Розкрийте зміст і значення етнічного середовища. Виділіть його компоненти.

Важливою рисою етносу є наявність території його формуван ня, розселення, відтворення і відмежування від сусідів. Геогра фічний ландшафт діє на всі живі організми, змушує їх пристосо вуватись до конкретних умов. Ті з них, котрі не здатні пристосу ватися, переселяються в інші географічні ландшафти або вими рають. Етноси як природно та історично сформовані міжпоко- лінні людські спільноти також тісно пов’язані з географічними ландшафтами, але пристосовуються до них посередництвом гос подарського розвитку. Ландшафти і природні умови конкретних територій, як обов’язкова умова виникнення етносів, не лише впливають на господарське життя людей, особливості їх матеріа льної і духовної культури, а й залишають глибокий слід у їх психіці та етнічних стереотипах. Для складання етнічних спільнот, члени яких розмовляють однією мовою, характерно, що всі вони перебувають між собою у реальних міжпоколінних зв’язках. Такі спільноти могли виник нути лише в тих випадках, коли групи, які дали початок етноге незу, жили на певних територіях, вростали в них своїм госпо дарством, матеріальною і духовною культурою, побутом. Особ ливо відчутний їх вплив на етноси, які перебувають на початко вих етапах свого етногенезу, коли кожна етнічна спільнота особ ливо активно адаптується до природного середовища. Кожен етнос по-своєму взаємодіє з географічним середови щем Українська традиція вважає, що вигнанці з рідної землі “ходять манівцями”, “блукають”, “блудять”, бо життя між чужими людьми, на чужині — незатишне, небезпечне. На цій основі в етнології склалися терміни “автохтон” і “або риген”. Давньогрецьке слово автохтон (аиіосНіопев) — корін ний, місцевий житель, тобто той, хто належить до даної те риторії за народженням, за походженням. Уже давні греки на зивали автохтонами найдавніше населення країни. Термін “або риген” походить від латинських слів аЬогі§іпе8 та аЬ огі§іпе — “від початку”. Дослівний переклад терміна абориген — періио- початковий, а термінологічне значення — корінний, місцевий житель; той, хто здавна живе на даній території. В етнології “автохтонний” найчастіше вживається стосовно насе лення та проявів традиційної культури: корінний американець (потомок давніх переселенців на відміну від нових переселен ців), корінний сибіряк (давній російськомовний переселенець), автохтонна культура, автохтонний обряд, автохтонне населення і т.ін. Термін “абориген” в етнології вживається у значенні міс цевий житель, тутешній житель (житель даної землі).. Тому калмиків, які у Нижньому Поволжі живуть з XVII ст. і вросли за три століття в нову батьківщину, називаємо автохтонами, але не називаємо їх аборигенами, бо вони на землях своєї нової батьківщини не жи вуть “від початків”. Це ж саме можемо сказати про угорців, тур ків, слов’янські етноси Балкан, романо-германські спільноти Аме рики та ін. Безперечно, що кожен етнос формується на певній території, але це не гарантує збереження недоторканості і незмінності його етнічної території. Залежно від конкретних історичних процесів етнос упродовж тисячоліть може проживати на території свого первісного формування, може її розширити чи покинути. На приклад, вірмени, грузини, японці, корейці, перси, українці, по ляки, словаки та інші живуть на територіях свого історичного формування. Найвиразніші приклади такого переселення дали готи, гунни, печеніги, половці, угорці, калмики та інші. При таких переселеннях чи розселеннях нові поселенці шукають об ласті, які хоч чимось відповідають їх господарським навикам, нагадують їх історичну батьківщину. Тому іспанці і португальці колонізували переважно зони теплого, англійці — переважно помірного, росіяни — переважно континентального клімату. Це полегшувало адаптацію і входження переселенців у нове приро дно-географічне середовище. Цей процес триває щонайменше чотири-п’ять поколінь. Лише із засвоєнням цілого набору адап- тативних традицій нова територія стає батьківщиною для наща дків колишніх переселенців. Непрямим доказом цього можуть бути і початки визвольних воєн нащадків переселенців в Амери ці за політичну незалежність нових батьківщин від колоніаль них метрополій. Ряд етносів (цигани, ассирійці, караїми та інші), покинувши історичну батьківщину, живуть невеликими вкрапленнями в сере довищі інших етносів. Найкращий приклад такого розселення — цигани, предки яких почали виселятися з Індії у І ст. н.е., а в XIV ст. через Малу Азію і Балкани та Єгипет і Північну Африку досягли Європи. Нині близько 1, 5 млн циган проживає в усіх країнах Європи, в Румунії вони складають 17, 7% всього насе лення, багато їх проживає в Угорщині, Словаччині та слов’янсь ких країнах Балканського півострова.