РОЗ ДІЛ 1. Війни ХХ століття і українське жіноцтво у дзеркалі історіографії

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………..………..

РОЗДІЛ 1. Війни ХХ століття і українське жіноцтво у дзеркалі історіографії

1.1. Історіографія участі жінок у Великій Вітчизняній війні……………...

РОЗДІЛ 2.Жіночі форми протесту і способи виживання

2.1. Пасивний і активний спротиви …………………………………………..

2.2. Тілесний ресурс як спосіб вижити ……………………………………….

РОЗДІЛ 3. Тіло і влада: сексуальне насильство під час війни

РОЗДІЛ 4. Жіноцтво в ОУН-УПА: гендерні аспекти підпілля і партизанського руху

4.1. Жіноцтво в УПА……………………………………………………………

4.2. Соціальний статус цивільних дружин …………………………………..

РОЗДІЛ 5. Особливості соціального захисту матерів України в роки Другої світової (1939-1945 рр.)…………………………………………………….

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………………...

ВСТУП

Актуальність теми. Події періоду Другої світової війни вже протягом багатьох десятиріч є об’єктом вивчення як вітчизняних, так і зарубіжних істориків. На сучасному етапі розвитку історичної науки дослідження з вказаної проблематики набувають особливої гостроти та актуальності, потребують поглибленого осмислення та висвітлення.

Це пов’язане з розширенням кола досліджуваних питань, відходом від старих ідеологічних штампів та стереотипів, воєнно-політичної кон’юнктурщини та замовчування, в оцінці подій, появою та розвитком нових концептуальних положень. Завдання вітчизняних істориків на сучасному етапі полягає в тому, щоб об’єктивно, зважено підійти до подій того часу, якомога повніше висвітлити трагічні і водночас героїчні сторінки в історії народу України.

Особливо це стосується історії Великої Вітчизняної та Другої світової воєн, і, зокрема такої проблеми, як участь у них жінок України. На жаль, на базі вже введених до наукового обігу джерел та літератури дуже складно, а інколи часто і зовсім неможливо відтворити окремі проблеми періоду 1939-1945 рр., в тому числі і актуальність гендерного питання. Тому, комплексний аналіз літератури другої половини ХХ ст. з історії Другої світової війни засвідчив показати, що впродовж тривалого часу не було надруковано жодної спеціальної праці, присвяченої жінкам України та їх участі в Другій світовій війні.

Майже до кінця ХХ ст. складний, розмаїтий і неоднозначний жіночий досвід війни (за невеликими винятками) залишався поза увагою дослідників. Лише парадигматичні зміни в історичній науці, відомі як «антропологічний поворот», завдяки чому у фокусі студій опинилися людина та її досвід проживання історії, з одного боку, та піднесення жіночої історії – з іншого, привели до зміни історіографічної ситуації та дали поштовх систематичному вивченню і всебічному осмисленню величезного спектру проблем, які охоплює тема «жінка і війна». Жінки були проявлені в ідеологічному дискурсі радянських часів через їхню суспільно-виробничу активність та материнське призначення. Радянський гендерний контракт «працюючої матері» котрий формувався з1930-х років, фактично став рамкою для опису, аналізу, презентації жіночої долі за часів окупації. Цей контракт дозволяв «не помічати» специфічність жіночого національного, жіночого вікового, жіночого соціального, жіночого тілесного досвіду.

Лише на початку розбудови незалежної України, коли українська історіографія набуває нових обертів, відбувається поступове переосмислення багатьох історичних фактів минулих років. Назріли умови для вирішення ряду нерозв’язаних гострих проблем історичної минувшини.

Сучасна українська і зарубіжна історіографії прирощуються розвідками щодо аналізу специфічного жіночого досвіду в умовах війни. Фокус уваги істориків зосереджений на повсякденних практиках існування під нацистською владою. Суттєві зрушення сталися і в проблемі вивчення сексуального насильства проти жінок, використання тіла як ресурсу виживання.

Отже, історіографія аналізу праць уможливлює визначення основних тенденцій зародження та накопичення знань про українських жінок. Істориками робляться перші спроби усунення штучної заангажованості у висвітленні історичних фактів, а також окреслюються подальші перспектив й в дослідженні цієї проблематики.

Актуальність критичного осмислення досягнень історіографії посилюється необхідністю систематизації нагромаджених знань, наукового синтезу історіографічної бази, що є важливою умовою об’єктивних відомостей про повсякденне життя жінок України в Другій світовій війні (1939-1945 рр.).

Об’єкт дослідження – сукупність основних груп історіографічних джерел з історії повсякденності жінок Великої Вітчизняної та Другої світової воєн, нагромаджених із 1970-х по сьогодення. Аналізуються монографії, брошури, статті, інші види наукової продукції, в яких розглядається питання жіночого повсякденного життя під час окупації.

Предметом дослідження є основні форми протесту і способи виживання жінок, провідні напрямки зародження, становлення і збагачення наукових знань про жінок України у роки Другої світової війни, їх дослідження, виявлення основних тенденцій і закономірностей розвитку цих знань.

Мета дослідження полягає в з’ясуванні стану повноти й достовірності вивчення факторів, причин та умов висвітлення питання участі жінок України в Другій світовій війні вітчизняною та зарубіжною історіографією. Форми і методи боротьби жінок за власне життя і життя своїх рідних. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

- проаналізувати стан наукової розробки теми, її джерельну базу та визначити теоретико-методологічну основу дослідження;

- здійснити історіографічний аналіз праць, що стосуються масштабів сексуального насильства під час війни з боку солдатів Вермахту;

- розкрити основні гендерні аспекти жіночого перебування в підпіллі та

партизанському русі;

- зробити аналіз соціального становища жінок в часи окупації і причин, що спонукали до якісних змін.

Методологічна база. Дослідження ґрунтується на методологічних принципах історизму, об’єктивності та системності. При виконанні поставлених завдань використано загальнонаукові методи історіографічного аналізу та синтезу розвитку знань, критики джерельної бази, а також порівняльний, проблемно-хронологічний структурно-логічний, ретроспективний методи. Вони дали змогу синтезувати загальне й виділити особливе в досліджуваному процесі, розкрити його сутність, динаміку кількісних і якісних змін.

Спираючись на нові науково-дослідницькі погляди, концепції та можливості, привнесені в науку демократичними перетвореннями на сучасному етапі, порівняно з радянською заідеологізованою історією, значно ширше і по-новому розкриваються цілісні й окремі маловивчені або зовсім недосліджені аспекти питання пов`язані з повсякденними практиками жінок України в Другій світовій війні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що введені до наукового обігу джерела можуть бути використані для подальшого вивчення питання участі жінок України у Другій світовій війні, читання нормативних курсів, спецкурсів з історії України, історіографії історії України.

РОЗ ДІЛ 1. Війни ХХ століття і українське жіноцтво у дзеркалі історіографії