Розкрийте зміст примордіалістської теорії етнічності.

Примордіалістський напрям в етнології виник ще в XIX ст., а оживлений в середині XX ст. американським соціологом Едва- рдом Шілзом, який у 1957 р. запропонував термін “примордіаль- ні зв’язки” (від англ. Ргітогйіаі — прадавній, початковий, ви хідний, первісний). Остаточно напрям було сформовано амери канським етнологом Кліффордом Гірцом у 60-ті роки XX ст. Автори концепції розглядали етнічність як вроджену власти вість людини ідентифікувати себе, вважали, що її підґрунтя ко рениться в природі чи людському суспільстві. Кожна людина протягом життя несе в собі почуття спорідненості зі своєю етніч ною групою. Ці почуття пов’язані з місцем народження, кров ними зв’язками, мовою, формою і стилем міжособистісних і сус пільних взаємин і т.ін. Всі вони закорінені в людській свідомості, є “духовними” за своїм характером, а не з’являються внаслі док раціональної діяльності. Отже, етнічність — це фундаме нтальна основа ідентичності людини. Найчіткіше принципи примордіалістського підходу до про блем етнічності сформулював К.Гірц, який наголошував, що в кожному суспільстві і в усі часи ціла низка людських прив’яза ностей більше спричинена почуттями духовної (“природної”) бли зькості, аніж соціальними взаємовідносинами. Це означає, що усвідомлення групової ідентичності (етнічної належності. —М.Т.) закорінено в генетичному коді і є продуктом ранньої людської еволюції, коли людина, щоб вижити, мусила пізнавати членів спорідненої групи. Отже, етноси (етнічні групи) мають дві об’єк тивні передумови свого існування: природу і суспільство. Усередині примордіалізму сформувалися різні варіанти тлу мачення етнічності і етнічних груп (етносів). Одні з них вихо дять з природно-еволюційних, а інші — з еволюційно-історич- них передумов формування і функціонування етнічних спільнот. Природно-еволюційний варіант примордіалізму. Він був сформульований П’єром ван де Бергом, який вважав, що в осно ві етнічності лежать біологічні та генетичні складники і що вона є результатом еволюції крові, природним об’єднанням людей у боротьбі за виживання. На думку Берга, етнічні групи (етноси) формуються за принципом кровної (родинної) спорідненості, який в соціобіології називають непотизмом (лат. пероз, пероіів — онук, нащадок). Найважливішим чинником формування етносів прихильни ки концепції вважали спільність мови і спільність території фо рмування. Мова виступає не лише важливим чинником етносу, а й результатом етногенезу. Етнічна територія — необхідна умова формування етносу. Вона створює умови для співіснування лю дей, сприяє самовідтворенню етносу і забезпечує різноманітні взаємозв’язки між його мозаїчними складовими. На основі спі льності етнічної території формується й етнічна самосвідомість. Крім того, природні умови спільної території диктують особли вості господарства, позначаються на специфіці матеріальної куль тури і побуту. Отже, для прихильників еволюційно-історичного варіанта примордіалізму етноси — такі людські спільноти, які харак теризуються не лише спільністю мови й території, а й са моназвою, етнічною свідомістю, такими традиційними іде нтифікаційними рисами і ознаками, які передаються з поко ління в покоління. Переніалістська концепція етносу. Близькою до приморді- алістських є концепція, яку в 70-80-х роках XX ст. обґрунтував англійський етнолог Ентоні Сміт і назвав її переніалізмом (від лат. регеппіаі — постійний, довговічний, вічний). Він етноси (ет нічні спільноти) і нації вважав за цілком ідентичні явища. Для Е.Сміта нації — це осучаснені варіанти етносів, які існують в усі епохи історії людства. Те, що термін “нація” набув поши рення лише в новий і новітній часи, не означає, що в античні часи нації, як етнічні спільноти, не існували. Е.Сміт вважав, що етнос (нація) — явище радше історичне і соціальне, ніж природне, тобто така спільнота, для якої характе рні: етнонім, міфи про спільне походження, певна історична па м’ять, почуття солідарності між її членами, спільна історична батьківщина чи зв’язок з нею, спільні елементи культури (мова, звичаї, вірування чи релігія, обряди і т.ін.). 18. Проаналізуйте зміст соціальних теорій етносу в СРСР.

