Макроекономічна нестабільність

Макроекономіка – наука, що вивчає закономірності функціонування та тенденції розвитку країни в цілому.

Макроекономічна теорія досліджує процес виробництва в цілому. На макрорівні вирішуються питання пошуку рівноваги між заощадженнями та інвестиціями, доходами та витратами держбюджету, сукупним попитом та сукупною пропозицією.

Цілі макроекономічної політики держави відображені у «магічному чотирикутнику цілей» (рис.).

Суспільне відтворення – постійно повторюваний процес виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Просте відтворення – повторення процесу виробництва у незмінних масштабах як кількісно так і якісно. Вся прибавочна вартість йде на споживання.

Розширене відтворення – повторення процесу виробництва у масштабах, що збільшуються, при кількісному та якісному удосконаленні. Частка прибавочної вартості йде на споживання, інша – на розширення виробництва.

Звужене відтворення - повторення процесу виробництва у масштабах, що зменшуються, завдяки відсутності доходів або недоцільності виробництва.

Основними показниками результатів суспільного відтворення є:

Валовий суспільний продукт (ВСП) – це виражена у ринкових цінах сукупність товарів та послуг, вироблених на протязі визначеного періоду часу.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – показник суспільного виробництва, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів та послуг, створених в країні з використанням факторів виробництва даної країни незалежно від національної приналежності.

Валовий національний продукт (ВНП) – показник, що на відміну від ВВП враховує надходження від використання ресурсів з за кордону, але не враховує доходи іноземних інвесторів в країні.

Чистий національний продукт (ЧНП) – валовий національний продукт за відрахуванням частини яка необхідна для відшкодування засобів виробництва.

Методи обчислення ВВП і ВНП:

1) виробничий метод враховує, що на кожній стадії обробки додається добавлена вартість і тому з вартості виробленої продукції виключається вартість проміжних продуктів: сировини, матеріалів, полуфабрикатів та енергії, що витрачаються у процесі виробництва та надання послуг;

2) метод кінцевого споживання розраховує валову продукцію як суму витрат всіх економічних суб’єктів:

ВП = С + І + G + Х,

де С – вартість витрат населення на придбання благ та послуг;

І – валові приватні інвестиції в національну економіку як сума витрат фірм на збільшення основного капіталу та матеріальних запасів;

G – вартість закупок товарів та послуг органами влади;

Х – чистого експорту.

3) розподільчий метод (за потоком доходів) валової продукції визначається як загальна сума заробітної плати робітників, всіх видів прибутку, рентних доходів, амортизаційних відрахувань та непрямих податків.