язку з цим етнокультурна реконструкція народних афоризмів виступає одним зі шляхів, що дозволяє виявити народну природу мови.

Очевидно, що дослідження зв’язків етнофразем з контекстом їх виникнення неодмінно виводить вектор пошуку на рівень народного дискурсивного мовлення, репрезентація якого відбувається у вербальних кодах архаїчної народної обрядовості і святковості, традиційної звичаєвості, які втілюють стійку парадигму етнічного світогляду, що ґрунтується на архетипних віруваннях, породжених колективною свідомістю соціуму. Проходження таким шляхом є продуктивним рухом у напрямку занурення до праглибин народного духу.

Класифікаційний аспект вивчення фразеологізмів по-різному репрезентований у працях низки дослідників, зокрема, В. В. Виноградова [38], С. В. Гавріна [42], Б. О. Ларіна [86] та ін.

Найбільшого поширення у мовознавстві набула класифікація, запропонована В. В. Виноградовим на семантичній основі. Учений виокремив три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення [38, с. 206].

Не ввійшли у класифікацію дослідника народні прислів’я, приказки, примовки, крилаті вислови, оскільки на той час (1947 рік) під фразеологізмами розуміли лише стійкі словосполучення, а прислів’я й приказки до фразем не відносили.

М. М. Шанський поділив фразеологічні одиниці на фразеологічні вирази номінативного та комунікативного характеру. Серед фразеологічних виразів дослідникрозрізняє дві групи: 1) фразеологічні вирази комунікативного характеру, що являють собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження, наприклад: людина – це звучить гордо; хрін від редьки не солодший; мовчання – знак згоди. 2) фразеологічні вирази номінативного типу – це мовне кліше, виражені переважно простим словосполученням: пленарне засідання, ринкові відносини, охорона здоров’я, золоті руки, трудові успіхи, чорне золото. Наприклад: трудові успіхи, палії війни, вищий навчальний заклад [148, с. 195].

За класифікацією дослідника Б. О. Ларіна фразеологічні сполучення поділяються на а) перемінні словосполучення; б) стійкі словосполучення; в) ідіоми [86, с. 84].

Спробу систематизації стійких (фразеологічних) сполук у функціональному аспекті здійснив С. В. Гаврин. Дослідник у своїй праці виділяє шість основних типів: образно-виразні стійкі сполуки, еліптичні сполуки, термінологічні фразеологізми, афористичні фразеологізми, контекстологічні сполуки, ідіоми [42, с. 118].

Заслуговує на увагу класифікація фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками, репрезентована в ряді праць В. Л. Архангельським. У ній фразеологічні одиниці поділяються на фраземи і стійкі фрази [14, с. 69].

В англійській та німецькій мовах за основу класифікації фразеологізмів за семантичною злитістю компонентів покладено класифікацію В. В. Виноградова, але з доповненнями. Так, у межах структурно-семантичної класифікації російський англіцист О. В. Кунін виділив такі структурно-семантичні типи фразеологічних одиниць: номінативні фразеологічні одиниці, тобто фразеологізми, що означають предмети, явища; номінативно-комунікативні фразеологізми – це дієслівні фразеологізми, які можуть трансформуватися в речення при вживанні дієслова в пасивному стані; вигукові і модальні фраземи, тобто фразеологізми, котрі виражають емоції, волевиявлення, але не характеризуються предметно-логічним значенням; комунікативні фразеологічні одиниці, або фразеологізми зі структурою простого та складного речення [80, с. 19].

Отже, у нашому дослідженні за основу буде взята диференціація фразеологізмів В. В. Виноградова. А також ми доповнимо ще одним типом фразеологічними виразами комунікативного характеру з класифікації М. М. Шанського.

До сьогодні немає єдиної класифікації фразеологізмів й у німецькій мові. У вітчизняній лінгвістиці фразеологічні одиниці вивчені досить глибоко і ретельно на матеріалі різних мов світу. Але прикметним для дослідження фразеології німецької мови було з самого початку те, що радянські германісти намагалися застосувати класифікацію В. В. Виноградова до матеріалу фразеології німецької мови. М. Д. Городникова [46], Л. Ф. Зиндер [63], Т. В. Строєва [63] прагнули вдосконалювати класифікацію В. В. Виноградова. Так, М. Д. Городникова, виходячи з семантичної структури фразеологізмів типу фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей, об'єднує їх в одну групу під загальною назвою ідіоми і протиставляє їм фразеологічні сполучення, званими лексичним єдностями [46, с. 37].

