Містобудування та архітектура Тібету. Місто Лхаса

Своєрідністю своїх форм відзначається архітектура Тібету – національної області на південному заході Китаю. Для будівель Тібету характерна монументальність, простота й суворість ліній, сполучення з суворою природою, яка їх оточує. Найвідоміші пам’ятки Тибету знаходяться в містах Лхаса, Шигадзе, Гьянгдзе.

Головне місто Тібету – Лхаса (" Місце богів") – виникло в VII ст. Місто стоїть на високогірному плато, на березі річки, серед широкої гірської долини. На відміну від китайських міст, воно не має регулярної структурно-планувальної композиції. Його головні магістралі разом із вузькими та кривими провулками створюють лабіринти. Відповідно до установлених шляхів прочан у місті прокладені три кільцеві вулиці.

Відомим у Лхаса є буддійський храм і монастир Джоканг, площа якого сьогодні займає 25 000 кв. м. Храм чотириповерховий, дах вкритий бронзовою плиткою з малюнками, прикрашений двома золотими ланями і колесом дхарми («шляху благочестя»). Храмовий комплекс складається з декількох залів та вівтарів. У головному залі є статуя Будди. Цікавим місцем є Баркор або Баркхор – міська площа з вузькими вуличками, розташовані навколо храму Джоканг.

Баркор і сьогодні є популярним місцем для здійснення ритуального обходу (кора) для паломників та місцевих жителів. Довжина Баркор-кори становить близько кілометра і оточує весь храм Джоканг. Вздовж всієї кори встановлені молитовні барабани з мантрою «Ом мані падме хум», які паломники розкручують правою рукою, проходячи корою, і «прочитуючи» таким чином мантру. Площа і храм оточені двома колами невеликих магазинів і лотків, де продають релігійне приладдя.

Над усім містом Лхаса панує величезний палац-фортеця Потала (" Палац другого керманича"), що був упродовж останніх трьох століть житлом далай-лами – теократичного правителя Тібету. Ця велична багатоповерхова споруда складається з багатьох будівель і є найвизначнішим пам'ятником тібетської архітектури. Спорудження головних будівель здійснювалося у ХVII ст., але і в подальшому, до XIX ст., палац продовжували добудовувати. Величезний комплекс палацу, що простягнувся на 430 м, немовби виростає зі скелі, складаючи з нею єдине ціле. Між палацовими будівлями, пофарбованими у білий колір, височить дев'ятиповерховий Червоний палац, на пласкому даху якого розмістилися павільйони китайського типу з позолоченими шпилями. Стіни палацових будівель з крутими схилами на наріжниках товстішають внизу. Фасади з великою кількістю часто розміщених вікон мають балкони, що виступають один над одним. Це підсилює спрямованість будівель угору.

Палац Потала розташований на Червоній горі в центрі міста Лхаса – адміністративному центрі автономного району Тибет. Він піднімається схилом Червоної гори і є прекрасним палацом-фортецею, який називають «Перлиною Даху світу». Це типовий зразок архітектури Тибету і одна з найвідоміших стародавніх споруд Китаю.

1645 р. палац Потала був перебудований П'ятим Далай-ламою. Процес реконструкції тривав 50 років. Після цього протягом трьохсот років палац частково перебудовували і добудовували. Палац Потала на сьогоднішній день має 9 ярусів (хоча на вигляд їх 13) і піднімається схилом гори на 110 метрів. Це змішана конструкція з каменя і дерева. Стіни зведені з граніту. Найбільша товщина стін складає 5 метрів. На чоловому фасаді до стін також влитий розплавлений чавун, щоб зміцнити споруду і збільшити стійкість при землетрусах. Одночасно були зроблені золоті деталі декору, що дозволило дотепно вирішити проблему громовідводу. За сотні років палац Потала зазнав випробування блискавкою, громом і землетрусами. Проте він, як і раніше, підноситься у всій своїй красі. Палац Потала складається з Білого палацу (резиденція Далай-лам), розташованого з боків, і центрального Червоного палацу (буддійські павільйони і зали Далай-лам) і західних білих буддійських залів. Перед Червоним палацом підноситься біла вежа Сайфотай, де висять великі танки – ткані ікони (або аплікації) із зображенням Будди. Червоний палац є головним об'єктом всього ансамблю. У ньому є зали Далай-лам різних поколінь і різні поминальні і молільні зали. У тому числі найвідоміша зала зі ступою Далай-лами п'ятого покоління Лосанцзяцо. Ступа має майже 15 метрів у висоту. У неї квадратний фундамент і круглий дах. Тіло ступи можна розділити на три частини: фундамент, тулуб-«графин» і дах. Тіло Далай-лами п'ятого покоління в пахощах і з червоними квітами були поховано в «графині». Ступа облицьована 3724 кг сухозлітки і прикрашена більш ніж 15 тис. коштовних каменів, таких як алмази, рубіни, смарагди, зелений нефрит, перли, агати. На фундаменті ступи встановлені судини для жертвопринесень.

Західну залу називають Сянтан. Це найбільша зала в палаці Далай-лами п'ятого покоління. Дах споруди підтримують 48 великих дерев'яних колон 6-метрової висоти. В ході будівництва архітектори застосували арочну конструкцію, яку часто використовували в спорудах ханьськой архітектури. Тут є безліч дерев'яних скульптур Будди, левів, слонів і різних тварин. В ході перебудови і розширення палацу Потала в XVII ст відомі майстри Тибету створили десятки тисяч прекрасних настінних розписів, які представлені в залах і галереях. Зміст розписів різноманітний. Вони змальовують історичних персонажів, сюжети оповідей і легенд, моменти історії буддизму, а також відображають побут, народні звичаї, спортивні розваги і ігри. Всі ці розписи є безцінними творами мистецтва палацу Потала.

Крім того, в палаці Потала зібрані десятки тисяч сувоїв-картин, зразки кам'яного і дерев'яного різьблення, скульптура з глини, історичні цінності, такі як Бейецзін (буддійський канон на раковинах), а також традиційні вироби мистецтва, наприклад килими Тибету, Цзінфань (Канон на шовку або шерсті), кераміка, фарфор, нефритові вироби і тому подібне.