А де я є ? Цього всього нема ?

Навіщо так зволожніли долоні?

А де я є? – Присяга, автомат;

Де не яка шинель, де не які набої,

І щось мені наказує комбат,

І вибухи якісь в замшілім полі.

І бігти хочеться, але куди бігти

Навіщо так? Від себе чи за себе?

У далечінь, де сяйво мерехтить

І дістає десницею край неба?

І бігти хочеться, чи сам собі втечеш,

Від себе – ні, від нені України

Втекти ти зможеш, але, коли збагнеш,

Навряд чи лишишся комусь-хоч справжнім сином.

Просила мати, - Сину, зупинись, -

А він поліз божба душа під кулі.-

Пробачте мамо! - Крикнув аж до сліз,

І все життя мов миттю промайнуло …

А ні подряпини в бою він не знайшов, -

Поперед очі виросла стіна,

Він озирнувся, - в спогадах любов,

Бо десять років мами вже нема.

Тут, поруч, живе біля мене війна,

Без чуток, пліток, забубонів,

До неї і ста кілометрів нема

І, майже, нема вже кордонів.

Тут, поруч, живуть такі люди, як я,

І з рідною знаються мовой.

Та в їхніх серцях оселилась війна,

А решта їм вже не знайома.

Я до смерті приготуюсь, наче до свята,

В долоні візьму не життя а гранати,

Підійду до вас с посмішкою, - бійтеся, кати,

Чуєте подих кривавої страти?

Я до смерті готуюсь, а ви, наче ні?

Чи прагнете віки служити війні?

Я до смерті, до люті, до днища труни,

Спроможні ви, нелюді, до мене зійти?

Молитва

Радій душа, радій за Україну!

Знайди у пам`яті довічні всі слова,

Та плач за хлопців, що за неї гинуть,

Та за дівчат, чий присуд є вдова.

Страждай душа, страждай за Україну,

Нехай сльозами вмиється земля,

За те, що хтось завчасно світ покинув,

Чи не побачить сонця немовля.

Звернись душа аж до самого Бога,

І якось вимоли, тебе благаю, мир,

Щоб відпочили душі наші трохи,

І з ними я так само відпочив.

Він перейметься щирістю твоєю,

І не жалій чуттів для молитви,

Моя душа, любов`ю однією

Його на захист з неба призови.

Моя душа, в молитвах, повсякчасно,

Навколішки, в гріхах заброда стій,

Аж доти є, його добро не згасне,

Бо він у правді на стороні твоїй!

Коли відтворюється дух,

Бажання жити невмируще

В бійцях чеканить кожен рух

В бійницях цілить відчайдушно

Коли на сполох все життя

Проходить миттю повкрізь очі,

То нездоланна міць бійця

Залізно наче залп грохоче

І лють з`їдає ворогів

Сталевою кремезной силой

Славетних воїнів – синів

Моя країна народила

ДЕБАЛЬЦІВСЬКА ДУГА

Донецький степ, обкрадений життям,

Окутий зиминой та ледь прикритий снігом,

Надовго в пам`яті залишиться бійцям

Комусь навіки серце вкривши кригой…

Була війна …, безлюдно навкруги,

І тільки степ та з ним промосклий вітер

Трималися вже тиждень вояки

У полі, де росло колись – то рясно жито.

Як тільки ніч, - то ворог знову пре