Марксистська теорія соціально-економічних формацій визна чила основні наукові напрями наукових досліджень теорії етносу в Совєтському Союзі. До 60-х років XX ст. проблеми етносу совєт- ські етнографи займалися такими питаннями етносу, як: уточнен ня етнічної термінології, розробка науково-практичних рекомен дацій етнонаціонального розмежування, обґрунтування “особли востей” совєтського інтернаціоналізму і патріотизму, пропаганда ідеї совєтського народу, соціалістичного способу життя і т. ін. Розвиток етнології в 60-80-х роках XX ст. поставив на поря док денний необхідність розробки проблеми теорії етносу. В за хідній етнології тоді доволі активно дискутувалися проблеми ет нічності, а в Совєтському Союзі дискусії велися навколо теорії етносу. Вже на початку 60-х рр. XX ст. Л.Гумільов прагнув роз крити сутність поняття “етнос”, почав розглядати етнос як само стійне явище, поставив питання про співвідношення етносу з ланд шафтом, а упродовж 70-х років XX ст. ним було остаточно обґру нтовано енергетичну концепцію етносу. Тим часом совєтські сус пільствознавці продовжували, у відповідності до марксистської теорії соціально-економічних формацій, виділяти такі форми люд ських історичних спільностей, як плем’я (первіснообщинна фор мація), народність (рабовласницька і феодальна формація), на ція (капіталістична і соціалістична формації). Виникла потреба захистити марксистські підходи тлумачення людських спільнот. Загалом совєтські суспільствознавці, в тому числі й етнографи, етноси (етнічні групи) оголосили соціальними спільнотами (“ор ганізмами”, “одиницями”), а тому концентрували увагу на їх спі льному соціальному походженні; соціальних зв’язках, їхній со ціально-класовій структурі і т.ін. Дуалістична концепція етносу. Була розроблена групою наукових працівників Інституту етнографії АН СССР і узагаль нена директором інституту Ю.В. Бромлеєм упродовж 70-80-х років XX ст. Тому її цілком справедливо представляють як кон цепцію Ю.Бромлея. Творці концепції визнавали, що людство в біологічному від ношенні єдине, розвивається за загальними соціальними закона ми і складається з величезної кількості історично сформованих спільнот. Етноси серед них займають особливе місце, бо відріз няються від всіх інших людських спільнот особливою стійкістю внутрішніх взаємин і взаємозв’язків.Ю.Бромлей вважав, що немає жодних підстав відносити ет носи до біологічних одиниць — популяцій, хоча кожен з них і поєднаний з певною популяцією. Але така популяція сама є “вто ринною”, похідною не від біологічних чинників, а від соціаль них властивостей відповідного етносу. Для нього етнос (етнічна спільнота) — соціальне явище, особливий тип сформованої при родно-історичним шляхом соціальної групи, особлива форма ко лективного існування людей, яка не залежить від волі належних до неї людей і здатна до стійкого багатовікового існування за рахунок самовідтворення. Розглядаючи проблему етносу в історичній перспективі, Ю.Бромлей наголошував, що етнічні спільноти з’явилися вже в добу розвинутого первісного суспільства, а в часи його розкладу з’явились етносоціальні організми. Саме з цього часу й слід роз межовувати етнічні й етносоціальні людські спільноти. Таке роз межування він вважав дуже важливим, бо всі етнокультурні яви ща характеризуються винятковою стійкістю, а всі соціально-еко номічні явища — величезною рухливістю