Аналогічна спроба була зроблена Л. Ф. Зіндер і Т. В. Строєої [63, с. 18]. Таким чином, дослідники об'єднали два класифікаційні типи В. В. Виноградова, фразеологічні зрощення і фразеологічні єдності, в один під назвою фразеологічні єдності. Другим типом класифікації залишаються фразеологічні сполучення, що протистоять за своїми особливостями фразеологічним єдностям. Однією з найбільш значних є функціональна, яка описана в праці І. І. Чернишової «Фразеологія сучасної німецької мови» [143, с. 44]. Функціональна класифікація з'явилася в радянській германістиці в той період, коли фразеологічні дослідження В. В. Виноградова показали важливість розгляду стійких словосполучень і сполучень слів, які мають цілісністю розуміння, була відвойована у синтаксису і словотвору, оскільки цілий ряд словосполучень ставився німецькими вченими до складних словами. Ці одиниці з чистою номінацією, що позначаються як лексичні єдності, номінативні фразеологізми вперше були досліджені як особлива частина вчення про стійкі словосполучення сучасної німецької мови. Зазначена обставина дозволяє детально простежити функцію і структурно-семантичні особливості стійких сполучень слів цієї групи, а також їх особливості, співвідносні з поєднаннями слів, що виконують у мові експресивно-номінативну функцію.

За походженням (етимологією) фразеологізми досліджуваних мов поділяються на: сталі вислови з народної, професіоналізми, переклади з інших мов або запозичення фразеологізмів без перекладу, вислови з античної культури, біблійні та євангельські вислови, вислови відомих людей (афоризми, цитати) [31, с. 149].

Фразеологізми прийнято диференціювати за співвіднесеністю з певними частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням, виділяючи іменникові, прикметникові, прислівникові, вигукові.

За допомогою названих класифікацій здійснюють опис фразеологічних одиниць, характеризують особливості їх функціонування та еволюцію їх у мовній системі. Велику цінність становлять прислів’я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різноманітні сфери життя народу.

Лінгвокультурний аспект утілений у працях таких учених як В. А. Маслова [93], А. Вежбицька [35]. На думку В. А. Маслової, термін «лінгвокультурологія» виник у зв’язку з роботами фразеологічної школи, очолюваної В. М. Телією. Ця наукова галузь «виникла на перетині лінгвістики та культурології, і яка досліджує вияви культури народу, відображені та закріплені у мові» [35, c. 107]. Її призначення експлікувати культурну значимість мовної одиниці, тобто культурні знання, на основі зіставлення прототипної ситуації фразеологізму чи іншої мовної одиниці, його символьного прочитання з тими кодами культури, які відомі чи можуть бути запропоновані носієві мови лінгвістом.

Дуже актуальним нині є питання взаємозв’язку мови та культури. Мова до певної міри визначається культурою, але ступінь впливу культури ще й досі не визначений. Твердження, що культура впливає на спосіб використання мови є беззаперечним, адже остання є вербальним її вираженням. Цей факт підтверджено словами Е. Сепіра «Культуру можна визначити як те, що суспільство робить і думає. Мова є тим, як думають… Цілком справедливо, що історія мови й історія культури розвиваються паралельно» [119, с. 171].

На думку Б. М. Ажнюка, який досліджує англійську фразеологію, національно-специфічні елементи культури відіграють важливу роль у процесі інтеркомунікації: під час спілкування з іноземцями, вивчення іноземної мови, перекладу, сприйняття різноманітних текстів. Акт міжмовної та міжкультурної комунікації відбудеться, за умови адекватного порозуміння двох учасників комунікативного акту, які належать до різних національних груп [4, с. 18].

При лінгвокраїнознавчому підході до дослідження фразеологізмів головну роль відіграє зміст іншомовних одиниць, бо лінгвокраїнознавчий аналіз фразеологізмів неможливий без урахування таких чинників, як історія країни та її культури, суспільні ритуали та звичаї, духовніи цінності та ідеали. Фразеологічні одиниці відображають національно-культурну семантику мови та її народу.

Одним із важливих сучасних аспектів вивчення фразем є перекладний.

