Журналістика в системі соціальних комунікацій.

Жур. діяльність здійснюється в певних суспільно-політ. умовах, при певному хар-рі і взаємовідносинах різних соц. сил. При цьому життєдіяльність суспільства протікає в значній мірі як функц-ня великої кількості соц. інститутів, які виникають як сукупність функціонально-нормативных основ життєдіяльності людей в тій чи іншій сфері і які потім отримують законодавчі рамки і організаційні форми. Існують економічні, політ., культурно-оосвітні та ін. інститути, діючі на основі чітких установлень - конституції, законів, кодексів, положень тощо.

Соціальні інститути – це адміністративно-господарські організації, які діють у сфері розповсюдження певного органу ЗМІ і зобов’язані впроваджувати відповідні заходи за виступами ж-тів.

Ж-ка – один з соціальних інститутів. Це означає, що вона так чи інакше пов’язана з громадськими, урядовими, партійними чи сусп. інститутами. В нормальному громадян-кому суспільстві ЗМІ - особливий соц. інститут з дуже складною структурою - " органи" і " видання" інших соц. Інститутов, " незалежні" і " державні" ЗМІ (в гром. сус-ві право засновувати ЗМІ мають соц. інституты, окремі особи, групи громадян, фірми). Оптимальний развиток і взаємодія ЗМІ дозволяють информаційно забезпечити функц-ння сус-ва.

" Ядром" жур-ки як соцінститута виступють сусп-політ ЗМІ, т.к. для будь- якої сусп. сили участь у випуску ЗМІ має велике значення - надає можливість широко заявляти про своє интереси і позиції та реализовувати їх. Ч\з ЗМІ створюються. образи решти соц. інститутов. ЗМІ стають организуючим центром підтримки тих сил, від імені яких вони виступють. Т.ч. ЗМІ перетворюються на " четверту владу", де влада – здатність провадити свою волю, впливати на повінку тих чи інших соц. об’єктів в різних формах - через командування, керівництво, регулювання, контроль.

Інформація в даному контексті розуміється як комплекс відомостей, необхідних для успішного функціонування комунікаційної системи. За визначенням французького соціолога А.Моля існують глибинні фактори, що перетворюють інформацію в якісно новий стан.

Структура знань значно складніша ніж структура інформації. За своїм змістом соціальна інформація є сукупністю знань про стан та взаємодію різних інститутів суспільства та впливу суспільної свідомості на суспільну практику. Отже, соціальна інформація – це актуальна для суспільства частина знань, що знаходиться в обігу. Вона включає в себе відомості, що відображають об’єктивну та суб’єктивну соціальну реальність про процеси, мотиви, почуття, настрої, факти, засновані на інтересах й потребах різних соціальних груп. Потоки інформації, що циркулюють в суспільстві, обслуговують різні соціальні інститути, організації, групи. Спеціалізована інформація має конкретного адресата. Така інформація фіксується або відображається в системі норм і вимог. Масова інформація універсальна за своїм змістом, її адресат є системою з відкритими кордонами. Таким чином, масова інформація є видом соціальної інформації, якою користується велика маса людей як на етапі її виробництва, так і на етапах поширення й споживання.

У зв’язку з цим актуальною є проблема розкриття зв’язку в системі “людина – інформація – комунікація”. Тільки у взаємозв’язку цих трьох складових компонентів можливе поглиблення комунікаційних зв’язків, розширення форм і типів їх реалізації. Саме інформація, завдяки масовим комунікаціям, стає загальною й виводить людину в світ глобального співтовариства, забезпечуючи інтенсифікацію функціонування цієї системи. Масова комунікація як вид соціальної комунікації представляє собою процес поширення масової інформації. Таким чином, інформація, як єдиний інструмент усвідомлення процесів та явищ, стає глобальним національним ресурсом науково-технічного прогресу й розвитку всього людства. Становлення розвинутої держави неможливо без формування інформаційного суспільства. Інформація як глобальна цінність сприяє освоєнню та перетворенню оточуючого середовища, допомагає людині в соціально-культурній творчості.

Для успішного використання інформації в різних галузях знань необхідно проводити дослідження проблем неоднозначності сприймання інформації, інерції масової свідомості, розробляти соціотехнічні моделі інформаційної сфери. Інформаційну сферу для проведення такого моделювання та інших видів аналізу ми умовно поділимо на 5 предметних областей:

1. Виробництво (створення) інформації та її перетворення;

2. Отримання й поширення інформаційних продуктів.

