Індексування

Індексування – надання документу та/чи інформаційному запиту ключових слів предметних рубрик чи кодів, які відображають основну тему змісту документа і/або запиту чи його основні смислові аспекти (ДСТУ 5034: 2008. Науково-інформаційна діяльність. Терміни та визначення понять); – операція подання результатів аналізу документа елементами інформаційної мови чи природної мови, як правило, з метою полегшення його пошуку (ДСТУ 2394-94. Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів. Терміни та визначення); – процес подання результатів аналізу документа елементами інформаційної чи природної мови, як правило, з метою полегшення його пошуку (ДСТУ 2395-2000 (ISO 5963: 1985). Обстеження документа, встановлення його предмета та відбір термінів індексування. Загальна методика).

Координатне Інд. – вид Інд., при якому смисловий зміст Д. або запиту багатоаспектно виражається безліччю ключових слів або дескрипторів. У такий спосіб відбувається згортання І., що знаходиться в Д., і перетворення її на ІПМ у вигляді індексу, рубрики, коду або дескриптора, ключового слова.

Дескриптори – це лексична одиниця інформаційно-пошукового тезаурусу, для використання в пошукових образах Д. або запитів.

Недескриптор – (аскриптор) це лексична одиниця ІПТ, яка в пошукових образах Д. (запитів) підлягає заміні на дескриптор при пошуку або обробці І.

В будь-якій бібліотеці чи в інформаційному центрі наявна у фонді література зберігається не як доведеться, а в суворій відповідності з інформаційно-пошуковою системою (ІПС). Саме ця умова і забезпечує швидкий пошук документів та їх видачу читачам. Для того щоб включити нову одиницю у фонд, необхідно її проіндексувати, тобто зіставити зміст тексту документа з термінами мови даної ІПС. До традиційних ІПС відносяться каталоги і картотеки. ІПС будується на основі інформаційно-пошукової мови (ІПМ). Так називається штучна мова, призначений для вираження змісту документів та інформаційних запитів. Він будується на базі відповідного природної мови (наприклад, англійської або російської), але має ряд деяких обов'язкових вимог. До них відносяться:

· Однозначність (кожен запис на ІПМ повинна мати тільки один зміст, а будь-яке поняття має отримати засобами мови одноманітну запис);

· Семантичне відповідність (здатність відображати з необхідною повнотою і точністю смисловий зміст документів і запитів певної предметної області);

· Відкритість, яка дає можливість коректування мови.

В якості прикладів ІПМ можуть бути названі:

· Десяткова класифікація Дьюї (ДКД);

· Універсальна десяткова класифікація (УДК);

· Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК);

· Класифікація двокрапкою Ш.Р. Ранганатана (КД);

· Бібліографічна класифікація Г.І. Блісса (БК);

· Класифікація бібліотеки Конгресу США (КБК).

Для кожного ІПМ характерні своя лексика (словниковий склад), базисні (аналітичні) відносини, граматика, система позначень (алфавіт), система ведення (зміни і доповнення), правила утворення з простих лексичних одиниць (слів, рубрик, індексів) складних або складових, а також правила інтерпретації (перекладу з природної мови на ІПМ і навпаки). Процес індексування включає в себе:

· Аналіз змісту індексуємого матеріалу і вибір з нього лексичних одиниць, слів чи словосполучень, що виражають смислове зміст тексту;

· Перетворення обраних лексичних одиниць природної мови в лексичні одиниці ІПМ, тобто нормалізацію перших за формою та змістом;

· Формування пошукового образу документа (ПОД) або запиту з введенням в нього граматичних засобів ІПМ або без них. Як ПІД виступають поєднання предметних рубрик, індексів будь класифікації (УДК, ББК та ін) або ключових слів (дескрипторів).

Універса́ льна десятко́ ва класифіка́ ція (УДК) — бібліотечна класифікація документів, широко використовується у всьому світі для систематизації творів науки, літератури і мистецтва, періодичного друку, різних видів документів і організації картотек.

Бібліоте́ чно-бібліографі́ чна класифіка́ ція (ББК) — бібліотечна класифікація документів, заснована на системі таблиць ідентифікаторів.

Основна таблиця класифікації визначає області знань, до яких можна віднести ті, або інші видання і побудована заієрархічним принципом, основні розділи включають загальне і міждисциплінарне знання, природничі, прикладні, суспільні та гуманітарні науки, а також література універсального змісту.

Додаткові таблиці визначають територіальні та інші спеціальні типові ділення.