Ліногравюра.

Ліногравюра, лінорит або гравюра на лінолеумі – це вирізаний малюнок на лінолеумі. Відбиток із такої форми на папері називається ліноритом або гравюра на лінолеумі.

Для ліногравюри, в першу чергу треба мати кілька відповідно виготовлених сталевих різців.

Для ліногравюри придатний будь – який лінолеум, що використовується у будівельній справі на тканинній основі і без неї. Матеріали хімічного виробництва близькі за своїми якостями до лінолеуму можна з успіхом використовувати для ліногравюри. Лінолеум легко піддається гравіруванню гострими інструментами – різцями. Якщо не має можливості дістати спеціальні інструменти різці їх можна виготовити самостійно.

Якість матеріалу та інструментів впливає на результати роботи. Тонкий твердий лінолеум без тканинної основи дає змогу виконати тонкі штрихи, що особливо потрібно при виконані композиції невеликих розмірів.

Ознайомлення з технікою лінориту краще починати з простих силуетних та контурних малюнків, у яких зображення передається білими лініями. Цілком очевидно, що на лінолеумі не можна передати тінь або півтінь штрихами у різні сторони, як це, скажімо, роблять олівцем, пером та пензлем. Техніку малюнка зумовлює пластика матеріалу – це слід враховувати при підготовці малюнка для гравірування. Відбиток на папері з форми буде дзеркальним – це має важливе значення при композиційній побудові підготовчого малюнка.

Дзеркальне зображення малюнка на лінолеумі отримують за допомогою кальки. Лінолеум перед цим краще відшліфувати дрібнозернистим наждачним папером, потім покрити гуашевими білилами. При певному досвіді та навичках, малюнок можна перенести на незагрунтований лінолеум, пам’ятаючи про різний контраст у відбитку. Як правило, для виконання малюнка на лінолеумі обходяться 2-3 різцями.

Техніка лінориту дає змогу робити виправлення у малюнку після контрольного відбитку. Для цього вирізають певну частину композиції і вставляють таку саму частину лінолеуму.

Для друкування відбитків (естампів) з лінолеуму, придатний будь – який папір з гладкою поверхню. Є спеціальний естампний папір. На відміну від малювального, такий папір буває товщий, але м’який.

Друкують відбитки (естампи) друкарськими або олійними обезжиреними фарбами. Для рівномірного нанесення фарби на лінолеум треба мати скло 4-5 мм. і фотовалик для розкочування фарби.

Не велику кількість фарби витискають на скло, розтягують по площині й розкочують валиком у різні сторони, доки скло і валик не будуть рівномірно покриті фарбою. Поти цим валиком накочують фарбу на форму з лінолеуму поки уся форма не покриється фарбою.

Відбитки найкраще друкувати на друкарському верстаті, але якщо такого немає, то можна обійтись металевою чи дерев’яною лінійкою або звичайною ложкою. Це роблять так: на покриту фарбою форму кладуть підготовлений папір, потім аркуш міцного паперу, який притискають так, щоб папір не зсувався з форми і натискаючи ложкою чи ребром лінійки, протирають в різних напрямках. Треба стежити, щоб усі місця були перетиснуті на папір.

Перший відбиток може бути не зовсім вдалим. Якщо фарба надто густа, вона не скрізь рівномірно пориває папір і буде видно прогалини; якщо фарба рідка, тоді позатікають тонкі штрихи і відбиток стане не чітким і не якісним. Після кожного відбитка фарбу накочують на форму знову. Не промиваючи форми, можна отримати понад 10 відбитків. Форму промивають пензлем, змоченим у бензині. Закінчивши друкування, форму промивають та висушують.

Кожний художній твір емоційно впливає на глядача при певних умовах. При оформленні естампу треба брати до уваги не лише зображення, а й фон. Найкращим фоном для чорно – білих відбитків є звичайний папір, на якому зроблено відбиток з достатніми полями. Краще зробити їх більшими, а потім підрізати по потребі.

Рамки для естампів доцільно брати вузькі, дерев’яні. Дерево можна протравити міцним чаєм або достатньо дубової кори. Після протравлення, рамку покривають спеціальною мастикою на восковій основі або лаком. Можна також використати звичайне скло без рамки, затиснувши одного розміру скло, відбиток та картон алюмінієвими зажимами стягнувши їх на звороті міцною ниткою.

Екслібрис.

Латинське слово “Exlibris” означає із книг. Отже коли зустрічається книжка з наклейкою на якій зображений графічний малюнок з написом “Exlibris Івана Іванова”, то це означає, що це книжка з бібліотеки згаданого Івана Іванова. Екслібрис в книги наклеюється на внутрішній стороні обкладинки книжки, в її лівому верхньому кутку.

Отже, екслібрис – це книжковий знак, малий художній твір графіки. Екслібриси можна виконувати у різних художніх техніках. Одні художники малюють їх тушшю, інші вирізають на дереві (ксилографія), лінолеумі (ліногравюра), дехто звертається до офорту або сухої голки, гравюрі на пластмасі, картоні, а також шовкодруку і фотоцинкографії. На екслібрисі завжди поєднується малюнок зі шрифтом. Крім слів “Exlibris” та імені та прізвища власника книги часто можна зустріти, якийсь вислів, цитату, крилаті слова, мотив вірша чи пісні, які мають безпосереднє відношення до змісту малюнка чи діяльності людини, якій належить книжковий знак.

На екслібрисі зображають різноманітні малюнки: фігури людей, пейзани, архітектурні мотиви, квіти, тварини, рослинний та геометричний орнаменти та інше. Але завжди зміст малюнка повинен мати зв’язок з працею, творчістю чи характером людини якій він присвячується. Наприклад, на екслібрисі Музею книги і друкарства виконана постать літописця Нестора, який є основоположником нашого письменства.