3. Надання інформаційних послуг.

4. Пошук, отримання та споживання інформації користувачами.

5. Створення та використання механізмів засобів забезпечення інформаційної безпеки.

Наявність розвинутої та адекватної поставленим завданням розвитку суспільства інформаційної сфери є необхідною умовою стабільного динамічного розвитку суспільства і його соціальних інститутів. Така інформаційна сфера повинна включати в себе різні системи:

1. сучасну комунікаційну інформаційну інфраструктуру на основі каналів зв’язку різної природи (кабельні радіолінійні, супутникові та інш.);

2. розподільчу ієрархічну комп’ютерну мережу, що входить до інформаційного простору - Інтернет та об’єднує інформаційні системи центральних й регіональних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій та фірм;

3. систему національних інформаційних ресурсів, побудовану за технологією Інтернет, інших інформаційних систем, що включають кадастри, банки даних центрального та регіональних рівнів:

4. комплексну систему інформаційної безпеки, що охоплює інші компоненти системи й усуває загрози зруйнування системи, несанкціонованого доступу до даних поширення суспільно небезпечної інформації.

Розвинута комп’ютерна мережа у поєднанні з розвинутою телекомунікаційною інфраструктурою та інформаційними ресурсами відіграє ключову роль у формуванні інформаційного суспільства. Однак, в той же час характеристика інформаційного суспільства не зводиться до наявності розвинутої комп’ютерної мережі, телекомунікації та інформаційних ресурсів. У якості суб’єктів інформаційного суспільства виступають індивіди, а також різні підприємства, установи і т. п. Технологічні фактори розвитку глобальної інформаційної інфраструктури, перш за все, Інтернет та інші глобальні комп’ютерні мережі й супутникові системи сьогодні відіграють особливо важливу роль. Поєднання цих мереж з аудиторними засобами відкривають нові перспективи. Однак з’являється небезпека в поширенні інформації соціально неприйнятного місту, що пропагандує ворожнечу, порнографію, насильство, війну.

Інформація сьогодні є однією з головних складових усіх сфер людської діяльності. Інформація – це основа управління, зв’язуюча ланка між менеджером й середовищем, до якої вона включена в процесі життєдіяльності. Не випадково, ряд наук і галузей знань вивчають закономірності появи, отримання, накопичення, перетворення, збереження, передачі та поширення інформації (інформатика, інформаціологія, соціоніка). Сучасне суспільство трансформувалось в такий тип, який достатньо точно характеризується поняттям “інформаційне суспільство”.

Академік Міжнародної академії інформатизації Р.Абдеєв вважає, що “інформатизатори повинні бачити світові тенденції, враховувати, що на рубежі третього тисячоліття відбувається зміна курсів в економіці, екології та філософії. Цьому сприяє саме інформація, всезростаючий обсяг знань та потреба в їх використанні на практиці”. У ІІІ тис. інформація перетвориться на володаря світу, магістральну силу нової цивілізації, джерелом її постійного розвитку. Це означає, що інформації буде надаватися пріоритет в усіх сферах загальнолюдської діяльності. Широка інформатизація усіх сфер людської діяльності створить умови для самореалізації особистості, розкриття її творчих можливостей й здатностей в умовах вільного доступу до будь-якої інформації, що включена до соціальної комунікації та інформаційних банків на базі найновіших інформаційних технологій.

Термін “інформація” має латинське походження (information – приклад, пояснення). Інформація з’являється тоді, коли відбуваються якісь зміни. Наприкінці 20- х рр. ХХ ст. з’явились перші вітчизняні праці в яких інформація розглядалась на новому якісному рівні. Зокрема, термін “інформація” став використовуватися в роботах з журналістики. Математична теорія інформації інтенсивно розроблялася наприкінці 40-х рр. У цих працях розглядалися питання передачі інформації між технічними системами. В залежності від галузі знань інформація може мати багато визначень: інформація – це позначення змісту, що отриманий від зовнішнього світу в процесі пристосування до нього (Вінер); інформація – заперечення ентропії (Бріллюєн); інформація – комунікація та зв’язок, у процесах яких усувається невизначеність (Шеннон). У соціальній сфері роль інформації визначається тим, що вона посідає найважливіше місце серед компонентів, які визначають процес прийняття рішення. Особливість розвитку причинного зв’язку в суспільстві полягає у тому, що вона має інформаційну основу. Сучасне суспільство відчуває потребу в чіткій, ефективній інформаційній політиці, а людина – в систематичній підготовці до спілкування з інформацією, що включає в себе етапи знаходження, засвоєння, обробки, відбору, отримання, споживання, використання. А вміння спілкуватися з інформацією залежить від багатьох соціальних й культурних факторів, індивідуальних особливостей людини, її ціннісних орієнтацій.

