Проаналізуйте зміст понять етнічна мова та рідна мова.

Однією з найважливіших рис етнічних спільнот є наявність мовної єдності. Мова, будучи головним засобом спілкування лю дей етнічної спільноти, системою збереження, приймання і пере давання інформації, водночас відмежовує їх від інших етносів. Вона безпосередньо пов’язана з біологічною природою людини, функціонує шляхом дії механізму другої сигнальної системи. Водночас мова належить до найбільш стійких і добре зовнішньо виражених компонентів культури етносів, найчастіше виступає головною етнодиференціюючою рисою. Всі люди, які належать до одного етносу, як правило, говорять однією мовою (в тому числі її діалектами), яка для них рідна, тобто засвоюється з ди тинства в сім’ї, родині та навколишньому етнічному середовищі. Мова є становим хребтом етнічних культур, вона виконує ва жливу етнотворчу й етнооб’єднавчу функції.. Більше того, мова входить у культуру етносів, зберігає і передає способи їх мислення і психології. Це підтверджується й тим, що виняткова більшість етносів світу говорять своїми рід ними мовами: українці — українською, грузини — грузинською, поляки — польською, словаки — словацькою, японці — японсь кою і т.д Так, у минулому полонізація і русифікація українського етно су зумовили глибоке руйнування української мовної культури. Але це руйнування не було суцільним до того часу, поки зберіга лося традиційне село, яке виконувало етнозахисну роль. Совєтсь- ка влада сплюндрувала традиційне українське село, а російсько- більшовицькі колонізатори розробили цілу концепцію двомовнос ті українського етносу, а нині, розгорнувши російську мовну агре сію, прагнуть домогтися надання російській мові особливого ста тусу. Мовний імперіалізм сучасної Росії втілився у політиці захи сту зденаціоналізованого “русскоязьічного населення”. Відомі й інші шляхи появи двомовності, коли один етнос роз мовляє кількома діалектами, а політично панівний етнос, здійс нюючи принцип імперіалізму “поділяй і владарюй”, спонукає до створення на їх основі кількох літературних мов. Природним і закономірним є явище, коли кожен етнос має одну рідну мову. Мова, будучи результатом розвитку етнічних спільнот, засвідчує їх психологічні, культурні і мента льні особливості та етнічні стереотипи. Але факти історії свідчать, що зводити сутність етносів до мови, ставити між ними знак рівності немає підстав. В одних випадках етнос, приймаючи чужу мову, асимілюється і сходить з історичної арени. Так зникли етноси Балкан у результаті сло в’янських завоювань УІ-УІІ ст. Вирішальну роль у слов’янізації місцевого населення зіграло політичне панування слов’ян. Інко ли завойовники (германці в Італії, булгари на Балканах) самі асимілюються. У більшості випадків втрата мови засвідчує зник нення етносів. Так зійшли з історичної арени фракійці, скіфи, авари, половці, єгиптяни і т.ін. Такий процес характерний для перської, вір менської, грузинської, української, польської, угорської та ін ших мов. Повернути мертву мову до життя майже неможливо. Щоб таке сталося, потрібна поява етнічної спільноти, яка при йме мертву мову за живу, розмовну, почне' передавати нею етно культурну інформацію. На сьогодні історії відомий лише один випадок повернення мертвої мови до життя — це витворення новоєврейської мови (івриту) на основі давньоєврейської мови. Етнології відомі поодинокі випадки, коли етнос зникає, а його мова, як розмовна, продовжує жити. Так, нині полінезійців-га- вайців не існує, але сильно етнічно змішане населення Гавайсь- ких островів розмовляє полінезійською гаванською мовою, що стала символом солідарності і територіальної єдності змішаного населення штату