Методика (організація) перевірки й оцінювання навички читання вголос і мовчки.

Організаційно перевірка рівня розвитку навички читання у 2-4 класах складаються відповідно до її форм: індивідуальна чи фронтальна, а також відповідно до виду читання: вголос чи мовчки.

Повніших і достовірніших даних про навичку читання того чи іншого учня (класу загалом) можна одержати під час індивідуальної перевірки, яка проводиться у процесі як поточного, так і підсумкового контролю.

Поточний контроль в індивідуальній формі супроводжує щоденні уроки читання. Найчастіше для цього обирається текст, який визначався для домашнього завдання. Для здійснення перевірки педагог у своєму примірнику підручника поділяє текст на кілька частин за кількістю учнів, яких він передбачає перевірити, а потім нумерує олівцем слова у кожному уривку, проставляючи над ними цифри. З початком читання учня він помічає положення секундної стрілки на своєму годиннику і через хвилину зафіксовує слово, яке в даний момент буде читати учень. Цифра над словом вкаже на загальну кількість слів, прочитаних за хвилину, що й буде записано вчителем у реєстраційному зошиті. Прийменники, сполучники, частки, займенники вважаються повноцінними словами. За бажанням того, хто перевіряє, щоб досягти більшої об’єктивності, він може перевести текст у знаки (100 знаків становить у середньому 17 слів). У цьому ж рядку педагог фіксує досягнення чи помилки (зауваження) щодо правильності читання та інших характеристик читання.

Окрім поточного контролю, який здійснюється вибірково, проводиться підсумкова перевірка навички читання вголос в кінці першого (15-25 грудня) і другого (5-15 травня) семестрів. Ця перевірка має індивідуальний характер.

Контролю підлягають всі компоненти навички читання вголос. Для перевірки достатньо мати один (незнайомий учням) текст, читання якого інші діти не чують. Природно, що для кожного класу, кожної вікової групи учнів тексти будуть відрізнятися обсягом, складністю змісту, мовою, побудовою речень, розміром шрифту і т.ін. Зазвичай це доступні школярам художні, науково-художні твори.

Процедура підсумкової перевірки. Спочатку учневі пропонується почати читати текст мовчки, (щоб “ввійти” в читання і зняти можливу напругу), а з другого абзацу перейти на читання вголос. З цього моменту вимірюється швидкість читання. Якщо ж відразу запропонувати учневі читати вголос, то його читання має тривати 2 хвилини: перша хвилина – це своєрідне “входження” в читання, а друга – це контрольний час.

Відразу після читання вчитель ставить кілька запитань, відповіді на які передбачають розуміння учнем фактичного змісту прочитаного, а також основного смислу.

Обов’язково слід передбачити завдання на пояснення значення слова, вжитого у тексті в переносному смислі. Учень робить пояснення у такому порядку: 1) пояснює істинне (пряме) значення слова; 2) визначає значення слова у даному контексті; 3) пояснює, чому властивості і ознаки одного предмета чи явища приписуються іншому.

Під час перевірки небажано користуватись секундоміром, краще мати годинник з секундною стрілкою. При цьому педагог непомітно для учня фіксує час. Слабших у навчанні дітей варто підбадьорювати, вселяти у них впевненість, а потім доброзичливо характеризувати читання, відзначаючи позитивні моменти, а також вказати, над чим ще слід попрацювати.

З особливою увагою слід поставитися до дітей, які мають психофізіологічні вади: заїкання, поганий зір, природну повільність. Під час оцінювання це не є підставою для зниження балу. Контроль читання у таких дітей можна здійснювати під час поточного опитування.

Читання мовчки – це читання очима, без зовнішніх мовленнєвих рухів. Рівень сформованості цього виду читання можна визначити за темпом, способом читання та розумінням прочитаного.

Наявність під час читання шепоту і ворушіння губами свідчать про перехідну форму від читання вголос до читання мовчки. Якщо темп читання мовчки не перевищує показники читання вголос, це свідчить про несформованість цього виду читання.

Поточну перевірку навички читання мовчки доцільно проводити, починаючи з 3 класу. Вона може бути організована фронтально у такий спосіб.

У підручнику з читання учитель визначає один з прозових текстів, який учні ще не вивчали. У своєму підручнику педагог ставить олівцем над кожним словом цифру – його порядковий номер. Учням він пропонує взяти в руки прості олівці. За вказівкою вчителя: “Почали читати! ” – школярі заглиблюються в читання. Через 2 хвилини класовод говорить: “Зупинились! ”. Кожний з учнів ставить олівцем крапку над словом, на якому він зупинився. Далі кожний з дітей називає це слово, вчитель знаходить його в своїй книжці за цифрою; встановлює кількість прочитаних слів, яку ділить на 2, і виходить кількість слів, прочитаних за 1 хвилину.

З метою встановлення розуміння фактичного змісту та основного смислу прочитаного, класовод ставить учням запитання, відповіді на які вони мають знайти у тексті. Кожен учень на окремому листочку записує ті речення, які, на його думку, містять відповідь. Доцільно також запропонувати пояснити значення окремих слів і висловів.

Рівень розуміння прочитаного мовчки можна вважати задовільним, якщо правильні відповіді становлять більш ніж 2/3 від загальної кількості запропонованих завдань. За перевірку рівня розвитку навички читання мовчки у 3 класі оцінки в балах не виставляють. Така перевірка має переважно прогностичний характер.

У 4 класі цей вид читання є домінуючим і рівень його розвитку є значно вищим, ніж у попередніх класах.

Учитель контролює цей вид читання поточним оцінюванням. Колективна підсумкова контрольна робота проводиться в кінці кожного семестру.

Читання мовчки для молодшого школяра – уміння вищого рівня. Якщо випускник початкової школи виявляє оптимальний рівень цього виду читання – це, безперечно, високий критерій читацької навички.

Підсумкове судження про рівень розвитку навички читання вголос і мовчки у того чи іншого учня можна виносити лише на основі сукупних даних по кожному з компонентів.

У 2 класі вчитель використовує вербальне (словесне) оцінювання. Відповідно до критеріїв навчальні досягнення школярів з різних видів читацької діяльності співвідносяться з рівнями (початковим, середнім, достатнім, високим).