Аналіз видатків Державного бюджету України на соціальний захист та соціальне забезпечення

Проблема бідності існувала завжди. В кожному суспільстві можна спостерігати поділ населення за соціальним чи матеріальним статусом. Бідність як соціально економічне явище і фінансова проблема сприймається особливо драматично. На формування доходів населення впливає можливість економічного зростання у країні та ефективність державної політики доходів, розробка та організація виконання належним чином відповідних законів України, указів Президента України та інших нормативних актів, спрямованих на розв’язання проблем соціальної сфери.

Така політика повинна бути націлена передусім на збільшення рівня доходів населення та його платоспроможного попиту, зменшення податкового навантаження на доходи громадян, зменшення рівня бідності у країні, тощо. У розподілі отримуваних доходів криються різні причини виникнення бідності як на глобальному рівні, так і в середині країни. Пом’якшення соціальної нерівності лежить в основі стратегії переходу до стійкого економічного розвитку суспільства та досягнення в ньому загального добробуту [38, 24-28].

У нас в країні основним джерелом фінансування соціальних гарантій є бюджетна система, яка кількісно виражається через величину консолідованого бюджету. Населення держави знаходиться в тісному взаємозв’язку з бюджетною системою. Працююча частина громадян вносить до бюджету податки, зобов’язані платежі, а держава бере на себе певні соціальні гарантії.

Видатки бюджету відіграють провідну роль у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку суспільства.

Видатки на фінансування соціальної сфери є важливими для будь-якої країни. Проте важливий не тільки їх обсяг, але і ефективне використання. На сьогоднішній день проблеми фінансового забезпечення соціальної сфери є одні з найважливіших.

Проаналізуємо розподіл видатків за функціональною класифікацією на соціальний захист та соціальне забезпечення за 2011 – 2013 роки поданий у табл. 2.1

Таблиця 2.1

Динаміка видатків Державного бюджету України на фінансування соціального захисту та соціального забезпечення за 2011-2013 роки

На основі даних табл. 2.1, можна стверджувати, що найбільший обсяг видатків припадає на соціальний захист пенсіонерів, а також на соціальний захист інших категорій.

Якщо звернути увагу, то в 2013 році на соціальний захист пенсіонерів було витрачено 83 233, 6 млн. грн. Зокрема у 2012 році частка видатків на соціальний захист пенсіонерів 64 494, 1 тис грн., що на 29, 1 % менше порівняно з 2013 роком, що склалося у зв’язку із підвищенням пенсійного віку для чоловіків та жінок, внаслідок впровадженням у 2011 році Пенсійної реформи з метою зменшення дефіциту Пенсійного фонду України та виконання умов кредитування МВФ понад квоти нашої держави (1, 89 млрд. дол. США).

Так, за даними Державної служби статистики України у 2013 році налічувалося 13, 7 млн. пенсіонерів, у 2012 - 13, 4 млн. пенсіонерів, тоді як у 2011 роках їх кількість становила 13, 7 млн. осіб відповідно.

Щодо видатків на соціальний захист сім’ї, дітей та молоді, то їхня частка з кожним роком зменшується, що в 2012 році становили 31 млн. грн., що на 291, 8 млн. грн. менше ніж у 2011, але у 2013 році можна побачити їхнє збільшення на 3, 9 % до 32, 2 млн. грн., на що вплинуло збільшення розмірів допомоги при народженні дитини та інших видів допомоги.

На рахунок соціального захисту інших категорій населення, то в 2013 році видатки зменшились на 62, 8 % або на 4 506, 5 млн. грн. Також, у 2012 році можна побачити збільшення видатків на допомогу у вирішенні житлового питання на 416, 2 млн. грн., що на 57, 1 % більше ніж у 2011 році.

Загальний обсяг видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення у 2013 році збільшився на 17, 7 % за рахунок підвищення розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати від яких залежить більша частина виплат, які виділяють на соціальний захист та соціальне забезпечення, що свідчить про збільшення державної підтримки соціально-вразливих верств населення.

В Україні управління фінансами соціального сектора та розв’язання соціальних проблем покладалося, окрім держави, на органи влади по регіонах, суспільні та регіональні організації, власників підприємств та банків та на органи місцевого самоврядування. Провідним державним органом з соціальних питань стає Міністерство праці та соціальної політики.

Оскільки можливості соціальної політики визначаються й обмежуються наявними економічними ресурсами, соціальна політика держави тісно пов’язана з економічною. Сьогодні гостро вирізняється проблема саме фінансування соціального забезпечення. Тривалий час основним джерелом ресурсного забезпечення розв’язання соціальних питань був бюджет держави, який виконував роль перерозподілу фінансових ресурсів із виробничої сфери у невиробничу. Звідси походить і відомий залишковий підхід до фінансування соціального забезпечення.