Кінець ХХ – початок ХХ ст. показав, що інформаційний ресурс стає головним багатством як країни в цілому, так і окремого підприємства організації будь-якої форми власності та індивіда. Інформація охоплює і економіку й усі форми життєдіяльності людей – праця, побут, дозвілля, політику. Інформаційна сфера, що зв’язує людей через комунікаційні мережі, стала невід’ємним компонентом умов життєдіяльності людей. Освітні, культурні, наукові потреби людей також реалізуються за допомогою інформації. Сьогодні розглядають різні види інформації. Одні - потрібні управлінцям (виробнича, економічна, соціальна), інші – накопичуються в процесі діяльності (актуальна, акумулятивна), треті – необхідні менеджеру (знання, вміння, навички). Інформатизація економіки й різних сфер соціальної діяльності інтенсифікує розвиток наукоємних виробництв та впровадження інформаційних технологій в народне господарство, розвиток освіти, науки й культури. Інформатизація суспільства та його взаємодія з природою є тим фундаментом, на якому мають розвиватися інтенсифікаційні процеси як в системі наука-техніка, так і в народному господарстві та культурно-гуманітарній сфері.

Питання впливу інформатизації на політичну владу та її розподіл є центральним в політичному житті Заходу. Дослідники стверджують, що за рахунок концентрації інформації, більш широких можливостей її використання відбувається посилення виконавчої влади та влади державного апарату в порівнянні з владою виборних представників. Використання комп’ютерних мереж розширює можливості управлінського апарату в маніпулюванні масами. При всій неоднозначності висновку про нерівні можливості використання інформації, з метою посилення своєї ролі виконавчими й законодавчими органами, влада не може заперечувати наявність проблеми неоднакових можливостей доступу різних споживачів до необхідної інформації. В умовах переходу суспільства до безпечного, стабільного розвитку особливо необхідно використання нового інформаційного інструментарію, що виключає ці недоліки. Для цього потрібно створити таку систему, яка на основі відкритих технологічних рішень дозволить забезпечити ефективний та відносно рівнозначний доступ до інформаційних ресурсів на всій території країни й інформаційний міжрегіональний обмін.

В діахронічному розрізі (в аспекті соціального часу) інформація покликана забезпечити збереження й трансляцію духовних цінностей, так як динамічність соціального життя й соціальних відносин вимагає постійного оновлення орієнтацій у відповідності із змінами суспільного життя. Витоки сучасної інформаційної моделі лежать в об’єктивних відносинах соціокультурного розвитку людства, що передбачає універсальність інформації та її практичну доступність.

Комунікативна функція інформації має своєю метою об’єднання членів суспільства, усіх громадянських та державних структур. Світ людини, в тому числі й державно-правова реальність, може бути представлений у вигляді ієрархії інформаційних моделей та систем. Усе зростаюче використання інформаційного ресурсу, знань й глобалізації комунікацій викликало наростання динамізму економіки й такі ж швидкі зміни соціального обличчя розвинутих країн та всього світу у цілому. На наших очах припинилось небезпечне протистояння двох соціальних систем, прокладають собі дорогу нові прогресивні тенденції у розвитку земної цивілізації - зростання пріоритету загальнолюдських цінностей та ідеалів, таких як роззброєння та інтеграція держав, їх економіки і культури, співробітництво народів в ім’я прогресу людства та збереження біосфери як найвищих цінностей.

Сьогодні інформація не тільки суттєво впливає на прискорений розвиток науки, техніки й різних галузей народного господарства, але й відіграє значну роль в процесах забезпечення охорони суспільного порядку, збереження власності, виховання та освіти підростаючого покоління, культурного спілкування між людьми та інших соціальних галузях.