Специфіка розвитку демократичної традиції в Україні

Ефективне впровадження демократичних інститутів у сучасній Україні потребує об'єктивного аналізу елементів демократії в політичній свідомості і культурі українського народу, їх відображення в політичній думці і полі­тичній традиції. Створений істориками XIX - початку XX ст. романтизова­ний міф про «одвічний демократизм» української нації не дозволяє осягну­ти усієї багатовимірності й суперечливості політичної практики України впродовж століть (від Київської Русі і Козаччини до революційних змагань 1917-1920 рр., «радянської демократії» та досвіду посткомуністичної тран­сформації), в якій виявлялися як демократичні, так і авторитарно-монархіч­ні та тоталітарні тенденції. Та все ж, якщо кожен народ, як уже мовилося, має у своїй історії певні елементи демократичного самоврядування та під­стави їх актуалізувати у сучасну епоху, то українці також (і тим більше!) зо­бов'язані акцентувати у своїй історії те, що працює на сьогодення, допома­гає не опускати руки, розв'язуючи найважчі «вузли» переходу до демократії.

Розвиток демократичної традиції в Україні порівняно з країнами Заходу мав свою специфіку. По-перше, перервність державницького процесу, чер­гування в українській історії періодів політичного піднесення і занепаду зу­мовлювали «хвилеподібність» розвитку цієї традиції. Справжні злети демок­ратичної думки та спроби втілити її досягнення у політичну практику при­падали, головно, на епохи визвольних змагань та зростання суспільної ак­тивності. По-друге, демократична ідея в Україні завжди підпорядковувалася соціальній та національній ідеям. В умовах тотального зубожіння і безправ'я українського народу, тривалої відсутності власної державності і панування інонаціональних авторитарних режимів концепції демократичного врядування та ліберальних прав і свобод видавалися утопічними і не мали широ­кої підтримки. Лише коли розгортався процес соціальної емансипації, коли форми національної державності набували реальних обрисів, демократичні ідеї знаходили суспільний резонанс і переходили у площину практичної ре­алізації.

Незважаючи на несприятливі історичні умови й відставання України від світових здобутків демократії, у переломні періоди історії, часи національ­ного відродження і політичного піднесення українське суспільство засвою­вало, розвивало, а часом і застосовувало на практиці демократичні ідеї сво­єї епохи. Український народ проявляв свободолюбність, повагу до людської гідності і значну міру демократизму. Він ніколи не полишав свідомості сво­єї спорідненості з вільним світом і прагнення активної політичної творчості в контексті прогресу європейської цивілізації.