Лекція 16. Фінансова система. Державний бюджет.

Фінанси – система економічних відносин, що склалися у суспільстві з формування та використання фондів грошових засобів на основі розподілу та перерозподілу сукупного суспільного продукту та національного доходу.

Функції фінансів:

1) розподільча (створення первинних доходів шляхом розподілу національного доходу серед учасників матеріального виробництва; створення вторинних доходів шляхом перерозподілу національного доходу між виробничою і невиробничою сферами, галузями матеріального виробництва, регіонами країни, формами власності і соціальними групами населення);

2) контрольна (контроль за розподілом ВВП по відповідних фондах і їх витрачанням).

Суб’єкти фінансових відносин: держава, підприємства та їх філіали, населення, тіньова економіка та банки.

Фінансова система – сукупність фінансових ланок, що призвані забезпечити виконання політичних і економічних функцій держави.

Складові фінансової системи:

1. Фінанси підприємств є виразником грошових відносин в ході їх економічної діяльності та забезпечують процес виробництва та отримання прибутку.

2. Загальнодержавні фінанси – сфера економічних відносин, пов’язана із розподілом, перерозподілом та споживанням частки сукупного суспільного продукту з ціллю створення грошових фондів для реалізації функцій держави.

3. Держбюджет є найкрупнішим централізованим грошовим фондом, що знаходиться в розпорядженні уряду.

Державний бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд включає:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

3) фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд включає:

1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Також уряд керує позабюджетними урядовими фондами такими як фонди соціального страхування, цільові фонди, державні та напівдержавні фінансово-кредитні установи.

Місцеві бюджети місцевих органів самоврядування та місцевих адміністрацій складаються є самостійними і мають структуру аналогічну держбюджету.

Види держбюджету:

1) Дефіцитний – вид бюджету за якого витрати перевищують доходи;

2) Профіцитний – вид бюджету за якого доходи перевищують витрати.

Державний борг – сума бюджетних дефіцитів, що накопилися в країні за певний термін. Може бути внутрішнім (борг перед громадянами країни) та зовнішнім (борг перед суб’єктами інших країн).

Основою формування держбюджету є податки та збори.

Податки – обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб, що стягуються державою.

Функції податків:

- фіскальна – за її допомогою створюються грошові фонди та матеріальні умови функціонування держави;

- економічна – стимулюють або стримують виробництво, накоплення капіталу та ін.

Розрізняють:

- прогресивне оподаткування – ставка оподаткування зростає із зростанням оподаткованого доходу;

- пропорційне оподаткування - ставка оподаткування не залежить від розміру оподаткованого доходу;

- регресивне оподаткування - ставка оподаткування зменшується із зростанням оподаткованого доходу;

- дегресивне оподаткування – ставка оподаткування зростає із зростанням оподаткованого доходу, але приріст норми оподаткування при цьому постійно зменшується.

Податкова система країни – сукупність податків, зборів, мит та інших обов’язкових відрахувань, що закріплені законодавчими та нормативними актами.

Прямі податки стягуються безпосередньо з доходів і майна платника податків.

Непрямі податки у встановлюються у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги. Покупець стає платником непрямого податку

Принципи оподаткування:

- принцип справедливості – всі громадяни повинні приймати участь в утриманні уряду пропорційно власним доходам, які вони отримують під заступництвом та захистом держави;

- принцип визначеності – податок повинен бути точно визначеним за сумою, терміном та способом оплати;

- принцип зручності – при стягненні податків необхідно встановлювати час та спосіб з точки зору зручності платника;

- принцип економії – витрати, пов’язані із стягненням податку повинні бути мінімальними.

В Україні до загальнодержавних обов’язкових податків та зборів входять 27, до місцевих – 11 видів податків.

Згідно з кривою Лаффера, якщо діючі податкові ставки є надмірними, то їхнє оптимальне зниження дозволить збільшити виробництво за умов незмінності або навіть зростання податкових надходжень.

Такий подвійний ефект від зниження податкових ставок – це лише гіпотеза, певне логічне припущення. Для перетворення цієї гіпотези в теорію потрібно дістати відповідь на декілька принципових питань: як знайти ту точку на кривій Лаффера, де знаходиться економіка в даний момент; як визначити той оптимальний рівень податкових ставок, який здатний забезпечити максимальну величину податкових находжень.

Економічний досвід поки що не дав однозначної відповіді на ці питання. Тому застосування кривої Лаффера на практиці є певним політичним ризиком, на який політикам слід зважуватись лише за умов, якщо існують тверді переконання, що діючі податкові ставки дійсно є надмірними і стримують ділову активність. Але навіть і за цих умов слід враховувати, що зниження податків неминуче викличе бюджетний дефіцит або примусить скорочувати державні витрати.