Проаналізуйте зміст біологічної та енергетичної концепцій етносу.

Проблеми теорії етносу цілком нові в етнології. До середини XX ст. жоден із вчених не ставив питання про природу, сутність і буття етносу. Якщо вони й ставилися, то лише побіжно, в кон тексті розробки теорії нації. Учені XIX ст. для означення етніч них спільнот користувалися термінами “плем’я”, “раса”, “нація”, “популяція”, а людські спільноти розглядали як біологічні чи соціальні організми. Так, Г.Спенсер користувався терміном “люд ські популяції” і вважав їх за біологічні організми, Л.Морґан вживав термін “етнічний період”, А.Бастіан зближував поняття “народний”, “етнічний” і виділяв окремі “етнічні ареали” і т.д. Відомий німецький етнолог Ф.Ратцель цілий ряд законів роз витку природи переносив на розвиток людства і його культури. Етноси він розглядав як живі біологічні організми, які щоб ви жити, мусять вести боротьбу за “життєвий простір”. Ідею Ратце- ля про “життєвий простір” підхопили і взялися розвивати геопо літики, активними її прихильниками були А.Гітлер та Й.Сталін. Нині ці ідеї сповідують окремі російські політики, які претензії на чужі землі обґрунтовують “природними кордонами”, “єдиним простором” і т.ін. На рубежі ХІХ-ХХ ст. французький антрополог І.Денікер спробував розкрити поняття “етнос” і навів близьке до сучасного його визначення.. Виходячи з ідеї німецького філо софа XVIII ст. Гердера, який народ (етнос. — М.Т.) зводив до єдності “крові і землі”, спираючись на традиції еволюціоністсь кої і дифузіоністської етнології другої половини XIX — ПОЧ.ХХ ст., російський етнолог М.С.Широкогоров розробив першу спра вжню теорію етносу. У 1923 р. в Шанхаї він видав працю “Етнос: Дослідження основних принципів зміни етнічних і етнографіч них явищ”. Її автор вважав, що “етнос” — це така людська спі льнота, в якій відбувається процес творення, розвитку і смерті тих елементів, котрі дають можливість існувати людству як окре мому виду. При цьому етносом він вважав таку групу людей, яка об’єднана спільністю походження, звичаїв, мови і укладом життя. Широкогоров розглядав розвиток етносу як процес пристосу вання до середовища і пристосування середовища до своїх по треб. Ототожнюючи етноси з біологічними спільнотами, він ме ханічно переносив закони біології, точніше зоології, на історичні процеси. Це підтверджується його висновком, що для етносу будь- яка форма існування виправдана, якщо вона забезпечить йому виживання, бо основна мета етносу — вижити. Рушійною силою розвитку етносів він вважав війну, розвиток культури і зростан ня населення. Біологічну концепцію етносу сповідував і німець кий вчений українського походження Андрій Білинський, який відстоював думку, що народ (етнос. — М.Т.) є біологічною спіль нотою, тобто природним, біологічним явищем. Для нього народ (етнос) — не будь-яка група людей, а така група, яка “поєднана кровними, біологічними зв’язками”. Енергетична теорія етносу. Творець теорії Л.Гумільов у її основу поклав вчення видатного українського вченого Л.М.Вер- надського про “живу речовину” нашої планети, яка складається з сукупності всіх живих істот. Людина — складова частина жи вої речовини землі, а тому втягнута у всі біогеохімічні процеси біосфери, входить до неї у вигляді етносів. Розвиваючи ці положення, відомий російський вчений Л.Гу мільов наголошував, що людина відрізняється від тих живих іс тот, які не усвідомлюють своєї діяльності. Людина ж може свідо мо і цілеспрямовано змінювати умови свого існування.