Національної економіки

Так, нормальний циклічний спад ВВП становить 5-15% від його по­тенціального значення. Пороговим спадом вважають 30%, за умов вищого

⁶⁵ Див.: Економічна політика: Навч. посіб. / О. О. Беляев, А. С. Бебело, М. І. Диба таін. — К.: КНЕУ, 2004. —252 с.

Глава 12. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

спаду втрати можуть бути незворотними. Нормальним рівнем інфляції вважається середньорічний темп зростання цін на 5-6%. У разі інфляції 6— 10% необхідно вживати спеціальних обмежувальних заходів. Зі світового досвіду відомо, що в період радикальних перетворень рівень безробіття може досягати 15-20%. Однак він не повинен триматися більше 3-5 років. Пороговим рівнем безробіття вважається 10%.

Розрив у річних доходах 10% найбагатших та 10% найбідніших верств населення не повинен перевищувати 6-8 разів. А індикатор концентрації доходів (коефіцієнт Джині) у розвинутих країнах становить 0, 15-0, 17. Ко­ли частка населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум, дося­гає 8-10%, це призводить до тривалої кризи та стагнації.

Інтегральний індекс економічної безпеки держави визначається за багаторівневою оцінкою, що враховує індекси безпеки окремих сфер еко­номіки (макроекономічна, виробнича, фінансова, інвестиційна, зовнішньо­економічна, науково-технологічна, соціальна, демографічна, енергетична, продовольча), які, в свою чергу, є також багаторівневими. Так, фінансова безпека включає бюджетні, валютні, боргові та інші індекси. Слід зазначи­ти, що інтегральний індекс економічної безпеки країни за останнє десяти­річчя має позитивну динаміку (див. рис. 12.1)⁶⁷.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Індикатори економічної безпеки дають можливість не тільки кількісно визначити параметри необхідного розвитку економічної системи, а й сфо­рмулювати якісні вимоги, котрі є, по суті, завданнями (цілями) економіч­ної безпеки. На шляху реалізації цих цілей слід усунути або мінімізувати загрози (виявлені за результатами аналізу індикаторів економічної безпе­ки), а також розвивати наявні потенційні можливості поліпшення стану економічної безпеки.

Зовнішньоекономічна політика країни є логічним продовженням вну­трішньої економічної політики, проте з власними ознаками та інструмен­тами. Так, економічно могутні країни та регіональні інтеграційні об'єднання спроможні істотно впливати на міжнародні економічні відно­сини та проводити зовнішню політику з позиції сили для захисту своїх ін­тересів. Країни з невисоким рівнем розвитку змушені пристосовуватися до такого порядку і формувати зовнішню політику на підставі реальних еко­номічних можливостей або об'єднуючись у регіональні економічні утво­рення.