Конфесійний чинник у повстанні під проводом Богдана Хмельницького.

Н. Яковенко справедливо називає козацькою революцією. Безперечно головними причинами повстання стали фактори соціальні, особисті, станові. Від самого початку війни православ’я стало важливою ознакою руськості, а отже приналежності до повстання. У тогочасній масовій свідомості образ ворога визначали етноконфесійні та соціальні ознаки. Римо-католик був майже завжди поляком, а також паном, іудей – євреєм та орендарем.Після перших перемог навесні 1648 р. козаки висувають низку вимог, у тому числі і релігійного характеру. Влітку цього року в листі до короля Владислава IV представники козаків вимагали повернення православним храмів у Красноставі, Любліні та Сокалю, які на той час посіділи уніати. Вони також вимагали дотримання давніх прав і вольностей не лише козацького стану, але й Православної Церкви. Релігійні вимоги були підняті також на конвокаційному і елекційному сеймах, які відбувалися вже після смерті Владислава IV. Однак надалі основними залишалися помірковані вимоги: передовсім підтвердження новим королем Пунктів 1632 р. Тим не менше появляються вперше і більш радикальні: в листі Б. Хмельницького до короля-електа Яна Казимира прозвучала вимога знесення унії як такої. Однак вона так і не була затвердження сеймовою конституцією.

] На теренах охоплених повстанням значних втрат зазнавала саме Унійна Церква. Стосувалося це зокрема і унійної Холмської єпархії. Не випадково період перебування козаків на терені цієї єпархії місцевий собор 1649 р. окреслив як «Tyrannica Cosacorum pro S[anctae] Unione». Під час військової кампанії 1648 р. козаками була спалена холмська катедра, в Потеличу загинув унійний священик. Подібна ситуація була і в інших унійних єпархіях.Однак треба також пам’ятати, що козаки не шкодували також і православного населення. Свідчення цього є численні охоронні листи Б. Хмельницького для православних духовних інституцій – зокрема, Густинського та Мгарського монастирівКрім цього козаки як «люди шаблі» доволі часто зневажливо ставилися до священослужителів як таких. У жовтні 1648 р., за свідченням очевидців, козаки захопили православний собор Св. Юра у Львові. Тоді загинули близько 50 осіб, а жінок віддано татарам в ясир, було також спрофановано Престіл. Важливою подією першого етапу війни став тріумфальний в’їзд Б. Хмельницького в Київ у січні 1649 р. Його зустрічали натовпи місцевого населення. Спудеї Києво-Могилянської колегії привітали гетьмана віршами, називаючи його «Мойсеєм, визволителем з лядської неволі». ] Військо Запорізьке з гетьманом на чолі зустрічав київський православний митрополит Сильвестр (Косів) та єрусалимський патріарх Паїсій. Разом із ними гетьман Хмельницький в’їхав у місто через Золоті Ворота, що теж не було випадково. За кілька днів патріарх у соборі Св. Софії відпустив гетьманові усі його минулі та майбутні гріхи. Слід пам’ятати, що такий ритуал завжди був пов’язаний з коронаційною процедурою. Таким чином у головах церковних ієрархів ідея козацької автономії почала поступово перероджуватися в ідею самостійної козацької держави із правителем-гетьманом на чолі.Після невдачі переговорів між козаками і представниками короля на початку 1649 р. військові дії продовжилися. Однією з найважливіших стала битва під Збаражем. Після облоги міста і зради татар між козаками і поляками розпочалися переговори. Козаки запропонували 17 пунктів, серед яких були вимоги і релігійного характеру. В серпні 1649 р. підписано Зборівську угоду. Релігійні вимоги у ній були наступні: Ліквідація унії на терені Речі Посполитій;

2) Повернення майна уніатів православним; Заборона перебування єзуїтів та монахів інших латинських орденів, а також євреїв на козацькій територі4) Усі світські уряди на цій території мали посідати лише православні;

5) Православний митрополит разом із двома єпископами мали отримати місце в сенаті;

6) Православні мали отримати храми у Кракові, Варшаві та Любліні.Зборівська угода була лише частково ратифікована коронним сеймом. Не вдалося затвердити пункти пов’язані із ліквідацією унії, а також ті, які стосувалися місця митрополита у сенаті. Однак згідно королівського універсалу з 1650 р. було обсаджено низку пустуючих єпископських катедр (перемишльську, холмську, луцьку і мстиславську) «людьми грецької релігії». Військові дії продовжилися наступного року В червні 1651 р. відбулася одна з найбільших битв цієї війни – під Берестечком, у якій перемогли коронні війська. На стороні королівських військ перебував також холмський унійний владика Яків (Суша). Під Берестечком в обозі коронних військ знаходилася Холмська ікона Божої Матері. Натомість на боці козаків перебував і загинув коринфський митрополит Йоасаф, який привіз Хмельницькому меч, освячений на Гробі Господнім у Єрусалимі. Після цієї поразки козаків у вересні 1651 р. була укладена Білоцерківська угода, яка обмежувала певні права надані козакам попереднім договором. Однак умова надалі підтверджувала права православних на єпископські катедри і власність уніатів. Питання ліквідації унії не піднімалося. Сприятлива для уніатів ситуація сприяла тому, що в 1652 р. Холмська єпархія знову була повернена Унійній Церкві, а православний єпископ Діонісій (Балабан) залишив Холм. Крім цього король підтвердив право уніатів на Перемишльську катедру.8 січня 1654 р. було укладено Переяславський договір між козаками та Московською державою. Цей акт не був популярний серед вищого православного духовенства. Митрополит Сильвестр (Косів) двічі відмовлявся присягати на вірність московському цареві. За мирополитом послідувала значна частина духовенства. Лише на прохання Б. Хмельницького митрополит погодився визнати владу царя. Виразником протилежної думки на договір був промосковськи налаштований ніжинський протопоп Максим Филимонович.