Рослинність і тваринний світ. Ґрунти. Особливості природної зональності материка.

В умовах суворого клімату арктичного поясу сформувались арктичні пyстелі. Вони майже позбавлені життя. Єдина рослинність, що трапляється тут на вільних від льоду ділянках, - це плями мохів і лишайників. Життя більшості тварин пов'язане з океаном. На суходолі мешкають невеличкі гризуни - лемінги, якими живляться такі хижаки, як песець і вовк.

Тундра й лісотундра, що переважає в субарктичному поясі, отримує дещо більше тепла. Але його все ж не вистачає для випаровування навіть мізерної кількості опадів, характерної для цієї зони. Тому територія тут заболочена, чому сприяє і відтавання влітку багатовікової мерзлоти. На тундрово-болотяних ґрунтах оселилися мохи та лишайники, поряд з якими ростуть різноманітні трави, численні низькорослі чагарники. Трапляються карликова береза та вільха заввишки близько 5 см. Утім цієї рослинності достатньо дляхарчування північному оленю (карибу), якого завезли сюди з Європи, а також вівцебику, що схожий водночас на бика і барана.

Помірний пояс найбагатший на природні зони. На півночі поясу, де зима сувора і тривала, а літо тепле й коротке, панує тайга. Тільки хвойні породи - ялина, ялиця, деякі сосни і модрини здатні вижити на перезволожених підзолистих ґрунтах в умовах багаторічної мерзлоти. Тваринний світ тут багатший і різноманітніший, ніж тваринний світ тундри. У тайзі Північної Америки мешкають вовки, рисі, лосі, зайці, лисиці, ведмеді, олені. Поблизу водойм живуть єнот і ондатра.

На сході материка поширені мішані й широколисті ліси, які ростуть на дерново-підзолистихґрунтах. У цих зонах більше тепла порівняно з тайгою. Тому поряд із хвойними породами дерев є численні представники листяних порід: дуб, бук, липа, осика, береза, каштан. У канадських лісах багато видів клена, листок якого зображений на державному прапорі Канади як символ цієї країни.

Для тваринного світу характерні олені, бурий ведмідь, дикобраз, скунс, єдиний вид сумчастих на материку - опосум.

Зона лісостепів та степів поширюється на крайній південь помірного поясу, охоплюючи досить великі простори в самому центрі континенту. Ця природна зона отримує значну кількість тепла. А лісостеп ще й добре зволожений. Саме тут були прерії, де у високому й густому трав'яному покриві колись водилися бізони. Рівнинність території, сприятливий клімат і родючі чорноземоподібні ґрунти стали причиною того, що тепер майже всі прерії розорані й зайняті під лани пшениці, кукурудзи.

Далі на південь і захід субтропічного поясу вологи не вистачає все відчутніше. Через це ґрунти втрачають свою родючість, на них переважають низькі сухолюбні злаки й колючі чагарники. Тваринний світ лісостепів та степів небагатий. Це передусім численні гризуни, як-от: ховрахи, бабаки, полівки тощо, - а також небезпечні плазуни, зокрема гадюки та гримучі змії. Багато степових птахів.

Напівпустелі й пустелі помірного і субтропічного поясів розташовані здебільшого на внутрішніх плоскогір'ях Кордильєр. Вони не утворюють суцільної смуги, а нагадують мозаїку. Тут поширені колючий терен, кактуси та агави, що ростуть на сіроземних грунтах. Серед тваринного світу переважають плазуни й гризуни.
Серед безживних пустель - сумнозвісна Долина Смерті, яка є одним із найжаркіших місць на Землі. Це розпечена сонцем піщана каліфорнійська пустеля. Опади тут трапляються не кожного року, а температура повітря влітку ніколи не опускається нижче +40 °С.

Зона твердолистих лісів і чагарників простягається вузькою смугою Тихоокеанського узбережжя. Тут на коричневих ґрунтах ростуть реліктові види вічнозелених дубів, сосни, а також ліси з вічнозеленої секвої.

Перемінно-вологі мішані ліси ростуть на жовто- і червоноземних ґрунтах на сході субтропічного поясу. Крім сосни, тут трапляються пальми та вічнозелені дуби, а в пониззях - зарості магнолії, що часто перевиті ліанами. На заболочених ділянках оселився болотяний кипарис. Яскраві представники тваринного світу - алігатори та черепахи, а також безліч птахів, зокрема папуги, колібрі, сови.

На заході, крім пустель, подекуди утворилися савани й рідколісся, де чагарники чергуються з окремими групами дерев - акаціями та мімозами.

Висотна поясність. На крайньому північному заході Кордильєр хвойні ліси піднімаються майже до поясу снігів і льодовиків, що через низькі температури й рясні опади розташований дуже низько. На сході Кордильєр унаслідок надзвичайно суворих природних умов гірські хребти майже позбавлені рослинності.

Південніше, в Кордильєрах Канади, західні схили гір укриті вологими хвойними лісами в середньому до висоти 1500 м. Вище вони поступаються гірській тундрі, яку з просуванням на південь змінює пояс субальпійських та альпійських лук. На масивах внутрішнього поясу Кордильєр Канади набір поясів інший - від сухих степів до тайги.

У Кордильєрах США підніжжя схилів, що обернені до Тихого океану, вкриті лісами з чагарникового дуба. Вище з'являються хвойні ліси, утворені теплолюбними та пристосованими до посушливих умов породами дерев. Ділянки, що розташовані вище 3000 м, укриті альпійськими луками. На внутрішніх плато і плоскогір'ях переважають напівпустелі та пустелі.