Відтворення сталого виразу іншою мовою зазвичай становить проблему, адже передати їх дослівно майже неможливо, крім фразеологізмів античного походження. Адже вони являють собою єдиний образ, тому їх необхідно розглядати, як єдине семантичне ціле і віднаходити в іншомовний еквівалент з таким же чи подібним значенням.

Проблеми відтворення фразеологізмів у мовознавстві активно досліджуються в роботах О. І. Чередниченка [142], В. Д. Ужченка [139], Д. В. Ужченка [138], В. Я. Теклюка [133], О. І. Молоткова [98], Л. Г.Верби [36]. Ученими помічено, що недоречне або неправильне використання фразем робить мову не тільки убогою, але і стилістично збідненою. Доречно вжиті фразеологізми прикрашають як усне мовлення, так і літературні твори.

Підсумовуючи вищесказане, зазначимо: найкращий спосіб передати фразеологізм фразеологізмом. Це є можливим тоді, коли обидві мови запозичили фразеологічний зворот з інших мов; переклад фразеологічним аналогом. При такому перекладі слід враховувати, що український образ повинен бути нейтральним щодо національного забарвлення: Сan the leopard change his spot? – Горбатого могила справить [103, с. 129]; переклад калькою, тобто спроба скопіювати іншомовний образ і створити свою фразеологічну одиницю: Rome was not built in a day – Не одразу Рим будувався [103, с. 444]; описовий переклад, відмова від перекладу фразеологізмом.

Методологічний аспект вивчення фразеологізміввисвітлюється у працях таких дослідників, якШ. Баллі [18], А. І. Смирницький [122], В. В. Виноградов [38], В. Л. Архангельський [14], Н. Н. Амосова [7], Л. П. Сміт [121], М. І. Абаєва [1].

Фразеологія кожної мови – це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатющий матеріал про його історію, звичаї, ідеали, мрії та сподівання.

Оскільки, фразеологічна одиниця фіксується у словниках загального типу, й у фразеологічних словниках та довідниках, то існують певні методи вивчення фразем, тому їх потрібно знати і правильно застосовувати на практиці, оскільки кожен метод має свої характерні особливості. Методи вивчення фразеологічних одиниць мають свою специфіку та структуру.

Метод вивчення фразеологічних одиниць вперше у 1963 р. запропонувала Н. Н. Амосова. Дослідниця розробила контекстологічний метод вивчення фразеологізмів [7 с. 28]. Основні його принципи повинні лягти в основу будь-якого методу вивчення фразеології: вивчення фразеологічних одиниць в умовах їхнього вживання у реченні, вивчення контекстуальної взаємодії слів, а також врахування специфіки мови.

Варіативний метод вивчення фразеологічних одиниць був запропонований В. Л. Архангельським у 1964 р. [14, с. 91]. Ним передбачено підхід до фразеології як до системи та вивчення реальних варіацій фразеологічних одиниць, також виділення фразеологічного значення як особливої лінгвістичної категорії.

Метод фразеологічної ідентифікації вперше запропонований у 1964 р. О. В. Куніним. Він заснований на різних типах фразеологічних значень, співвідношенні елементів до всієї структури, а також допомагає виділяти фразеологізми серед складних слів та словосполучень [80, с. 15].

Комплекативний метод дослідження фразеології розроблений С. В. Гавріним у 1976 р. Учений виділяє три типи спеціалізованих комплікативів, або сполучення слів: 1) експресивно-образні; 2) еліптичні; 3) гносеологічні (афоризми, складні терміни) [42, с. 41]. Наприклад: the ass dreams of thistles – голодній кумі тільки хліб на умі [103, с. 39].

Фразеологічний опис – це метод, який служить для виділення різних типів фразеологізмів [69, с. 59]. Прикладом цього методу можна навести такі фразеологічні одиниці: pleased as a dog with two tails – «дуже задоволений» [103, с. 139 ], drunk as a boiled owl – « п’яний, як чіп»[103, с. 372].

Отже, ознайомившись з методами вивчення фразеологічних одиниць та проаналізувавши їх, можна зробити такий висновок, що кожен із методів є досить важливим і цікавим по-своєму. Тому досить важливо ознайомитись з кожним із них, щоб вміти правильно застосовувати на практиці, бо кожен із методів має свої характеристики, свою структуру та специфіку.