Світова практика використовує такі джерела фінансування соціального забезпечення: бюджетні асигнування, соціальне страхування, плата за надані послуги, фінансові ресурси господарюючих юридичних осіб, кошти спонсорів, меценатів і благодійних організацій та фондів, кредит. Потрібно враховувати, що значна частина фінансових ресурсів перерозподіляється на соціальне забезпечення за рахунок сплати внесків на обов’язкове пенсійне страхування.

Рис. 2.1 Динаміка видатків ДБУ на соціальний захист та соціальне забезпечення за 2011-2013 роки.

Як видно з рис. 2.1 загальні видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення в 2011 році становили 63540, 2 млн. грн., що на 11714, 2 млн. грн. менші ніж в 2012 році, загальна сума яких становила 75254, 4 млн. грн.. Також ми бачимо позитивну тенденцію до збільшення загальної суми видатків ДБУ на соціальний захист і соціальне забезпечення і в 2013 році до рівня 83233, 6 млн. грн., що на 7979, 2 млн. грн., більші ніж за аналогічний період 2012 року і на 19693, 4 млн. грн. ніж у 2011 році. Ця тенденція пов’язана зі збільшенням надходжень Державного бюджету та направленні коштів ДБУ на покращення соціального становища населення України.

Отже, програми соціального захисту та забезпечення потребують першочергової фінансової підтримки з боку держави, про що свідчать наступні сторони життєдіяльності малозабезпечених українських громадян.

По-перше, бідність значної частини населення країни нині, за оцінками західних експертів, чисельність тих, хто є бідними становить 60%, або 30 млн. українського населення. Для порівняння зазначимо, що до числа бідних у Португалії належить 30% населення, у Данії, Бельгії, Німеччині – менше 10%, у Швеції - 6%. По-друге, в країні тривалий час зберігається низький рівень трудових доходів населення.

Тому, доцільним буде проаналізувати зміну прожиткового мінімуму за період 2011-2013 років (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Динаміка прожиткового мінімуму за 2011-2013 роки

грн.

Як видно з табл. 2.2, розміри прожиткового мінімуму для різних верств населення за досліджуваний період мали постійну тенденцію до збільшення. Так, станом на 01.01.2013 року розмір прожиткового мінімуму для дітей шестирічного віку становив 972 грн., що на 79 грн. менше ніж на 01.01.2012 року і на 156 грн. – на 01.01.2011 року.

Що стосується прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, то його розмір в 2011 становив 977 грн., в 2012- 1112 грн., в 2013 розмір прожиткового мінімуму становив 1210 грн. Якщо взяти до уваги розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можна спостерігати наступну тенденцію його зміни, то в 2013 році його розмір становив 1147 грн., що на 74 грн. більше ніж в 2012 році і на 206 грн. перевищує показник 2011 року. На рахунок загального показника прожиткового мінімуму то в 2013 році він становив 1108 грн., в 2012 році – 1017грн., в 2011 році його значення сягнуло відмітки 894 грн.

Відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. № 966-XIV, прожитковий мінімум застосовується для:

- загальної оцінки рівня життя в Україні;

- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімально пенсії за віком;

- визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми;

- допомоги по безробіттю, а також стипендій та

інших соціальних виплат;

- визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях

- охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;

- встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

- формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»:

1. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку;

2. До осіб, які втратили працездатність, відносяться: особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах; непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Наступним кроком нашого дослідження буде аналіз мінімального та максимального розміру пенсії за віком за період 2011 – 2013 років.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35, а у жінок - 30 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено Законом, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зміна розмірів мінімальної пенсії за 2011 – 2013 рр. показана в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Динаміка мінімального та максимального розміру пенсій за віком

за 2011-2013 роки

грн.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. (Закон України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV).

Обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до 1.10.2011 р. – дати набрання чинності Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI " Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Перейдемо до аналізу динаміки мінімальної та максимальної заробітної плати за 2011 – 2013 роки (рис. 2.2).

Максимальна сума заробітної плати застрахованої особи, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначається на рівні сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI, зі змінами, внесеними відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. №3668–VI).

Рис. 2.2. Динаміка заробітної плати за 2011 – 2013 роки

З рис. 2.2 можна побачити позитивну тенденцію до збільшення як мінімальної так і максимальної заробітної плати за період 2011 – 2013 років.

Так, в 2013 році розмір мінімальної і максимальної заробітної плати становив 1147 грн. і 19 499 грн. відповідно, що на 74 грн. і на 1258 грн. більше відповідних показників аналогічного періоду 2012 року. У 2011 році мінімальна заробітна плата становила 941 грн., що на 206 грн. менше показника 2013 року, що стосується максимальної заробітної плати, то в 2011 році цей показник сягнув відмітки в 14115 грн., що 5384 грн. менше показника 2013 року.

Отже, в даному підрозділі ми проаналізували основні показники Державного Бюджету України за 2011- 2013 роки, що стосуються соціального захисту та соціального забезпечення населення, також провели аналіз соціальних гарантій населення, таких як: мінімальна пенсія, прожитковий мінімум та мінімальна заробітна плата.