Болівія

Для економіки Болівії розвиток туризму – пріоритетний напрямок, як і для сусідів по мезорайону, адже спеціалізація господарства на гірничо видобувній галузі не може сприятливо впливати на розвиток держави в умовах переходу до постіндустріального суспільства. А тому маючи значні запаси рекреаційно-туристських ресурсів, а особливо пам’яток, що перебувають під охороною ЮНЕСКО і є надбанням всього людства можна вести мову про великі перспективи держави на туристському ринку, хоча для цього спочатку необхідно зробити значні капіталовкладення в розвиток рекреаційної інфраструктури. За природними умовами, наявністю рекреаційних ресурсів та їх використанням територію Болівії можна поділити на два рекреаційних райони – Східний та Західний (Анди і Альтіплано) /мал. 6 /. На території Анд і Альтіплано сконцентрована переважна більшість суспільно-історичних ресурсів країни, високогірні озера Тітікака, Поопо та деякі інші, мальовничі гірські ландшафти і саме в цьому районі

сконцентровано більшість об’єктів туристської інфраструктури країни. Східний район менш освоєний але має цікаві і екзотичні природні рекреаційно-туристські ресурси.

1. Анди і Альтіплано (центри – мм. Ла Пас, Кочабамба, Сукре, Потосі).

v Високогірні озера – Тітікака, Поопо, Уру-Уру, Койпаса,

v Гірські масиви Анд – Східна (г. Ільямпу – 6485м., Ільімані – 6462м) та Західна або Вулканічна Кордельєра і внутрішнє плато Альтіплано

v Залишки стародавніх цивілізацій Уанкарані, Чіріпа і Тіауанаку. Саме остання вважається найвеличнішою серед цивілізацій древності. В свою чергу всі вони дали початок цивілізації інків.

v Національний музей і собор, що вміщує 12 тисяч чоловік (побудований в 1933 році) в Ла-Пасі.

v м. Потосі та його срібні копальні, які протягом ХVІІ-ХVІІІ ст. давали ½

світового видобутку срібла, собор XVI століття; монетний двір Каса-Реал-де Монеда, побудований в 1572 році, церкви Сан-Франсиско, Сан-Лоренсо, собор Капітул.

v історичний центр Сукре.

2. Схід (основні центри – мм. Санта Крус де ла Сьєра, Трінідад, Сан-Хосе де Чікітос)

v місія єзуїтів у Чикітосі

v Національний парк Ісіборо Секуро;

v Ландшафти Амазонії з різноманітним рослинним і тваринним світом

v р. Мадейра

v мальовничі заплавні озера Рогагуадо, Рогагуа та ін.

v культова і громадська архітектура колоніального періоду в основних центрах країни

v археологічні знахідки древніх індіанських цивілізацій поширені по всій території країни

Перу.

В межах країни знаходиться більшість пам’яток, що залишились від стародавньої імперії інків, включно з їх відносно добре збереженою столицею – Куско, крім того багато пам’яток, що свідчать про героїчну боротьбу інків з конкістадорами, багато унікальних об’єктів природи і т.д. За кількістю пам’яток міжнародного значення країна поступається лише найбільшій країні Південної Америки – Бразилії. А тому основна проблема розвитку рекреаційної галузі, характерна для всіх держав регіону – розвиток інфраструктури. При вирішенні цієї проблеми у країни є великі шанси стати одним з лідерів за основними показниками туризму в регіоні.

По території Перу розподіл ресурсів досить нерівномірний, основна частина найбільш цінних ресурсів зосереджена в гірській частині держави, тобто в Андах. Найбільш цінними є звичайно ж пам’ятки, що перебувають під охороною ЮНЕСКО. Таких об’єктів у Перу 10 - історичний центр Ліми, м. Куско, археологічні розкопки Чавіна і Чан-Чана, історичний парк Мачу-Пікчу, лінії та фігури Наски, національні парки Уаскаран, Дель-Ману і Ріо-Абісео – і більшість з них розташовані саме в гірській частині Перу, крім національних парків. Крім того важливими об’єктами показу є руїни Моче, Сілустані, Пачакамас та д.ін. Цікавим об’єктом є також озеро Тітікака, що знаходиться на кордоні з Болівією та інші гірські озера країни – Хунін, Пойчос та ін. Крім того в Перу бере початок р. Уаякалі, що є одним з витоків Амазонки. Також важливим ресурсом є наявність гірських масивів зі значними перепадами висот і взагалі мальовничі ландшафти Анд. Рівнинна ж частина країни характеризується переважанням сільськогосподарських угідь та амазонських перезволожених ландшафтів. Тут розташовані найбільші національні парки країни – Дель-Ману, Ріо-Абісео та ін. Тож умовно територію Перу можна поділити на два туристські райони – Гірський та Рівнинний.

В межах гірського переважаючим є пізнавальний туризм на балі суспільно-історичних ресурсів та гірські рекреаційні заняття, а в межах рівнинного переважає використання у рекреаційній діяльності об’єктів природо заповідного фонду та мало перетвореної природи.

Південно-андійський мезорайон.

Аргентина.

Країна досить багата на різноманітні рекреаційно туристські ресурси, зокрема – значна протяжність морського узбережжя з багатьма пляжами, наявність гірських територій зі сприятливими умовами для організації гірськолижного туризму та альпінізму, досить цікаві культурно-історичні ресурси, що зосереджені переважно в східній частині країни.

В межах Аргентини за природними умовами, наявністю та використанням рекреаційно-туристських ресурсів виділяються такі туристські райони (мал. 8).