Діалектну фразеологію на сьогодні також доречно розглядати як окремий аспект сучасних лінгвістичних досліджень. У другій половині ХХ і на початку ХХІ століть активізувалося видання діалектних малих форм фольклору, чільне місце серед яких посідають приказки, приповідки, примовки, власне-фразеологізми. З опублікованих праць широковідомі студії С. П. Бевзенка [19], Н. А. Москаленка [101], М. Т. Демського [50]. Значним доробком учених у цій галузі можна уважати працю А. О. Івченка [65], у якій досліджується фразеологія українських народних говорів, кандидатські дисертації та праці Н. Д. Бабич [16], Т. Г. Грици [47], Г. Ф. Ступінської [126], Н. Д. Коваленко [72], М. Я. Олійник [106], статті «Актуальність вивчення української діалектної фразеології» С. П. Бевзенка [19], «Із спостережень над українською діалектною фразеологією (на матеріалі бойківських говірок)» Ю. Ф. Прадіда [112], «Національно-культурна мотивація власної назви в англійській діалектній фразеології» О. С. Пальчевської [11о], «Німецькі запозичення в гуцульських говірках» Х. Вільперта [40].

На думку дослідників, визначальною ознакою діалектної фразеологічної картини світу є її антропоцентричність. Образ людини як суб’єкта і об’єкта вторинної номінації, що утримує у своїй пізнавальній діяльності антропоцентричний вимір, формується оцінно-експресивним поглядом на особистість крізь призму надзвичайно широкого кола явищ дійсності. Діалектна фразеологія з цього приводу є невичерпним джерелом дослідження особливостей народного світобачення, специфіки образного мислення етносу, розвитку та збагачування численних синонімічних рядів стійких словосполучень, вивчення процесів формального та семантичного варіювання фразеологічних одиниць.

Фразеографічний аспект репрезентує укладені фразеологічні словники досліджуваних мов. Їх поділяють на одномовні («Словник фразеологізмів української мови» В. М. Білоножко [27]), що найповніше відображає загальновживану фразеологію сучасної української мови. Значення фразеологічних одиниць ілюструється цитатним матеріалом. У словнику подається всебічна лексикографічна характеристика фразеологізмів. Одномовним є словник «Фразеологічний словник української мови» В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко, який вміщує найуживанішу фразеологію сучасної української мови. У ньому розкривається значення фразеологізмів, що ілюструється цитатами, подається їхня граматична й стилістична характеристика, наводяться синонімічні та частково антонімічні вислови. Вперше досить широко подаються історичні, етимологічні та кульутрно-етнічні коментарі. Перекладні словники бувають двомовними або багатомовними, це такі словники фразеологічних одиниць, як двотомний словник англійської мови «Англо-русский фразеологический словарь» О. B. Куніна [83], «Англо-русский словарь» B. K. Мюллера [103], німецької мови «Німецько-російський фразеологічний словник» Л. Е. Биновича [25], «Redewendungen und sprichwö rtliche Redensarten» K. Duden [153]. У перекладних словниках подаються лексичні або фразеологічні відповідники різних мов з урахуванням семантичної структури того слова, яке перекладається, а також особливостей функціонування слів та словосполучень у кожній мові. У фразеологічних словниках зібрано та упорядковано велику кількість фразеологізмів та стійких словосполучень, завдяки яким ми можемо простежити усі зміни в структурі і семантиці фразем.

Особливості фразеологічних одиниць в художньому тексті становить ще один аспект. Адже, мова художнього твору з лінгвістичного погляду становить органічну єдність широкого спектра взаємодіючих виражальних засобів, серед яких помітне місце належить фразеологічним одиницям. Дослідник О. І. Єфімов підкреслив провідну роль фразеологізмів у системі мовних засобів художньої виражальності, вони визначають стиль [54, с. 280].

Естетична роль фразеологічних одиниць у художній літературі, вважає І. Б. Голуб, зумовлена їх природною образністю й емотивністю, а також умінням автора відібрати потрібний матеріал і ввести його в текст, підпорядкувати художньому задумові [45, с. 159]. Посилення інтересу науковців до проблем лінгвістики тексту зумовлює необхідність розгляду питань, пов’язаних із функціями фразеологічних одиниць у художніх творах. Питанням функціонування фразеологізмів у текстах присвячено роботи Л. Г. Авксентьєва [3], М. Ф. Алефіренка [6], В. М. Білоноженка [29], Л. Г. Скрипник [120], А. Е. Супрун [131], В. Д. Ужченка [138] та ін.

