![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Героям Слава ! Слава Україні !
ВІДСТУП Година, дві, - немов летять літа, Відточуючи кроки в кілометри. Одні на всіх бажання та мета, Бо ми нестримні та всебічно вперті. Кому з нас відчай примхай зазирне Та потайком у душу хтиво скоче, Ми відсічемо разом ген-гене! Аби в нас ясні залишались очі. Рука об руку краще ніж слід в слід, Бо це коли позаду мінне поле. В цю мить луна про наші втрати звіт, Де в кожнім прізвищі картає серце горе. Немов на гойдалці між смертю і життям Проводжуєм братів, відтворюючи Всесвіт. Ми зичим ліпшого вчорашнім ворогам, Як той орел, пізнавши вищий бескид. Здолавши все, в обіймах, у своїх, Хтось озирнеться в бік котла, почувши вирок, Що без молитви рідних та святих, Ми всі залишились в дебальцевських руїнах Телефонна розмова. - Як справи, братику? – Живем «іже єси», - Пострілюють,? – Все, як завжди, - стріляють. - Вони сильніші, кажуть, нас в рази? – - Я бачив тих разів на цвинтарі чимало. - Як почуваєтесь? – Живем, чим тішить світ, Не кожен ранок разом зустрічаєм, Як є багнюка, вітер злий та дріт, Радіємо, мов трапили до раю, - А втома є? - Геть втомлені усі, Усі позбавлені однаково родини, І сняться всім однаковії сни - Дружина люба, діти та хатина - А вихід є? - Якщо його нема, То досі б тут, на сході, не стояли. Повір, мій братику! Не наша то війна! Не ми її, з невіри, розпочали, - А де ж кінець? - Як в казці - там, де дуб; На дубі - хтозна, в ньому – щозна, десь – там - голка, Лише порожнім виявиться спуд, Бо хто спійма на здобичі старого вовка?! ------------------------------------- Там, де закінчується сон, Вдивляюсь в темряви обличчя, Я з ней співаю в унісон В собі відшукуючи відчай. Де починається війна В душі закінчується спокій. Немає жодного кайла, Що розіб`є зневіри докір. Проходять тіні, мов живі, Що я зробив для них, щоб жили?.. Навіщо молодій вдові, Бійця нерукотворні крила?! Чи захистить надгробний хрест Сім`ю героя від страждання? На сході йде великий квест – По наші душі полювання. Про Бога згадуєш лише в останню мить, Коли нема надій на порятунок, Коли від тиску жалібно тремтить В руці від донечки для татуся малюнок. Оговтуєшся - поряд нікого… А ти живий… Нервово палиш, ще не віриш вперто. Останні спогади прокручуєш мерщій, Хто саме захистив тебе від смерті? Питань багато – відповідь одна, Твоє життя вже свій веде рахунок І в нім залишилась до Господа мольба, Та донечки маленької малюнок. Війна повз мене? – Ні, вона крізь мене, Я не байдужий до цієй війни, Вона в мені, як в тобі, рідна нене, Мої зітхання – це твої труни. Вона вбиває саме найдорожче Самих палких, самих стійких синів. Ми плачемо, побачивши їх мощі, Та прагнемо народжувать бійців. Ми віримо, народ наш нездоланний:
|