Чинники формування клімату Північної Америки. Кліматичні пояси і області

Значна протяжність Північної Америки з півночі на південь спричиняє значні відміни в нагріванні її поверхні. Улітку на півночі континенту температура повітря становить у середньому +5 °С, але на півдні піднімається до +30 °С. Ще більша різниця виникає взимку, коли на півдні материка середня температура утримується близько -20 °С, а північніше полярного кола вона знижується до -34 °С.

Найвищу температуру повітря на континенті й в усій Західній півкулі зареєстрували в Долині Смерті (+56, 7 °С), а найнижчу - у долині річки Маккензі поблизу Північного полярного кола (-78 °С).

Значна різниця температур над північною та південною окраїнами материка зумовлює велику різницю атмосферного тиску і відповідний рух повітряних мас - з Північного Льодовитого океану й Мексиканської затоки в глиб континенту.

Узимку на Центральних рівнинах нерідко стикаються арктичні, помірні й тропічні повітряні маси. На фронтах утворюються численні циклони й антициклони. Під час їхнього проходження погода тут часто змінюється, спостерігаються різкі коливання температур. Так, на півночі рівнинної частини США траплялися випадки, коли вторгнення арктичного повітря протягом однієї лише доби спричиняло зниження температури більш як на 50 °С.

Торнадо (або смерчі) - короткочасні, але надзвичайно великої руйнівної сили повітряні вихори діаметром у кілька десятків або сотень метрів.

На континенті, на відміну від Південної Америки, переважає не пасатне, а західне перенесення повітряних мас. Однак серйозною перешкодою для нього є гірська система Кордильєр. Долаючи її, циклони залишають майже всю вологу на навітряних схилах. Водночас східні схили Кордильєр, а також прилеглі ділянки Великих рівнин отримують дуже мало опадів.

Західне перенесення повітряних мас і розташування на сході материка гірської системи Аппалачів стали причиною того, що вплив Атлантичного океану на формування клімату Північної Америки також обмежується переважно прибережними ділянками. Найбільший вплив Атлантики відчувається на південному сході материка.

Дуже мало опадів випадає на південному заході континенту, а також у міжгірних улоговинах Кордильєр. На особливості клімату Тихоокеанського та Атлантичного узбережжя материка помітно впливають морські течії. Так, на Тихоокеанському узбережжі помірного поясу, яке перебуває під впливом теплої Аляскинської течії, випадає більше опадів. Крім того, тут значно тепліше, ніж на Атлантичному узбережжі, уздовж якого рухаються холодні води Лабрадорської течії. Південніше 40-ї паралелі характер течій міняється. Південний схід материка омивається теплими водами Гольфстріму, а південний захід - холодною Каліфорнійською течією. Тому субтропічне узбережжя Атлантичного океану тепліше за Тихоокеанське, а кількість опадів тут значно більша.

Для крайнього північного узбережжя і більшої частини Канадського Арктичного архіпелагу характерний арктичний тип клімату. Навіть влітку температура повітря зазвичай не піднімається вище +5 °С. Узимку морози досягають -40 °С, а в Гренландії, що є одним із полюсів холоду Північної півкулі, до -70 °С. Опадів тут випадає мало.

Субарктичний пояс розташований південніше від арктичного. Тут спостерігаються значні сезонні коливання температури.

Притаманний помірний тип клімату суттєво видозмінюється у напрямку від Тихого океану до Атлантичного. Через це в межах поясу виділяють чотири кліматичні області: морського, помірно-континентального, континентального та мусонного типів клімату.

Область морського клімату охоплює узбережжя Тихого океану та західні схили Кордильєр. Температури та кількість опадів тут мало змінюються впродовж року. Тепла зима й нежарке літо супроводжуються рясними дощами. За рік випадає 2000-3000 мм опадів.

Область помірно-континентального клімату розташована східніше. Хоча зима тут холодна, але літо тепле. Порівняно з областю континентального клімату кількість опадів зростає - у середньому випадає близько 1000 мм за рік. Для області континентального клімату, що охоплює центральну частину поясу, характерні значні сезонні відмінності. Холодна зима -від -20 °С на півночі до -6 °С на півдні - змінюється по-справжньому теплим літом - від +18 °С на півночі до +24 °С на півдні. Порівняно з попередньою областю опадів тут випадає менше - 300-600 мм за рік.

Область мусонного клімату, що на крайньому сході поясу, перебуває під впливом холодної Лабрадорської течії, тому зима тут значно холодніша, ніж на крайньому заході. На півночі області температури знижуються до -20 °С. Літо нежарке, дощове завдяки літнім мусонам. Річна сума опадів із просуванням до Атлантики зростає і становить від 500 до 1000 мм. Характерні густі й тривалі тумани.

У субтропічному поясі розміщена південна частина материка, де взимку переважають вологі помірні повітряні маси. Тому температури тут постійно тримаються вище 0 °С, а сніг - рідкісне явище. Улітку сюди надходять тропічні повітряні маси.

У субтропічному поясі виділяють три кліматичні області: середземноморського, континентального та вологого субтропічного типів клімату.

Тропічний пояс охоплює невелику частину континенту між Мексиканською затокою та Тихим океаном, а також півострів Флорида. Тут протягом року панує жарке тропічне повітря, тому клімат дістав назву «клімат вічного літа». Однак область тропічного пустельного типу клімату, що охоплює Мексиканське нагір'я та півострів Каліфорнія, дістає незначну кількість опадів протягом року. А область вологого тропічного типу клімату, яка охоплює узбережжя Мексиканської затоки та острови Центральної Америки, навпаки, щорічно отримує рясні опади. Це пояснюється панівними вітрами в тропічних широтах.

Субекваторіальний пояс - високі температури (понад —25 °С) тримаються тут протягом року і майже не зазнають сезонних " зливань". А опади випадають переважно влітку, коли надходять вологі екваторіальні повітряні маси.