Фразеологічна одиниця, виступаючи як компонент будь-якого тексту, тісно пов’язана з контекстом твору. Саме у живому мовленні виявляє вона повною мірою свій зміст. Аналіз фразеологічної одиниці в ізоляції від контексту малоефективний, не забезпечує розкриття глибини її семантики, оскільки фразеологізм здебільшого вступає у складні смислові стосунки з певним контекстом і залежить від нього. Залежно від змісту контексту, рідше від окремого слова чи словосполучення, фразеологічна одиниця набуває відповідного звучання. Зміна структури та лексичного складу сприяє ще тіснішому зв’язкові її зі словами контексту. Внаслідок цього фразеологізм утворює з контекстом єдину змістову цілісність. Якщо слово в контексті може бути нейтральним, то цього аж ніяк не можна категорично сказати про фразеологічну одиницю. Наприклад, ідіоми в художньому творі завжди мають експресивний характер. Вивчаючи функціональні особливості фразеологізмів, неминуче слід звертатися до аналізу структури контексту.

На думку В. М. Білоноженка, фразеологічна одиниця поза текстом становить абстрактну схему, яка в кожному конкретному випадку наповнюється особливим, властивим лише конкретному контексту змістом [29, с.72-73].

У статті О. М. Рум’янцевої «Фразеологізми як засоби гуморотворення у творах сучасних українських письменників-гумористів» досліджуються фразеологічні одиниці в творах сучасних українських гумористів, роль стійких поєднань для створення комічних ситуацій [115, с. 46-49].

І. С. Чернявська у своїй праці «Функціонування фразеологізмів у трилогії Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» робить спробу класифікувати фразеологічні одиниці, ужиті в трилогії В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», визначає способи трансформації використаних прозаїком узуальних фразеологізмів, а також формулює висновки щодо функціонально-стилістичного навантаження представлених у творі фразеологічних одиниць [146, с. 63-68].

Окремий аспект вивчення фразеологічних одиниць становить вивчення фразем з компонентом онімом. У цій галузі відомі праці таких фразеологів, як Д. В. Ужченко [139], О. Л. Березович [22], В. М. Мокієнко [97], Р. І. Охштат [108] та ін.Онімний компонент, виражений у фразеологізмахзалежить від семантичної конотації явищ дійсності. Відкритість проблеми семантичного статусу онімів у фразеологізмах, на думку Д. В. Ужченка, пояснюється різними позиціями вчених щодо розуміння їхньої ролі у формуванні фразеологічного значення. Такі дослідники як О. Л. Березович [22], В. М. Мокієнко [97], вважають, що культурні конотації, які тривалий час відзначаються стабільністю в межах певної мови, сприяють формуванню символіки в оніма, тим часом прихильники парадигматичної асемантичності онімів а саме дослідник Р. І. Охштат [108] уточнює, що з безпоняттєвого знака на рівні мови онім перетворюється в апелятив на рівні фразеології. Кожний онімний клас має свої особливості, а тому у фразеологізмах онім може і не мати символічного значення, виконуючи лише номінативну функцію.

Найбільш прийнятною є думка вчених про повноправний, хоча і специфічний (екстралінгвальний) статус онімів, які відіграють основну роль у мотивації фразеологізмів. На думку О. Л. Березовича, розуміння конотацій оніма залежить від асоціативного фону, що експлікує його у свідченнях етносвідомості, тобто в актах мотивації, а не власне номінації [23, с. 205]. Основою мотивованості, за вченими А. М. Кравчук [77] та Н. М. Пасік [111], є внутрішня форма фразеологізму, яка розглядається як обов’язкова образно-смислова характеристика мовного. За такого підходу актуалізується поняття лінгвокультурної мотивації, під якою в дослідженні розуміється психоментальна операція встановлення образності фразеологізмів з онімним компонентом, яка ґрунтується на лінгвокультурній інформації, закодованій у символіці оніма. Залежно від внутрішньої форми фразеологізму, мотивація може бути експліцитною (асоціативною) та імпліцитною (виявляється шляхом етимологічного аналізу).

Джерелом лінгвокультурної інформаціїонімного компонента є соціум, історія, література, античність, християнство.

Отже фразеологія становить багатоаспектну науку, яка вивчає фразеологічні одиниці мови. Саме у аспекті вивчення фразеологізмів з онімним компонентом і буде виконано магістерську роботу.